UK
Для цього матеріалу переклад іншими мовами відсутній, спробуйте перевірити пізніше

Пекуче сонце, блакитна вода і день пригод на Токівських водоспадах

Літню спеку хочеться пересидіти десь біля води на природі. І єдиний у степовій Україні рівнинний водоспад – чудове місце для цього

Пекуче сонце, блакитна вода і день приго…

Спекотний і по-справжньому літній день, звичайно, хочеться провести десь біля води на природі. Проте запорізькі міста відпочинку вже трошки приїлися, тож ми вирішили сісти в електричку і відправитися в неймовірну подорож на один день до сусідньої Дніпропетровської області

Метою портала Depo.Запоріжжя були Токівські водоспади. По-перше, це єдиний рівнинний водоспад в степовій Україні. По-друге, тут знаходився зимівник останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. По-третє, це унікальне місце, яке зберегло свою первісність ще з часів мезозойської ери.

Як дістатися?

Електричка "Запоріжжя-2 – Нікополь" їздить щодня. Вона зручна тим, що робить зупинки і в центрі міста, неподалік від площі Поляка, і на Бабурці. Із "Запоріжжя-2" електричка відправляється о 7:18, в Нікополь приїздить о 9:41. Далі ця ж електричка через 15 хвилин прямує на Кривий Ріг, де є проміжна станція Тік, що нам було і треба. Тобто немає сенсу виходити з вагону, щоб на вокзалі у Нікополі придбати новий квиток, коли це можна зробити заздалегідь. Отже, квиток "Запоріжжя-2 – Тік" коштує 40 гривень. В комплект послуг входять музичний супровід у вигляді чоловіків з гітарою, які збирають гроші, дачники, що сплять прямо на лавках, та тітоньки, які пропонують придбати молоко, сир, сушені трави або чогось попоїсти.

Нас лякали спекою в електричці, але усі вікна вагону біли відкриті, тому було доволі комфортно, не дивлячись на +30 °С за вікном. Ми їхали уздовж доріг, озер, річок і сіл, проїжджали Каховське водосховище і десь вдалечині було видно труби Запорізької АЕС в Енергодарі.

Через дві години і 23 хвилини ми вже були в Нікополі. Зупинка 15 хвилин, і наша подорож тривала далі. З Нікополя до потрібної станції ми їхали ще одну годину. В решті решт на станції Тік ми були об 11:00, і електричка помчалася далі, залишивши нас на затишній платформі.

Тепер залишилося дістатися села Токівське, поруч з яким є кар'єри і водоспад. Відстань від вокзала до села близько шести кілометрів, тож, за бажанням, можна пройтися і пішки, а можна сісти на автобус №626, який відправляється об 11:15. Зупиняється він зліва за будівлею вокзала. За 5 гривень і 7 хвилин автобус довезе вас до Токівського.

Поки ми стояли у черзі, наша подорож ледь не зірвалася, бо якась жіночка почала розповідати, що дорогою на водоспад є безліч змій, яких я панічно боюся. Так, я була готова відмовитися від відвідування водоспадів на цьому етапі лише тому, що хтось там щось сказав про змій. Забіжу наперед і скажу, що змії дійсно були! Одна, і та лежала розчавлена на дорозі. Але не варто нехтувати цим і краще пильно дивитися під ноги.

Отже, зібравши усю свою волю в кулак, я все ж таки вирішила продовжити шлях. Не хотілося псувати наші плани та повертатися додому, заїхавши вже так далеко. Водій автобуса висадив нас біля покажчика "Беютага" і сказав, що йти треба прямо до позначки "Київський кар'єр", а потім – наліво. Так ми і зробили. Йти було важко і дуже спекотно. В нас були запаси води, проте ми навіть не здогадалися намаститися кремом від сонця, яке безжально палило наші голови і плечі. Але ми не втрачали бадьорості духу і підтримували один одного. За розмовами та жартами ми навіть не помітили, що щось пішло не так. Як з'ясувалося, ми зробили величезне коло і повернулися на те саме місце, де вийшли з автобусу. Нажаль, ми втратили цілу годину. Спека просто зводила нас з розуму, але ми дуже хотіли побачити Токівські водоспади, тому почали шукати місцевих, щоб ті розповіли нам більш детально, як дістатися нашої заповітної мети.

Отже, вірна дорога дійсно йде через Київський кар'єр, який має залишитися по правий бік. Далі треба йти весь час прямо до першої розвилки, на якій треба повернути направо. До кінця дороги, а потім наліво. Цей шлях займає хвилин 40 прогулянковим кроком. На усьому шляху з землі вилазять гранітні скелі, навколо громадяться шматки добутого граніту. Але справжня краса – гігантський затоплений гранітний кар'єр. Він знаходиться зовсім поруч з водоспадами і виглядає дійсно казково. Вода – прозора і блакитна, як на узбережжі Туреччині. Сюди приїжджають на машинах, тут відпочивають місцеві.

Заповітна прохолода і пункт призначення

Шум водоспадів було чутно метрів за сто, тому у передчутті ми легко подолали останній відрізок шляху і заглянули в невеликий каньйон річки Кам'янка, на якій і з'явилося це диво природи в степовій частини України. Кажуть, що це чи не єдиний водоспад в степу в світі. Також кажуть, що цій місцевості близько 60 мільйонів років і сформувалася вона ще в мезозойську еру. Існує легенда, що отаман Петро Калнишевський свого часу сховав тут скарб. Ми не сподівалися знайти скарб, але ми відчайдушно бажали знайти тінь і свіжість.

Не варто сподіватися побачити тут той масштаб, який зазвичай супроводжує водоспади. Тут серед низеньких берегів пробиває собі шлях річка Кам'янка. А на відрізку течії нижче однойменного села річка тече долиною, де русло і схили одягнені в граніт. Скельні виходи граніту підносяться над рівнем річки Кам'янки на 30 метрів. Ось тут-то, в балці Водяній, знаходиться високий скелястий поріг - це і є Токівський водоспад, який має протяжність близько 30 метрів. Зливи і пороги висотою до 1,5 метрів створюють загальний перепад приблизно 6 метрів. Особливо мальовничі водоспади навесні, коли рівень води максимальний. Але влітку тут теж гарно. По-своєму.

Потік води дуже потужний, чим і користуються діти, які залазять повишче і спускаються вниз, немов з гірки в аквапарку. Взагалі зараз людей тут дуже багато. Хто жарить шашлики на березі, хто сидить під порогом водоспаду, немов у джакузі, хто стрибає зі скель в густу піну водоспадів. Вода тут не дуже чиста і має запах сірості та водоростей, проте її прохолода була так доречна після нашого нелегкого шляху.

Побродивши босоніж по водоспаду, ми зробили привал на одній зі скель, зануривши втомлені ноги в прохолодну воду. Поруч з водоспадами є безліч хороших місць під намети, є, де залишити автівку і навіть відведено місце для збору сміття. Приїхати сюди з ночівлею з наметом на велосипеді - гарний варіант. Але ми планували повернутися в рідне Запоріжжя вже ввечері, тому скоро висунулися в зворотний шлях.

Дорога додому

Коротати час нам довелося біля сільського магазину "Спокуса", де робить зупинку автобус, який їде на залізничну станцію Тік. На годиннику ще не було і 16:00, а автобус приїжджає сюди раз на рік в день літнього сонцестояння о 17:40. Ми відпочивали, базікали та слухали байки від місцевих, які проявляли не аби-який інтерес до "міських дівчат". Так, наприклад, ми дізналися, що зараз води у водоспадах поменшало, і вона стала дуже брудною. Майже ніхто з місцевих там не відпочиває, усі проводять свій вільний час на кар'єрі з блакитною водою. Проте на водоспадах випускники найближчих сіл зустрічають світанок, а байкери постійно влаштовують мотозустрічі. А ще існує таке повір'я, що жінки, які довго не можуть завагітніти, скупавшись у водах Токівського водоспаду, найближчим часом дізнаються, що стануть мамами. А старожили розповіли нам, що на території нинішнього Червоного Току у останнього отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського був маєток, поряд з яким знаходився глибокий колодязь з дуже смачною водою, і про те, що біля криниці зупинялися ночувати чумаки, прямуючи з Криму в Чигирин і Київ.

Хвилин за десять до призначеного часу прибуття автобуса ми почали неспокійно поглядати на дорогу. А раптом він не приїде? А раптом він поламається? Ми не встигнемо на електричку і залишимося тут назавжди! На щастя, автобус приїхав вчасно і за 5 гривень і десять хвилин домчав нас в Тік. На станції ми придбали квиток за 12 гривень до Нікополя, адже прямої електрички до Запоріжжя в цей час вже не було. Чекали ми на нашу електричку на найзручнішій лавочці в світі в компанії добродушних місцевих собак.

До Нікополя ми прибули за годину, о 19:51. На жаль, остання електричка до Запоріжжя вже давно поїхала і, мабуть, вже наближалася до кінцевої зупинки в нашому рідному місті. Тож на нас ще чекав останній ривок – дістатися нікопольського автовокзалу. На щастя, він знаходиться поруч із залізничним, в п'яти хвилинах ходьби. Остання маршрутка на Запоріжжя відправляється о 20:15 і коштує 52 гривні. У Запоріжжі маршрутка також робить декілька зупинок: на Нікопольському повороті в Хортицькому районі, на проспекті Богдана Хмельницького в центрі міста і вже на автовокзалі. Весь шлях займає дві години.

Висновок з нашої подорожі можна зробити наступний – на Токівські водоспади краще їхати на два дні з ночівлею і на велосипедах. Повертатися на другий день в електричці "Нікополь-Запоріжжя", яка відправляється о 17:10. Чи не їхати взагалі, тому що по суті там робити немає чого. Так, красиво і незвично – водоспад в степі, але є водоспад і поближче - на річці Вільнянка в Вільнянську Запорізької області. Ну, і кар'єр є, Натальївський, хоч і не з такою блакитною водою. Але, якщо ви хочете провести день пригод і зустрічей в компанії друзів, - цей маршрут вихідного дня для вас. Головне – не забудьте прихопити із собою багато води, крем від засмаги і уважно дивіться під ноги, бо, кажуть, що там є змії.

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme