Як генсек Ради Європи розв'язав україно-російський конфлікт

Одним з головних підводних каменів Мінських угод давно і заслужено вважався пункт стосовно ухвалення закону "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей". Ні, там звичайно і зі всіма іншими пунктами все зовсім не просто - хоч з режимом припинення вогню, хоч з моніторингом українсько-російського кордону.

Але ці пункти бодай теоретично можна виконати - якщо б Росія і підтримувані нею терористи раптом цього захотіли.

Натомість закон про особливий статус - разом із "інклюзивним національним діалогом" (кого і з ким - так дотепер, майже за рік після підписання, і не відомо) і місцевими виборами відповідно до українського законодавства (так-так, відповідно саме до законодавства, а не до побажань осіб з "калашами" біля скроні виборця) - видається однією з причин того, чому мінські домовленості - принаймні, без якогось дуже детального уточнення щодо методів - ніколи не будуть реалізовані.

І от генсек Ради Європи Торбйорн Ягланд нарешті порадив Україні, що з тим всім робити. Виявляється, не треба шукати адекватних партнерів для переговорів з боку сепаратистів (хоч, може тут він і має рацію - все рівно нічого не вийде). Не треба думати, куди подіти відморозків з автоматами, діяльність яких навіть в російських військових викликає тільки потоки ненормативної лексики. Не треба опитувати біженців і з'ясовувати, яких саме змін в управління регіоном хоче його мирне населення - якщо воно ще не відмовилось від ідеї у свій регіон повертатись.

Досить просто закріпити "особливий статус" Донбасу у Конституції. А потім Верховна Рада вже швиденько прийме закон про особливий статус - і все буде добре.

"Ми можемо лише радити Україні, що необхідно змінити у Конституції для того, щоб імплементувати домовленості, досягнуті під час другої зустрічі в Мінську. Зокрема, пункту про надання особливого статусу Донбасу. Щоб повною мірою реалізувати мінські домовленості, необхідно згадати про це у Конституції, тоді Верховна Рада зможе ухвалити спеціальний закон, який би надавав особливий статус Донбасу" - отак все не складно.

Не будемо зосереджуватись на тому, що мова, мабуть, має йти про "окремі райони" - а не про весь Донбас. Не будемо буквоїдами.

Просто поцікавимося, які саме зміни хоче бачити Рада Європи в законі, прийняття якого вона лобіює? І чи згодні на ці зміни мешканці Донбасу, озброєні сепаратисти, українська влада, ну і всі решту, кому з тим законом жити. Конкретної інформації на цю тему якось не попадалося.

Бо закон про особливий статус, звісно, можна прийняти. Хоч зі змінами Конституції, хоч без них. От тільки як можна прийняти закон про адміністрування території, на якій немає - і найближчим часом, схоже, не буде - української адміністрації? Хто буде виконувати цей закон?

Звичайно, подібні питання схожі на спробу перекласти українську проблему на поважну міжнародну організацію. Але, з іншого боку, якщо хтось береться щось радити, було б логічним, якби він міг бодай побіжно пояснити, в чому саме полягає порада. Що саме мусить бути у змінах до Конституції і в законі про особливий статус такого особливого, що змусить сепаратистів перестати обстрілювати позиції українських військ, російських солдатів поверне у Росію, а українських біженців - додому. Якщо ж в Раді Європи поки не розробили такого чудодійного закону, то й у прийнятті будь-якого іншого проекту - нецікавого сепаратистам, Україні, чи, скоріше, їм обом - особливого сенсу якось не помітно.

Бо поки що промови очільника РЄ схожі не на рекомендацію поважної міжнародної організації, а радше тост: "Хай все у вас стане добре!". Тост приємний і актуальний, але надто часте його повторення дає громадянам за сусіднім столиком - ну, отим де висить триколірний прапорець - потроху натякати, що "київська хунта не слухається не тільки Росії, але й нехтує рекомендаціями ЄС".

А загалом складається враження, що все, чого хоче досягнути Рада Європи подібними пропозиціями - це переконати себе і світ у своїй активній участі у міжнародних політичних процесах. Намір, звісно, похвальний. Було би добре, якби він був хоч трохи більше осмисленим.