Як на хвилі Української революції відроджувалася запорізька "Просвіта" (ДОКУМЕНТИ)

На хвилі революційних подій 1917 року розпочався рух за відновлення діяльності товариства "Просвіта"

Як на хвилі Української революції відрод…

Портал Depo.Запоріжжя розпочинає серію публікацій про події "Української весни" на території сучасної Запорізької області. Одною з її яскравих ознак стало відновлення "Просвіти", діяльність якої в Катеринославській губернії була заборонена у січні 1916 року.

Установчі збори, які мали на меті відродження товариства відбулися у губернському Катеринославі 11 березня 1917 року. На зборах затвердили новий статут, обрали раду (правління), заснували комісії за напрямками роботи. Учасники зборів також ухвалили відкриття низки філій товариства у населених пунктах, звідки надійшли відповідні заявки, зокрема у повітовому Олександрівську (Запоріжжі) .

Уже 24 березня за ініціативою місцевих робітників і учнів середніх шкіл було створено "Просвіту" в Олександрівську, до якої в перший же вечір записалося 150 осіб. До ради товариства увійшли Ткаченко, Янчук, Обраменко, Козачук, Похілов, Безверхий, Сіваш та інші. В статуті осередку було записано, що "товариство ставить своїм обов'язком працювати для розвитку української національної культури…".

Активіст місцевого українського руху, майбутній повстанець Гаврило Гордієнко, так згадував про ті події: "З весни починаючи відновила своє існування "Просвіта", яка існувала колись у роках 1906-1908. Батько мій записався у члени Просвіти, платив туди внески та приходив на якісь більші імпрези, а я ще нема 16 літ, то не був членом, а тільки користувався бібліотекою на батькову членську картку".

Одним із першочергових завдань товариства було отримання постійного приміщення для діяльності. Тож 10 липня Голова Ради Олександрівського Українського товариства "Просвіта" Лазаренко звернувся до міської управи з проханням передати просвітянам Народний дім: будівля розташована на вулиці Поштовій, 71, сучасним мешканцям Запоріжжя більш відома як колишній кінотеатр ім. Леніна (на фото вище). Своє прохання Лазаренко аргументував тим, що товариство "могло б свою працю іще ширше розвити для піднесення української національної культури свого народу, і найбільш тут, в Олександрівську, котрий стоїть як раз в тім місці, де була перша запорізька Січ на острові Хортиця, і котрий відомий всякому українцю".

Лист голови ради олександрівського міського товариства "Просвіта" Лазаренка до Олександрівської міської управи з проханням передати приміщення Народного будинку для потреб товариства

Наступного дня цю ідею підтримали й збори олександрійських осередків українських організацій та партій, які були ініційовані "Просвітою". Позицію просвітян щодо Народного дому підтримали представники Української соціал-демократичної робітничої партії, Української партії соціалістів-революціонерів, залізничної української організації Катеринівської залізниці - куреня "Хортиця", української залізничної організації Південної залізниці - куреня "Січ".

Протокол об'єднаного засідання українських організацій та партій м. Олександрівськ з підтримкою передати приміщення Народного будинку для потреб товариства

Протилежної думки з цього приводу дотримувалася Олександрівська міська управа, яка 20 липня ухвалила рішення не передавати будівлю Народного дому у виключне користування "Просвіті". Обґрунтували це тим, що всі національні товариства міста мають користуватися Народним домом, а також планами відкрити у будівлі Біржу праці.

Постанова Олександрівської міської управи про відмову товариству "Просвіта" приміщення Народного будинку

У підсумку ухвалили "соломонове рішення": залишити Народний дім у розпорядженні міського самоврядування й надавати його для просвітницьких заходів місцевим організаціям. "Просвіті" ж безкоштовно передали приміщення для бібліотеки-читальні та надали дозвіл користуватися глядацькою залою зі сценою по черзі, за узгодженням із іншими організаціями та з дозволу міської управи в кожному окремому випадку.

Рішення Олександрівської міської думи про відведення товариству "Просвіта" у приміщенні Народного будинку кімнати для бібліотеки-читальні в безкоштовне користування

Дещо пізніше, оскільки "Просвіта" взяла на себе нагляд за ремонтом зали і сцени Народного дому, вона отримала право розпоряджатися цими приміщеннями на період ремонту. 23 січня 1918 року товариство інформувало міську управу, що помешкання дому зайняте постійно із четверга по неділю.

Олександрівська "Просвіта" проводила активну діяльність: при товаристві функціонували театральна, співоча та лекційна комісії, діяла бібліотека-читальня. Просвітяни влаштовували у міському саду платні гуляння на користь товариства, які мали величезний пропагандистський вплив на населення. На вулиці Соборній було відкрито просвітянський кіоск для продажу українських книжок, які мали значний попит у населення. "Просвіта" порушила питання про спорудження в Олександрівську пам'ятника Тарасу Шевченку, використавши для цього кошти, зібрані на пам'ятник імператору Олександру ІІ.

Гаврило Гордієнко згадував, що саме тут, в "Просвіті", "вперше зблизька побачив, як багато українців є в нашому місті. Прислухався до їхньої мови й чув як вони гарно по-українському говорять! І це були переважно з інтелігентських родин, себто з "панів"! <…> Та все ж таки "окрасою" "Просвіти" були два галичанини, хоч один із них був, здається буковинець, Кметь і Осадчий. Вони говорили по-українському й були нам зразком золота повної проби 96. Себто вони були стопроцентовими українцями, мали густо вишиті українські сорочки".

Згідно з даними дослідника з Дніпра Миколи Чабана, станом на серпень 1917 року Катеринославська "Просвіта" в Олександрівському повіті мала філії у кількох населених пунктах: Гуляйполе, Кривий Ріг, Покровське, Кінські Роздори, ст. Попасна, Олександрівськ. Активно працювали осередки "Просвіти" у Мелітопольському та Бердянському повітах. У Бердянську, зокрема, діяла українська просвітянська друкарня.

Гуляйпільська "Просвіта" існувала з 1916 року (збереглися документи місцевих чоловічої та жіночої гімназій, які належали "Гуляйпольскому обществу "Просвещение"). Активним тут був Катеринівський осередок, який мав вісім хат-читалень, школу для ліквідації неписемності серед дорослих, хор, драматичний гурток, книгозбірню, струнний оркестр, гурток дитячих розваг, лекторський гурток, профсекцію – своєрідну ремісничу школу, де бажаючі могли опанувати бондарне, столярне та палітурне ремесло.

Свідоцтво Томшинської Ципи Ханонівни про закінчення Гуляйпільської жіночої гімназії товариства "Просвіта"

Принагідно відмітимо, що восени 1918 року на посаду вчителя української мови та українознавства Гуляйпільської гімназії товариства "Просвіта" влаштувалася студентка Київського українського університету Галина Кузьменко (майбутня дружина Нестора Махна).

Заява студентки Київського українського університету Кузьменко Г.А. директору департаменту середніх шкіл Української держави про прийняття її вчителем української мови і українознавства Гуляйпільської гімназії товариства "Просвіта"

Посвідчення вчительки української мови Гуляйпільської гімназії товариства "Просвіта" Галини Кузьменко

Також варто згадати, що у Оріхові у 1918 році місцевим активістам-просвітянам, які працювали у вкрай несприятливих умовах допомагав розбудовувати діяльність майбутній полковник Армії УНР, кубанець Василь Прохода.

Заява вчителя українознавства Чучка К.Д. до ради гуляйпільського українського товариства "Просвіта" про прийняття його вчителем українознавства до місцевої гімназії

Перша сторінка статуту українського товариства "Просвіта" у селі Комишуваха Олександрівського повіту, не затвердженого владою

Перша сторінка затвердженого статуту українського товариства "Просвіта" у с. Комишуваха Олександрівського повіту із внесеними на вимогу влади змінами

Та знову надамо слово Гаврилу Гордієнку: "Перше моє знайомство з Просвітою було з 1917 року. Дальше я вже ніколи її не цурався, і бачив, і читав, і чув про її діяльність більш ніж багато! Тому в моїй оцінці Просвіта в Україні та й поза Україною, це те найвище, до чого ми спроможні були сягнути в наших змаганнях до вершин!".

Довідка.

Всеукраїнське товариство "Просвіта" - найвідоміша і найстаріша українська громадська організація культурно-освітянського спрямування, роль якої в формуванні української нації важко переоцінити.

Виникла в 1868 році на Галичині як противага антиукраїнським течіям у культурному житті.

У 1918-му допомогла сформувати Міністерство освіти ЗУНР.

Зазнала шалених утисків за радянських часів. Наприкінці 30-х років повністю припинила своє існування на території України - осередки працювали лише за кордоном. Відновила діяльність в Україні наприкінці 1988 року, що стало важливою ознакою незворотності змін.

Нагадаємо, портал Depo веде щоденник Української революції - кожного дня згадуємо найважливіші події "Української весни".

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme