Як італієць відкрив "найбільш українське" кафе Запоріжжя

Недавня новина про відкриття італійського кафе у центрі Запоріжжя стала ледь не сенсацією місцевого масштабу та пролунала на всеукраїнському рівні. Резонансу цій, здавалося б, буденній історії надав один-єдиний нюанс. Власник-італієць поставив офіціантам умову: спілкування з клієнтами українською. Він запропонував роботу колишнім працівникам кафе, що було в цьому приміщенні раніше, але тих "мовна" вимога обурила. Статті про траторію Fabrizio (так називається новий заклад) розійшлися мережею та набрали сотні коментарів – і зі словами підтримки, і зі звинуваченнями у "дискримінації російськомовних", і навіть із погрозами "спалити бандерівське кафе". Чимало клієнтів казали: прочитали у "Фейсбуці", вирішили зайти. "Так це просто піар-хід був, який наперед продумали – і за рекламу платити не треба", - заявляють деякі інтернет-коментатори.

Сам же власник, Фабріціо, зізнається: коли вони разом із дружиною Наталією та сином Микитою вирішили відкривати траторію, то зовсім не збиралися акцентувати увагу на мові і тим більше рекламувати свій бізнес у такий спосіб. Резонанс вийшов сам по собі.

"Ми взагалі з самого початку дуже просто до цього ставились: заклад в Україні, українська мова - це ж логічно. В тій самій Італії, наприклад, купа діалектів, є регіони з німецькомовним населенням, але всі знають італійську - каже Микита, син Фабріціо. – Якщо роботодавець шукає працівника, який володіє англійською – це ж нікого не дивує? Колись я шукав роботу, і побачив вакансію з умовою: "відсутність українського акценту" (при спілкуванні з клієнтами російською - Depo). Це чомусь нікого не хвилювало".

Микита – корінний запоріжець, історик за освітою. Він у закладі виконує функції адміністратора, а їжу готують Фабріціо та Наталія. До того ж італієць тільки почав вчити українську, тому Микита перекладає.

Фабріціо та Микита

Сам Фабріціо – з Савони, портового міста на півночі Італії. Раніше він працював агентом з нерухомості. Кулінарія ж була його хобі.

"Шість років тому, працюючи з нерухомісто, я побачив, що здається в оренду класне приміщення, і зрозумів, що можну реалізувати свою давню мрію – відкрити власну траторію", - згадує він.

Спочатку заклад Фабріціо у Савоні працював як бар, але з часом вони з дружиною почали готувати і їжу. За роки з'явилося чимало постійних клієнтів.

Час від часу подружжя бувало в Запоріжжі, і поступово виникла ідея переїхати сюди та започаткувати тут нову справу. Україну Фабріціо полюбив давно, а після початку війни разом з нашою діаспорою в Італії переводив кошти волонтерам.

На створення закладу витратили кілька місяців. Чимало часу пішло на "паперові" справи. До речі, за словами Фабріціо бюрократичних перепон в Італії не менше, і складність відкриття бізнесу тут і там приблизно однакова. Знайти потрібне приміщення було не надто просто – врешті решт зупинилися на колишньому кафе "Африкана".

Тут ще лишається трохи нагадувань про минулий заклад – зокрема розфарбовані "під жирафа" стіни. Інтер'єр потихеньку облаштовують італійськими атрибутами – картами та фотографіями, шарфами футбольних клубів. По телевізору – італійські музичні канали.

"Сам формат траторії не передбачає аж занадто вишуканого інтер'єру. В Італії в таких місцях все максимально просто", - пояснює Микита.

Інші відмінності траторії від ресторану – невелика кількість персоналу (зазвичай готують самі власники), а також страв у меню.

Робити найпопулярнішу італійську страву, піцу, у Fabrizio не збиралися. По-перше, її в Запоріжжі можна скуштувати будь-де, а по-друге – для цього краще мати спеціальну пічку. Але попит народив пропозицію: кожен другий клієнт просив піцу, і її додали в меню. Утім акцент роблять все ж на інших гарячих та холодних стравах, які готують у різних регіонах Італії.

Неподалік є добре відома містянам піцерія, яку тримає ще один італієць – Освальдо. Між потенційними конкурентами склалися приязні стосунки – Освальдо іноді заходить пообідати у траторію. До піци в нього були зауваження, а от решту дуже хвалить.

"До його критики ми поставились із розумінням і поради запам'ятали. Адже піцайоло – це окремий фах та окреме мистецтво", - зазначає Микита.

Хлопець каже: перші дні вони дуже переймалися після кожного зауваження клієнтів, а зараз сприймають критику спокійніше, хоча й враховують її. Більшість лишається задоволеною.

На сторінці закладу у "Фейсбуці" - переважно позитивні оцінки, але є й "одиниці". Походження частини з них стає зрозумілим, якщо переглянути профілі авторів: в одних – "колорадські" стрічки, інші – з далеких російських міст і навряд чи взагалі колись були у Запоріжжі. Особливо активною виявилася жінка з Єкатеринбургу з коментарями в дусі Кісельова. Явне ехо "мовного скандалу".

Відгук з Москви та коментарі з України та Уралу

Попри інтернет-погрози ніхто з "ватних хейтерів" у траторії не приходив.

Микита додає, що навпаки в них здебільшого приємні та адекватні клієнти: "У перший день був чоловік, каже: хочу просто випити за ваше відкриття, давайте ваше найдорожче шампанське. Одна родина у вишиванках прийшла. Погортали меню, сказали, що їжа не підходить, бо діти на дієті, але подякували за українську мову та побажали успіхів". Деякі телефонують та пишуть з інших міст - підтрмують та обіцяють завітати, коли будуть у Запоріжжі. От сьогодні з Вінниці дзвонили".

Ми завітали до траторії ввечері. Зала стрімко заповнилася, вільних місць не лишилося. Українсько-італійська родина зізнається: такого ажіотажу не очікували та ледве встигають все робити. Тепер хочуть відкриватися вранці на годину пізніше, а з часом, можливо, працювати у дві зміни. Багатьох здивував день, який траторія обрала для вихідного, – неділя. Адже в Італії саме неділю присвячують сім'ї.