Провідники незалежності: Як запоріжці в УПА воювали

У День Героїв – неофіційне свято, яке щорічно відзначається 23 травня, згадуємо жителів Запорізької області, які у лавах повстанців виборювали незалежність

Провідники незалежності: Як запоріжці в…

Попри радянські міфи про суто "західне походження" Української повстанської армії, вона, насправді, об'єднала в своїх лавах українців з усіх регіонів. Боролися в УПА і запоріжці. Портал Depo.Запоріжжя знайомить читачів із краянами-повстанцями.

Отже, ще напередодні повернення радянської влади на територію Запоріжжя, у жовтні 1943 року шість учасників осередку ОУН з Верхньої Хортиці (перебували у підпорядкуванні підпілля Дніпра) сформували "Хортицьку" групу. До її складу увійшли Сергій Федорець, Юрій Ясногор, Анатолій Ясногор, Тамара Деркач і Галина Колесніченко. Група намагалася дістатися Чорного лісу для приєднання до відділів УПА. Однак молодих патріотів спіткала невдача: через швидку зміну лінії фронту вони були змушені залишитися на підконтрольній Червоною армією території. Незабаром усі підпільники були заарештовані радянськими спецслужбами та засуджені до різних строків ув'язнення.

Зазначимо, що до УПА також були скеровані деякі провідники підпілля ОУН (учасники Похідних груп 1941 року) на території Запорізької області. Так, в районі відомого Холодного Яру на Черкащині одним з організаторів і очільників повстанського загону був керівник осередку ОУН села Новомиколаївка Мелітопольського району Іван Молодій ("Сошенко").

Іван Молодій ("Сошенко")

Ще один керівник Мелітопольської ОУН Микола Сливка ("Буревій") із серпня 1944 року був в УПА зв'язковим із особливих доручень між проводами ОУН Дрогобицької та Станіславської (Івано-Франківської) областей. Провідник ОУН Запорізької області Василь Пастушенко ("Кальба") перебував у групі УПА-Південь, загинув від рук червоних партизан на початку лютого 1944 року. Згідно з наказом Головного військового штабу УПА ч. 4/45 від 11 жовтня 1945 року посмертно нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА.

Микола Сливка ("Буревій")

За даними радянських органів державної безпеки, один із керівників Запорізької ОУН періоду нацистської окупації Іван Гребенюк, уникнувши страти від рук гестапо в 1943 році, виїхав до Львова, де продовжив боротьбу у складі повстанської армії. Подальша дорога Гребенюка пролягла на еміграцію до Америки.

Боєць УПА "Санжара" (ім'я та прізвище невідомі) родом з села Санжарівка (тепер – Полтавка) Гуляйпільського району. Рятуючись від Голодомору 1932-1933 років в десятирічному віці з батьками переїхав на Донбас. У 1941 році мобілізований до Червоної армії і відправлений на фронт. Під час відступу червоноармійських частин, залишився на Західній Україні, приєднався до підпілля ОУН, став бійцем УПА. Під час боїв двічі був поранений. Легалізувався, але це не вберегло його від арешту у 1950 році в Одесі. Засуджений на 25 років таборів, до 1953 року перебував у Мордовії, пізніше – в Омську. Наприкінці 1950-х був звільнений і повернувся в Україну. Помер у 1980-х роках від серцевого нападу.

Взагалі, випадки переходу червоноармійців на бік УПА були не поодинокими, зокрема й серед запоріжців. Фельдшер-червоноармієць із Запоріжжя Володимир Корнієнко медичні обов'язки виконував і у повстанському загоні. Потрапив у полон до німців і був відправлений до концтабору "Гросс-Розен" в Нижній Селезії (тепер – Рогозніца, Польща). У березні 1945 року переведений в концтабір Дора-Міттельбау (Нордхаузен), де його сліди загубилися.

Уродженець села Новомиколаївка Мелітопольського району Іван Науменко у 1940 році був призваний до Червоної армії. На початку війни неподалік Шепетівки потрапив у полон. На Волині йому вдалося втекти з табору військовополонених. У травні 1943 року, в складі групи з 17 осіб, Науменко приєднався до УПА. Згідно з розподіленням мелітополець став кухарем у сотні, якою командував командир Василь Сколоздра ("Грабенко").

Заарештований будучи хворим на тиф 21 березня 1944 року, засуджений до розстрілу. Вирок, що був кінцевий й оскарженню не підлягав, виконаний 20 жовтня.

Згідно з орієнтуванням Управління боротьби з бандитизмом НКВС УРСР №8/2051 від 29 серпня 1944 року на території Запорізької області проводилися пошуки трьох бійців УПА – уродженців регіону. Інформацію про них радянські органи державної безпеки отримали з захоплених документів Військової округи "Богун" групи УПА-Північ. Станом на листопад 1944 року НКВС не вдалося виявити на території Запорізької області ані Миколу Сичова ("Матрос"), уродженця Запоріжжя, що перебував у лавах УПА з 15 липня 1943 року, ані Миколу Пермечка (Перлигіна) на псевдо "Запорожець", уродженця міста Ногайськ (тепер – Приморськ), що воював в УПА з 29 квітня 1943 року.

Чекістам вдалося встановити родичів третього бійця УПА, уродженця Токмака Миколи Фоменка ("Наливайка"). За будинками, де мешкали його найближчі родичі було встановлено агентурне спостереження. Окрім іншого, були завербовані дві інформатора: "Онуфрієв" і "Связіст", а також спрямована агентура "Поповський" і "Марков", які вели спостереження на випадок появи Фоменка. Вся вхідна та вихідна кореспонденція родичів Фоменка була взята на перлюстраційний контроль.

Уродженець Гуляйполя Павло Шишка після війни проживав у Нікополі, звідки в 1946 році виїхав до Тернопільської області. Там він приєднався до збройного підпілля ОУН, був стрільцем у відділі "Гука" на Крем'янеччині. Через півтора року, в 1948 році, після того як боївка "Гука" була майже повністю знищена в боях з опергрупами радянських спецслужб, Шишка повернувся в Гуляйполе. У рідному місті повстанець приєднався до місцевої антирадянської "Групи українських підпільників", де і проводив свою діяльність до арешту патріотів.

Павло Шишка

Це далеко не повний перелік запоріжців, що відстоювали незалежність України у лавах УПА. На жаль, інформації про них, зі зрозумілих причин, вкрай мало, утім пошукова діяльність триває і має невдовзі увінчається ще не однією біографією повстанця із Запорізької області.

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme