Шекспірові б і не наснилося: Як живе, гастролює та мріє особливий запорізький театр

Запорізький Театр рівних можливостей – аматорська трупа, створена великою мрійницею і водночас суворою реалісткою Маріанною Смбатян – дівчиною в інвалідному візку, що з дитинства марила театром та роллю Джульєтти   

Запорізький інклюзивний театр п'ять років поспіль представляє на суд глядачів нові вистави, в яких грають актори-аматори, частина з яких мають інвалідність. Театр радо вітають на запорізьких сценах. Особлива трупа гастролює Україною та заробляє кошти. Але на себе театр не витрачає ані копійчини – усе зароблене йде на благодійність. Головна ж нагорода акторів – можливість реалізуватися, а ще оплески та сльози вдячності глядачів. Портал Depo.Запоріжжя дізнався, з чого почався Театр рівних можливостей, як живе та чого ще прагне.

Віщий сон

Ідея створення незвичного театру прийшла запорізькій художниці Маріанні Смбатян у 2013 році. Дівчина, яка з дитинства прикута до інвалідного візка, завжди мріяла бути актрисою, але розуміла, що її мрії не судилося втілитися в життя. "Залишаючись вдома одна, я з раннього дитинства уявляла себе актрисою. Вигадувала сюжети, зазвичай драматичні, і грала їх перед уявною публікою. Любила грати п'єси Шекспіра, особливо роль Джульєтти. Але при всій любові до акторської гри я з сумом розуміла, що мені ніколи не стати акторкою, адже кому потрібна актриса в інвалідному кріслі", – розповідає Маріанна.

Проте доля розпорядилася інакше. Уже в дорослому житті Маріанна стала активною учасницею різноманітних соціальних заходів, а перші значущі перемоги змусили дівчину повірити у власні сили та навчили ставити перед собою цілі й досягати їх. "Одного разу вночі мені в голову прийшов сюжет п'єси – так чітко і яскраво. А вранці я прокинулася з твердим рішенням створити інклюзивну театральну трупу", – пригадує Смбатян.

Із цією ідеєю дівчина прийшла до клубу "Рівні можливості" і запропонувала хлопцям та дівчатам стати акторами разом із нею. Ідея усім здалася божевільною, адже ні у кого не було відповідної освіти, проте вони вирішили спробувати. Маріанна взялася за написання сценарію першої п'єси "За кілька кроків від щастя". Незабаром актори приступили до репетицій, які тривали цілий рік. "На жаль, в мене мало хто вірив, казали, що я нічого не тямлю у театральному мистецтві, що в мене нічого не вийде… Часом це доводило мене до сліз, але потім я брала себе в руки і продовжувала роботу, не зважаючи ні на що. В результаті у листопаді 2014 року ми представили глядачам нашу п'єсу. У залі був повний аншлаг: люди стоячи аплодували, багато хто плакав. Саме тоді я зрозуміла: завжди потрібно прислухатися до себе і вірити у власні сили, навіть, якщо ніхто не вірить", – пригадує Маріанна.

Гастролі до Львова

Перша вистава інклюзивного театру з успіхом пройшла на багатьох сценах Запоріжжя. "Наша п'єса виявилася цікавою не лише людям з особливими потребами. Я пам'ятаю, як на прем'єрі нового спектаклю були присутні АТОвці, які в кінці аплодували зі сльозами на очах. Воїни, які стільки всього пройшли та бачили, ну що їм наша творчість? А вони плакали… Думаю, усім людям важливо бачити і усвідомлювати, що навіть, маючи проблеми зі здоров'ям, можна жити яскраво!" – каже Смбатян.

Особливі актори отримали схвальні відгуки місцевих професіоналів театру, а незабаром запорізьку трупу запросили на гастролі до Львова. Маріанна із захватом пригадує ту поїздку, яка припала на Різдво і запам'яталася акторам своєю казковістю та чарівністю. "Організатори продумали усі деталі, аби наша поїздка була максимально комфортною: спеціальний вагон "Укрзалізниці", гарно складений маршрут, аби усім було зручно пересуватися Львовом, доступність готелю, театру та інших соціальних місць, які ми відвідали", – розповідає Маріанна.

Змішана трупа

Не всі актори інклюзивного театру – люди з інвалідністю. У першій п'єсі "За кілька кроків від щастя" зіграли 17 акторів, з них семеро – люди з обмеженими можливостями. У другій "Чи бувають дива?", сценарій якої Маріанна писала в співавторстві з актрисою трупи, грали вже 19 акторів, з них п'ятеро – люди з інвалідністю. "Трупа, де актори з різними фізичними можливостями, – це несподівано, це надає дивовижний колорит. Таке єднання показує, що для творчості немає перешкод. А, найголовніше, це те, що люди з інвалідністю відчувають себе потрібними, розкривають свої таланти, борються з комплексами та ведуть активне життя", – розповідає Смбатян.

За словами режисерки, складнощі в роботі виникають з усіма акторами, незалежно від їхніх фізичних можливостей. Хтось боїться сцени, хтось не може розкритися в ролі, показати необхідну емоцію, були і такі випадки, коли актор за п'ять хвилин до виступу відмовлявся виходити на сцену. "Я намагаюся до кожного знайти свій підхід. Комусь треба сказати, що від його гри залежать життя людей, адже актор змушує людей подивитися інакше на своє життя та на свої проблеми. До іншого актора необхідний більш жорсткий підхід. З кимось треба просто відверто поговорити", – ділиться Маріанна.

На підготовку однієї вистави йде майже рік, адже актори можуть збиратися на репетиції лише один-два рази на тиждень.

Благодійність та збір коштів

Усі актори інклюзивного театру працюють безкоштовно, але вони не просто грають у постановках, вони збирають кошти на благодійність. Вхідний квиток на спектакль коштує від 45 гривень, а далі – по можливості. Деякі глядачі залишають по 150-200 гривень. І жодної заробленої гривні актори не беруть на потреби театру чи власні. Інклюзивній трупі допомагають Єврейський громадський центр "Мазаль тов", місцеві меценати, товариство Червоного Хреста і колеги-актори. "Костюми та реквізит зазвичай робимо своїми руками або купуємо за свої гроші. Для другої постановки ми близько місяця самостійно створювали трон, як в серіалі "Гра престолів". А після виступу трон користувався величезною популярністю. Люди шикувалися в чергу, щоб на ньому сфотографуватися", – розповідає Маріанна.

Проте складнощі виникають під час пошуків фахівців, які навчили б акторів необхідним для спектаклю прийомам. Наприклад, зараз режисерка не може знайти хореографа, який би допоміг поставити для них 40-секундний танок. Коли танцюристи-професіонали дізнаються, що за майстер-клас їм не заплатять, посилаються на відсутність вільного часу.

Мрії, плани та сподівання

Виступи інклюзивного театру можна побачити на різних сценах Запоріжжя. Прем'єра першої вистави відбулася у будинку культури Запорізького алюмінієвого комбінату (колишній БК імені Кірова), згодом там зіграли ще кілька разів. Гостинно приймають особливу трупу Театр юного глядача та Міський палац дитячої та юнацької творчості. Але мрія акторів – виступити на сцені обласного академічного театру імені Володимира Магара, адже там створені найкращі умови для людей з особливими потребами, є пандуси та велика сцена.

Зараз у театрі добігає кінця підготовка третього спектаклю "Світло у темряві", прем'єра якого запланована на 5 жовтня у Палаці дитячої та юнацької творчості. У виставі задіяні 15 акторів, шестеро з яких мають інвалідність. Як і попередні, спектакль благодійний: трупа вирішила зібрати кошти колишньому актору театру, який зараз бореться з раком. Крім того, Маріанна зіткнулася з неабиякою проблемою: виконавець ролі головного героя після прем'єри переїжджає до Києва, тож надалі не зможе брати участь у постановках. "Попри те, що до прем'єри ще два місяці новий актор потрібен вже зараз, щоб він міг подивитися на гру свого попередника, щоб встиг вивчити роль. Це має бути харизматичний хлопець спортивної статури, з настільки нахабним поглядом, щоб аж хотілося закохатися у нього. Може, хтось завжди мріяв спробувати себе в акторському мистецтві, хто "горить" сценою, але якось не склалося… Ми будемо раді прийняти у нашу дружню трупу нового актора", – каже режисерка.

Тепер, за словами Маріанни, вона впевнена, що шість років назад прийняла правильне рішення і не здалася, зіткнувшись із труднощами. "Тепер я знаю, що на вірному шляху, що творчість нашого театру цікава глядачам. Мені дуже приємно після спектаклів читати в інтернеті рецензії й усвідомлювати, що наш глядач не просто дивиться виставу, а ще й обмірковує її, аналізує. Дуже часто до мене підходять на вулиці та дякують за роботу. Це, насправді, надихає і дає сили займатися театром і далі", – каже Маріанна.

Дівчина не полишає мрію дитинства – поставити "Ромео і Джульєтту" і зіграти роль головної героїні, але поки її бентежать складнощі адаптації п'єси під людей з особливими потребами.

Читайте також:

Парки, кінотеатри, прокуратура: Де в Запоріжжі не хочуть бачити людей на візках;

Дев'яностий сезон запорізького театру: У прем'єрній виставі "метри Магара" розкажуть про смак життя.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook