Воля або смерть: Як запоріжці з "комуністичного раю" втекли

На Батьківщині на цих десятьох уродженців Запорізького краю за втечу чекала смерть. Можливо, саме це надало їм сил реалізувати наміри до кінця 

Воля або смерть: Як запоріжці з "комуніс…

У 1979 році у Москві КДБ лише для внутрішнього вжитку під грифом "Цілком таємно" було видано книгу під назвою "Алфавітний список зрадників Батьківщини, агентів іноземних розвідок, карателів й інших державних злочинців, які підлягають розшуку". На 410 сторінках містилися 800 прізвищ. Серед них – уродженці і жителі Запорізької області, які були у розшуку за втечу з "комуністичного раю". Розповідаємо про десятьох таких втікачів.

Микола Батіс

Микола Батіс

Микола Батіс, він же Густав Брандт, він же Микола Харченко, 1916 року народження, уродженець Запоріжжя, німець, колишній член КПРС, освіта вища.

Микола-Густав проходив службу у Групі радянських військ у Німеччині, мав звання капітана. 23 серпня 1948 року втік до Західної Німеччини, перебував у розпорядженні співробітника англійської розвідки Моріса, утримувався на конспіративній квартирі у Лемго. Виступав із антирадянськими статтями на сторінках німецьких газет. У червні 1953 року очолив філію "Гамбурзького об'єднання післявоєнних біженців з Радянського Союзу". Станом на 1958 рік проживав у Ганновері-Сарштейдте. "Чекісти" підозрювали його у співпраці з англійською та західнонімецькою розвідками. 23 вересня 1950 року воєнним трибуналом військової частини 48240 втікач був заочно засуджений до вищої міри покарання (ВМП).

Григорій Дімітров

Григорій Дімітров, 1918 року народження, уродженець села Лозуватка Приморського району Запорізької області, болгарин, освіта 7 класів.

До війни Дімітров мешкав у Маріуполі, працював слюсарем на заводі ім. Ілліча. Під час окупації, 1942 року, з Лозуватки був вивезений до Німеччини. У 1945-му після звільнення Радянською армією працював по вільному найму у військовій частині польова пошта 48819 Групи радянських військ у Німеччині. А 6 листопада 1948 року втік до Західної Німеччини. 18 травня 1951 року воєнним трибуналом військової частини 48240 заочно засуджений до ВМП.

Василь Клименко

Василь Клименко, 1911 року народження, уродженець села Борисівка Приморського району Запорізької області, українець, освіта 4 класи.

Клименко працював слюсарем й формувальником-ливарником. Мешкав у селі Полузівка Бердянського району, звідки у травні 1942 року був вивезений до Німеччини, працював слюсарем на шахті у Кельні. З березня по серпень 1945 року перебував у американському таборі. Після фільтрації працював по вільному найму на складі №376 танкового майна радянських військ на території Німеччини. 20 вересня 1947 року зі співмешканкою-німкенею втік до Західної Німеччини. 25 грудня 1951 року воєнним трибуналом військової частини 48240 заочно засуджений до ВМП.

Олег Массалов

Олег Массалов

Олег Массалов, 1926 року народження, уродженець Запоріжжя, росіянин, колишній комсомолець, освіта 7 класів.

Колишній військовослужбовець Радянської армії, 1945 року був призваний польовим військкоматом на території Німеччини. Проходячи службу на території Австрії у вересні 1948 року під час виконання службових обов'язків в американській зоні у Відні не повернувся у розташування частини. Під час допиту представниками американських спецслужб повідомив детальну інформацію про відомі йому радянські військові частини. 22 квітня 1952 року воєнним трибуналом військової частини 28990 заочно засуджений до ВМП.

Антолій Міхельсон

Антолій Міхельсон

Антолій Міхельсон, 1918 року народження, уродженець Запоріжжя, єврей, колишній член КПРС, освіта вища.

Мешкав у Москві, працював начальником ЦКБ НДІ ливарного машинобудування. Перебуваючи у складі групи радянських туристів в Австрії в червні 1956 року, звернувся до місцевої влади з проханням надати політичний притулок. Пізніше переїхав до ФРН, неодноразово допитувався співробітниками американської розвідки, надав їм відомості про роботу НДІ та заводу "Красна Пресня". У 1957 році брав участь у антирадянській кампанії "За право і свободу Росії", яку організував НТС у ФРН. Співпрацював з редакцією радіостанції "Свобода". У 1963 році виїхав до США. У 1978 році мешкав у місті Сарасота (штат Флорида), підтримував листування з дружиною й дочкою, які залишилися у Москві. 26 грудня 1956 року Московським міським судом заочно засуджений до 25 років таборів.

Владислав Пінчук

Владислав Пінчук

Владислав Пінчук, він же Владислав Давиденко, 1940 року народження, уродженець селища Балабине Запорізького району, українець, освіта 10 класів.

Мешкав у Ленінграді, працював в агентстві Трансфлоту Балтійського морського пароплавства. Вночі 24 серпня 1968 року в Ленінградському морському порту нелегально пройшов на пароплав "Смоленськ". По прибуттю кораблю до порту англійського Ліверпуля попросив права проживання у країні. У ЗМІ виступав з антирадянськими матеріалами. У 1978 року жив у Англії під прізвищем Давиденко, неодноразово відвідував Австрію, ФРН, Іспанію, Грецію, вів листування з матір'ю, яка проживала у Запоріжжі. Арешт був санкціонований прокурором міста Ленінград.

Євген Рунге

Євген Рунге

Євген Рунге, 1928 року народження, уродженець селища Новомиколаївка Гуляйпольського району, німець, колишній член КПРС, працював в органах КДБ.

У 1954 році закінчив Берлінський університет ім. Гумбольдта. 10 жовтня 1967 року перебував у робочому відрядженні у НДР з дружиною. Вдвох втекли до ФРН, де звернулися до американців з проханням надати політичний притулок. 4 листопада 1968 року Військовою колегією Верховного Суду СРСР заочно засуджений до ВМП.

Іван Скворець

Іван Скворець

Іван Скворець, 1926 року народженя, уродженець села Преображенка Оріхівського району Запорізької області, освіта 6 класів, колишній військовослужбовець Радянської армії.

Перебуваючи на службі у військовій частині польова пошта 11416 "Ш" при Управлінні радянської воєнної адміністрації землі Макленбург (Німеччина), проти ночі 12 липня 1949 року із співмешканкою-німкенею втік до англійської зони окупації. Приєднався до антирадянської організації "Американські друзі російської свободи". У 1957 році воєнним трибуналом військової частини 48240 заочно засуджений до ВМП.

Василь Сургай

Василь Сургай, 1953 року народження, уродженець села Воровського Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області. Українець, колишній член комсомолу, освіта 9 класів.

Жив в Одесі, працював мотористом на теплоході "Дмитрій Гуліа" Чорноморського державного морського пароплавства. Під час стоянки теплоходу в порту Трієста (Італія) 6 травня 1974 року звернувся до місцевої влади з проханням надати політичний притулок. У 1978 році жив у США, підтримував листування із родичами. Арешт був санкціонований заступником прокурора Одеської області.

Петро Шаповалов

Петро Шаповалов, 1929 року народження, уродженець села Криничне Вільнянського району Запорізької області. Українець, освіта 7 класів, водій та художник.

У 1942 році був вивезений до Німеччини, де 6 травня 1945 року призваний до Радянської армії. Проходячи службу у 56-му окремому автомобільному полку 2 грудня 1948 року втік до американської зони окупації. У місті Бад-Кіссінген (Німеччина) допитувався співробітниками ЦРУ, надав інформацію про Радянську армію. 9 травня 1951 року воєнним трибуналом військової частини 48240 заочно засуджений до ВМП.

Читайте також:

"Розбір польоту" після перельоту: Як запоріжець втік на "Як-9" до Румунії

"Перебігайте кордони!": "Інше" Запоріжжя в архівах КДБ 1960-х років

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"