Рік по присязі: Чому гарних викликів у патрульних не буває

Третій батальйон Патрульної поліції Запоріжжя. Ранок. Перезмінка. Часу у патрульних небагато, однак - і це одна з відмінностей нових правоохоронців від "старих" - вони ніколи не відмовляються від спілкування з журналістами. Утім, як і будь з ким, хто звернеться до них із питаннями. Як не пафосно це звучить, але і за рік після присяги вони впевнені, що змінюють країну на краще. Довіра суспільства до правоохоронних органів - найважливіша складова цих змін. Але є і зворотній процес: самі патрульні час від часу втрачають віру в людей.

Напередодні першої річниці Патрульної поліції Запоріжжя десять "нових" поліцейських розповіли кореспондентові порталу Depo.Запоріжжя, що встигли змінити в місті і як мінялися самі за рік служби.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Андрій Зікун, 26 років

Андрій з дитинства мріяв працювати в правоохоронних органах, але, як часто буває, мрія залишалася лише мрією. Проте, коли з'явився шанс потрапити до лав поліцейських, вирішив спробувати. За рік служби Андрій не розчарувався в роботі. Навпаки, стверджує, що працює заради людей, заради охорони громадського порядку і на даний час повністю віддається роботі.

"Запам'ятовуються завжди якісь гучні розкриття. Мені "щастить", я затримую правопорушника за один злочин, а потім виявляється, що він скоїв ще декілька подібних злочинів", - розповідає Зікун.

Одного разу патрульному з напарником вдалося розкрити угон автомобіля лише за дві хвилини! Тоді власник вчасно зателефонував до поліції, і, завдяки злагодженим діям, копам вдалося швидко знайти викрадача. До того ж виявилося, що правопорушник перебуває у розшуку.

"Ще запам'ятався випадок, коли чоловік звільнився за "законом Савченко" і на волі промишляв грабежами, зривав золоті ланцюжки у жінок. Ми з напарником його затримали, також по "гарячих" слідах. Виявилося, що злодій "проходить" ще по сімох грабежах. Людина вийшла з тюрми на початку вересня, а вже наприкінці вересня знову повернулася за грати", - резюмує Андрій.

Інспектор патрульної поліції, молодший лейтенант Сергій Мілейко, 25 років

Сергій вирішив піти працювати до поліції, тому що, як і багатьом, йому хотілося змін на краще. Патрульний впевнений, що поступово в нього виходить змінювати ставлення людей до поліцейських і повертати довіру до правоохоронних органів.

"Більш за все мені запам'яталося, коли ми з напарником затримали чоловіка за підозрою у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень. Подія сталася на проспекті Соборному, в самому центрі Запоріжжя. Чоловік поранив ножем іншого, причому серйозно, в область печінки. Нам вдалося оперативно затримати злочинця. На пошуки і затримання знадобилося години чотири", - пригадує Сергій.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Олена Солодовник, 27 років

До служби в поліції у Олени була добра робота і престижна посада, але, за словами дівчини, вона досягла там максимуму, тому робота стала монотонною, а прагнення зміг – нестерпним. Олена хотіла змін, як в своєму житті, так і в житті суспільства. Зараз інспектор задоволена тим, що має змогу допомагати іншим і вважає, що, якщо б люди були більш добрими, більш згуртованими і небайдужими до чужого горя, то мир дійсно став би краще.

"Більш за все запам'ятовуються затримання, резонансні виклики, де був справжній кримінал. Мені запам'ятався випадок, який, на перший погляд, був зовсім звичайним, але нам вдалося розкрити злочин ще до подання заяви про нього", - пригадує Олена.

Під час патрулювання спального району інспектори помітили "Таврію", яка дуже швидко зникла. Поліцейських насторожила поведінка водія, до того ж, це відбувалося зимньої, доволі морозної, глибокої ночі. За словами Олени, за таких умов машин на вулицях міста небагато, тому поодинокі автомобілі привертають увагу. Патрульним вдалося наздогнати підозріле авто, в якого, до речі, не працював сигнал "стоп" з однієї сторони. Водій помітно нервував і скоро стало зрозуміло, чому: в автомобілі було виявлено декілька акумуляторів, магнітол, а також п'ятилітрову баклажку зі шлангом.

"Незабаром ми виявили і декілька пограбованих автомобілів, які були припарковані у дворі житлового будинка. Ми залишили власникам транспортних засобів записки, що їхні автомобілі пограбовані, але злочинці вже затримані, тому водіям треба звернутися в районний відділок поліції для написання заяв", - розповідає Олена.

Також інспектор зізналася, що її серце дуже зачіпають випадки, пов'язані з дітьми, що ростуть в неблагополучних родинах. "В мене крається душа, коли я бачу недоглянутих дітей і просто антисанітарні умови їхнього проживання. Мене чіпляє це, як жінку, як майбутню матір. Я постійно пишу рапорти в сектор молодіжної превенції, щоб вони взяли на контроль таких дітей", - каже Олена.

На жаль, саме діти з неблагополучних родин часто стають злочинцями. Солодовник пригадала випадок, коли неповнолітній хлопець з ножем напав на іншого хлопця і вкрав в нього мобільний телефон. З'ясувалося, що мати юного бандита позбавили батьківських прав. Жінка неодноразово судима і за крадіжки, і за наркотики. Дитину виховує бабуся, яка не встигає слідкувати за онуком.

"Шкода таких дітей, але водночас і страшно, коли 12-річний хлопець вже з ножем грабує людей. Таким дітям треба більше уваги батьків і дорослих взагалі", - підсумовує Олена.

Інспектор патрульної поліції, молодший лейтенант Артем Ткаченко, 26 років

Чоловік ще в дитинстві мріяв працювати в правоохоронних органах, але життя склалося так, що він пішов отримувати спеціальність у зовсім іншій сфері, а потім перевчатися вже не було часу. І ось Артему випав шанс втілити в життя свою давню мрію і отримати бажану роботу. До того ж, чоловіку хотілося взяти участь у реформі і бути причетним до змін.

Артем зізнався, що кожну зміну відбувається щось цікаве і особливе, тому йому важко виділити якийсь окремий випадок. Утім, більш за все він цінує в своїй роботі спілкування та взаємозв'язки з колективом.

"Мені завжди запам'ятовуються і подобаються наші навчання, які відбуваються у вільний від роботи час. В нас дуже дружній і згуртований колектив. Мені подобається наш взаємозв'язок, наше спілкування. Поліцейський колектив дуже відрізняється від будь-якого іншого. У нас є взаємовиручка, підтримка, ми допомагаємо і прикриваємо один одного. Відчувається міцний зв'язок між нами усіма. Мені подобається наш колектив, наше тісне і зрозуміле лише нам спілкування. Ми велика родина без родинних зв'язків", - підсумовує Артем.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Артем Онопко, 27 років

Рік тому Артем сподівався, що нова служба мінятиме країну, і ці зміни будуть помітні. Нині він вважає, що ці сподівання виправдовиваються.

"Люди вже говорять про зміни, що відбулися. Це помічаємо і ми в процесі своєї роботи. І взагалі я з дитинства мріяв стати поліцейським, і я не розчарований своїм вибором", - зізнається патрульний.

За словами Артема, більш за все йому запам'ятовується розкриття резонансних злочинів. Патрульний пригадав, як під час пішого патрулювання вулиці Комарова він з напарником побачив, як у дворі в автомобіля загорілися "стопи". В автівці був чоловік, який копирсався в речах. Побачивши правоохоронців, почав кидатися на них з кулаками і навіть хотів застосувати газовий балончик. Копам довелося затримати порушника. При поверхневому огляді у чоловіка було виявлено відмички і ніж. Як з'ясувалося, поліцейські затримали чоловіка на "гарячому": він скоїв крадіжку, зібрав сумки і вже збирався покидати місце злочину.

"Цікавих моментів насправді дуже багато. Ми з напарником розкривали і грабежі, і виявляли наркотики, часто вирішуємо сімейні сварки. Взагалі робота дуже цікава, кожен день щось нове. Ніколи не знаєш, шо на тебе чекає на наступній зміні", - каже Артем.

Інспектор патрульної поліції, молодший лейтенант Артур Колпаковський, 23 роки

Артур зізнався, що сам виріс в неблагополучному районі, а зараз в нього підростає молодша сестра, тому він дуже хоче, щоб на вулицях було якомога менше злочинців.

"Я хочу, щоб мої рідні і близькі спокійно ходили по вулицях і не боялися. Хочу, щоб люди знали, що можуть звернутися до будь-якого поліцейського і були впевненні, що їм допоможуть. Хочеться змінити ставлення людей до правоохоронців. Потихеньку зміни вже відбуваються. Люди стали більше нам довіряти, і ми доведемо, що ця довіра недаремна", - каже Артур.

"Більш за все мені запам'ятався випадок вилучення вогнепальної зброї. Під час патрулювання в Олександрівському районі Запоріжжя ми з напарником побачили двох чоловіків, які, помітивши нас, почали тікати. Нам вдалося їх наздогнати і зупинити. При поверхневій перевірці в одного ми виявили пістолет ТТ. Чоловік не міг пояснити, звідки в нього зброя. Виявилося, що ця людина лише два тижні тому звільнилася з тюрми. На місце події ми викликали слідчо-оперативну групу. Я сподіваюся, чоловік повернувся туди, звідки вийшов", - розповів Колпаковський.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Тетяна Груша, 26 років (другий батальйон)

Дівчина все своє життя мріяла працювати в правоохоронних органах, але певні сімейні обставини не давали втілити мрію в життя. Тетяна навчалася на філологічному факультеті і планувала поїхати за кордон. Але ж доля вирішила інакше, і у дівчини з'явилася можливість випробувати себе у конкурсному відборі до патрульної поліції. Після усіх конкурсних етапів Тетяна отримала омріяне запрошення на проходження навчання для служби у патрульній поліції.

"За рік роботи я не розчарувалася ні в самій сфері, ні в навантаженнях, ні в колективі. Єдине, що мене розчаровує – деякі запоріжці. На жаль, в процесі роботи нам найчастіше доводиться мати справу з неблагополучними людьми, з тим контингентом, якого хотілось би, щоб було якомога менше навколо", - каже патрульна.

Так сталося, що Тетяна за рік роботи вже встигла врятувати життя трьох людей, одним з яких виявився її напарник.

"Один чоловік з зашморгом на шиї вистрибнув з балкону другого поверха. На щастя, нам з напарником вдалося встигнути добігти, схопити і витягти його. Інший випадок – мати двох дітей розчарувалася в житті і теж вирішили вкоротити собі віку. В обох випадках родини були неблагополучні, а люди намагалися вчинити самогубство в стані алкогольного сп'яніння", - пригадує патрульна.

Довелося Тетяні рятувала і свого напарника. Патрульні приїхали на звичайну сімейну сварку, де дорослі сини, що мали великі проблеми з алкоголем і наркотиками, вимагали у матері гроші. У той час, коли мати писала заяву, Тетяна розмовляла в сусідній кімнаті з батьком родини. Випадково краєм ока дівчина побачила, як один з чоловіків схопив кухонний ніж та намагається вдарити ним напарника патрульної. Тетяна зреагувала миттєво - встигла схопити нападника за руку і запобігти удару. Напарник дівчини був вдячний і, за словами Тетяни, досі пригадує цей випадок.

Інспектор патрульної поліції, молодший лейтенант Андрій Сичов, 33 роки

Чоловік прийшов до поліції, бо бачив перспективи та вірив в успіх реформи.

"Раніше я бував в Європі, зустрічався там з поліцейськими. І було дуже цікаво, як це буде відбуватися у нас в Україні. Зсередини все, звичайно, виглядає зовсім інакше. Я не впевнений, що в Європі все гладко, але я впевнений, що все залежить від людей. Європейці відрізняються від українців. Інші моральні принципи, інший менталітет. Наш народ ще трішки не готовий до європейського рівня. У нас є люди, які незадоволені роботою патрульної поліції, тому що вони хочуть європейське суспільство, але при цьому не хочуть дотримуватися законів і відповідати за свої порушення теж не хочуть. Я не розчарований в роботі, мене лише засмучає ставлення деяких людей до поліцейських. Але нам усім є, до чого прагнути", - каже Андрій.

Інспектор зізнався, що кожен виклик, по-своєму, важкий, тому що найчастіше їм доводиться виїжджати на виклики до неблагополучних людей.

Патрульний пригадав виклик про сімейну сварку. Коли вони приїхали на місце, двері квартири відкрив п'яний чоловік, жінка в цей час побігла до магазина за черговою порцією алкоголю. При цьому в квартирі лишилася трирічна дитина, яка не спала і плакала, бо в неї була зламана нога. Побачене патрульного шокувало.

"Мене кожного разу шокують умови, в яких живуть люди. Найбільше шкода дітей з неблагополучних родин. Був виклик, коли нам зателефонували з райвідділу поліції і повідомили, що вони забрали батька двох дітей. Мати дітей у цей час перебувала в лікарні. Дворічний хлопчик і чотирирічна дівчинка залишилися вдома самі. Ми приїхали, забрали дітей і передали їх до відповідних служб. Дуже важко дивитися, як страждають діти. Зрозуміло, як вони потім відносяться до усього, що їх оточує, як усе починають сприймати", - ділиться Андрій.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Вікторія Москаленко, 26 років

Вікторія з самого початку слідкувала за розвитком правоохоронної реформи в Україні. Коли дізналася про набір до патрульної поліції Запоріжжя, вирішила спробувати свої сили. Дівчина зізнається, що морально їй було важко змінювати своє життя, звільнятися зі старої роботи, їхати в Дніпро на навчання (половина майбутніх запорізьких патрульних проходила навчання саме у Дніпрі, - ред.). Але, як запевняє дівчина, маючи велике бажання, все можна здолати.

Вікторія пригадала нещодавній виклик, коли, завдяки небайдужім сусідам, вдалося врятували життя пенсіонерці. Поліцейські отримали виклик, що хтось постійно стукає у двері квартири багатоповерхового будинка. Виявилося, що у 70-річній пенсіонерки стався інсульт. Все ускладнювалося тим, що жінка була глухоніма, тому не могла покликати на допомогу. Пенсіонерці залишалося лише лежати на полу в коридорі, стукати в двері, сподіваючись, що її почують і допоможуть. Поліцейські викликали фахівців ДСНС, які через вікно потрапили до квартири і відкрили двері. Патрульні зв'язалися з родичами літньої жінки, викликали "швидку", лікарі якої ушпиталили пенсіонерку у шосту міську лікарню.

"Коли допомагаєш комусь, хто дійсно потребує допомоги, розумієш, що зміна пройшла недаремно. Але часто до нас звертаються матері наркозалежних або алкозалежних дітей, просять, щоб ми вплинули на ситуацію. Але при цьому не хочуть їхати у відділення поліції, щоб написати заяву. Тому одні й тіж самі випадки повторюються. Дуже часто, коли ми бачимо завдання на планшеті, ми вже розуміємо, до кого ми їдемо, і що нас там очікує. За рік служби вже особисто знаєш деяких постійних правопорушників", - розповідає Вікторія.

Москаленко, як і її колеги, занепокоєна долями дітей з неблагополучних родин. Дівчина переймається, що діти можуть повторити судьбу своїх батьків. Вікторія зізнається, що патрульні намагаються допомогти таким родинам, зв'язатися з дільничними, але важко допомагати тому, хто не хоче змінювати своє життя на краще.

"Взагалі-то мені здається, що за рік люди почали більше нам довіряти, частіше телефонувати. Часто буває, що запоріжці не знають, куди їм телефонувати, щоб отримати якусь допомогу і звертаються до поліції. Як на мене, це показник довіри", - каже патрульна.

Інспектор патрульної поліції, лейтенант Андрій Бєлік, 34 роки

Чоловік хотів внести свій вклад в реформу правоохоронних органів, покращити роботу структури, тому і вирішив піти працювати до патрульної поліції.

"Я мріяв працювати в поліції ще з того часу, як почалася реформа правоохоронних органів в Грузії. Я одразу сказав, що, якщо в нас буде не просто перейменування міліції в поліцію, а справжня реформа в системі, я піду на службу. Набридло чути про корупцію і хабарі. Коли почався набір поліцейських в Запоріжжі, я ледь не о дев'ятій ранку в перший день роботи комісії прийшов подавати заяву", - пригадує чоловік.

Андрій розповідає, що працює в Заводському районі Запоріжжя, тому йому з напарником часто приходять виклики про крадіжки з заводів. Але є на рахунку лейтенанта і врятоване життя. Андрій з напарником отримали виклик про ножове поранення. На місці події патрульні побачили чоловіка в калюжі крові. Правоохоронцям довелося надавати потерпілому медичну допомогу до прибуття лікарів "швидкої". На щастя, чоловік вижив, і зараз з ним все гаразд.

"Запам'яталося і те, як ми знайшли п'ятирічного хлопчика на Запоріжжі Лівому (назва району, розташованого навколо залізничної станції "Запоріжжя Ліве", - Ред.). Мати пішла зі старшою дитиною до поліклініки, а молодшого залишила на подвір'ї приватного будинка. Дитина самостійно відкрила калитку і десь на кілометр відійшла від дома. Родина ромської національності, тому хлопчик не знав української мови і не міг відповісти, хто він і де мешкає. У той час, як ми везли його у дитячу лікарню, знайшлася мати, яка приїхала за дитиною", - розповідає Андрій.

Було в практиці інспектора Бєліка і затримання крадія по "гарячих" слідах. Приїхавши на виклик про угон автомобіля, патрульні помітили відкриту та обкрадену машину. Злочинців затримали у сусідньому дворі. З'ясувалося, ці люди були причетні до низки автомобільних крадіжок. Наразі крадіїв заарештовано, йде слідство, і злочинці чекають на вирок суду.

"Моєму синові п'ять років, але він вже зараз каже, що не хоче бути поліцейським, бо вважає, що це дуже небезпечна робота. Рятувальником мріє бути", - посміхаючись, говорить чоловік.

Нагадаємо, 16 квітня 2016 року 506 хлопців та дівчат склали присягу патрульних поліцейських на легендарній Хортиці. Того ж вечора понад сотня з них вийшли на перше патрулювання обласного центру. Запоріжжя стало тоді двадцять першим містом в Україні, де з'явилася нова патрульна поліція. Вітаючи поліцейських зі складанням присяги міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зазначив, що на них лягає дуже велика відповідальність, адже згідно з соціологічними дослідженнями, запоріжці видали величезний кредит довіри своїм патрульним.