ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Округ № 183: Де битва екс-губернаторів закінчилася приголомшливою поразкою партії влади

Останні парламентські вибори в окрузі були у 2016 році і мали стати приводом для серйозної роботи над помилками, насамперед, для Блоку Петра Порошенка

Depo.
19 вересня 2018 17:00
ФОТО: depo.ua

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ № 183

Центр - місто Херсон, Корабельний (до декомунізації – Комсомольський) район

Опис меж - Корабельний район, частини Дніпровського та Суворовського районів Херсона з населеними пунктами Дніпровської, Суворовської та Корабельної районних у місті Херсоні рад, Білозерський район

Місцезнаходження ОВК - адмінбудівля Корабельної районної у місті Херсоні ради, розташована на вулиці Суворова, 29

Кількість виборчих дільниць - 108

Орієнтовна кількість виборців - 165 996

Межі округу, який на останніх парламентських виборах був 183-м, постійно змінювалися. Певний час він складався з Корабельного району Херсона та Білозерського району області, іноді замість Білозерського до складу округу входив Голопристанський район Херсонщини. Обидва примикають до обласного центру. Центр завжди був у Корабельному районі, за виключенням тих виборів, на яких увесь Херсон був одним округом.

Довідка. Згідно з даними ЦВК, в межі 183 округу під час парламентської кампанії 2014 року входили Корабельний район, частини Дніпровського та Суворовського районів Херсона та Білозерський район Херсонської області. Під час президентських виборів 1999 це був округ № 183 у складі Корабельного (Комсомольського) району Херсона та Голопристанського району області. У 2004-му – округ № 186 у складі Корабельного та Білозерського районів, 2010-го та 2014-го у тому ж складі округ мав номер 184.

Під час парламентських виборів 1998 року – 183 округ, до складу якого входять Корабельний район Херсона та Білозерський район області, 2002-го у тому ж складі має номер 184. На парламентських виборах 2006 та 2007 років увесь Херсон (у складі трьох районів) стає одним округом, номер той же – 184. Під час виборчої кампанії 2012-го, 2014-го та 2016-го (проміжні вибори) це був округ № 183, що включав Корабельний, частини Дніпровського та Суворовського районів Херсона та Білозерський район.

Округ №183 – один із двох, між яких на останніх виборах був поділений Херсон. Корабельний район, що повністю входить до складу округу, - переважно промисловий, зокрема суднобудівний. Територія округу є важливим логістичним майданчиком, тут розташовані річковий та морський порти Херсона, а також аеропорт. Білозерський район, який зазвичай входить в межі округу, - сільськогосподарчий: розташування в унікальній прилиманній зоні дозволяє з однаковим успіхом вирощувати тут фрукти, овочі, зернові. Голопристанський район, який іноді включали до складу округу, насамперед курортний.

Занепад промисловості, який почався ще у 1990-х, безробіття, не найкраща криміногенна ситуація, старий житловий фонд, екологічні негаразди, брак переробних потужностей для сільського господарства – проблеми, які потребують розв'язання.

Починаючи з 2014 року Херсонщина опинилася на межі з анексованим мілітаризованим Кримом. Побоювання місцевих мешканців у цьому зв'язку за останні чотири роки дещо нівелювалися. Утім, політики час по часу підігрівають питання загрози. Чи то маючи певні об'єктивні причини, чи то намагаючись відвернути електорат від інших актуальних проблем.

Херсонщина тривалий час перебувала та залишається у сфері інтересів (колишніх) олігархів, насамперед, – Костянтина Григоришина (річкові перевезення), Вадима Новинського (суднобудівництво), Ігоря Коломойського (нафтопереробка).

Усі ці особливості регіону, безумовно, впливатимуть на хід і підсумки тутешніх виборчих кампаній.

Херсонщину традиційно відносили до "червоного поясу" України, але у порівняні з іншими областями сходу та півдня перемоги "лівих" тут ніколи не були беззастережними.

На президентських виборах 1999 року тоді шість округів області поділилися навпіл у симпатіях до учасників другого туру виборів – Леоніда Кучми та Петра Симоненка. Округ із центром в Корабельному (тоді Комсомольському) районі комуніста "прокотив". Симоненко набрав 45,26% (44704) голосів виборців. Кучма випередив його на три відсотки - 48,47% (47874) голосів.

У 2004-му Херсонщина, як могла, пручалася Віктору Януковичу. В окрузі "корабелів" його підтримали 45,61% (48 692) виборців. Переміг Віктор Ющенко з 48,71% (51 999) голосами. Загалом, Ющенка підтримали тоді чотири з п'яти херсонських округів. Утім, в області переміг Янукович, підтримку йому насамперед забезпечили райони, що межують з АР Крим.

На президентських виборах 2010 року Юлія Тимошенко не змогла скласти Януковичу гідну конкуренцію. Він отримав 52,37 % (47 298) голосів, "Вона" – 40,07% (36 194).

На дострокових президентських виборах-2014 "однотурову" перемогу в окрузі святкував нині діючий президент Петро Порошенко - 52,49 % (41 736) голосів. Найближча конкурентка Тимошенко відстала безнадійно – 11,27% (8 967) голосів. Варто зазначити, що результат, отриманий Порошенком в окрузі, був кращим на Херсонщині.

Президентські вибори (межі округу №183)

1999 рік. II тур

Леонід Кучма 48,47%

Петро Симоненко 45,26%

2004 рік. III тур

Віктор Ющенко 48,71%

Віктор Янукович 45,61%

2010 рік. II тур

Віктор Янукович 52,37%

Юлія Тимошенко 40,07%

2014 рік

Петро Порошенко 52,49%

Юлія Тимошенко 11,27%

Політичні симпатії виборці округу певний час ділили між комуністами та право-центристами, аж поки перших не посунула Партія регіонів, а других політсили на чолі з Тимошенко.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №183)

1998 рік

Комуністична партія 35,77%

Християнсько-демократична партія 8,16%

Партія Зелених 7,19%

Народно-демократична партія 5,16%

Народний Рух України 5,14%

2002 рік

Комуністична партія України 26,55%

Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" 12,19%

Блок "За Єдину Україну!" 8,33%

Соціал-демократична партія України (об'єднана) 7,53%

Блок Юлії Тимошенко 5,30%

Команда Озимого Покоління 5,19%

Блок Наталії Вітренко 4,38 %

2006 рік

Партія регіонів 37,66%

Блок Юлії Тимошенко 24,40%

Блок "Наша Україна" 7,83%

Комуністична партія 5,00 %

Партія "Віче" 4,01%

Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" 3,95%

2007 рік

Партія регіонів 40,56%

Блок Юлії Тимошенко 26,88%

Комуністична партія 7,92%

Блок "Наша Україна – Народна Самооборона" 7,72%

Блок Литвина 3,88%

2012 рік

Партія регіонів 28,37%

Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" 23,08%

УДАР Віталія Кличка 19,07%

Комуністична партія України 16,67%

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" 5,95%

2014 рік

Блок Петра Порошенка 24,63%

Народний фронт 16,21%

Опозиційний блок 9,49%

Радикальна Партія Олега Ляшка 8,82%

Об'єднання "Самопоміч" 8,53%

Комуністична партія 7%

Об'єднання "Батьківщина" 5,44%

"По мажоритарці" у 1998 році голова колгоспу-комуніст Іван Бесараб намагався скласти конкуренцію народному депутату, члену Християнсько-демократичної партії, юристу Сергію Кириченку. За Бесараба проголосували 23,20% (21140) виборців, за Кириченка 24,33%. Християнський демократ Кириченко тоді перебував на зльоті політичної кар'єри. У парламент на наступних виборах він не потрапив, однак згодом створив виборчий блок свого імені на виборах до Херсонської міськради. Певний час вважався поважним місцевих політиком і досвідченим правозахисником, аж допоки на початку 2010-х не подався у рідновіри, взявши 2013-го ім'я Яробор та очоливши організацію "Триглав". Почав сприйматися певною частиною херсонців як фрік. Однак 2014-го стало зрозуміло, для чого і ким керуються подібні псевдо-язичницькі організації. Разом із іншими відверто проросійськими об'єднаннями "Триглав" на чолі з Кириченком брав участь у сепаратистських заходах, закликав до припинення мобілізації. Яробор бував битий херсонськими патріотами. Станом на 2018 рік про нього майже не чутно.

У 2002 році в окрузі з комуністами конкурував чи не найвпливовіший херсонський підприємець, пов'язаний з нафтопереробним бізнесом, безпартійний Володимир Демьохін. Його головною суперницею стала комуністка Алла Бєліченко. Боротьба була напруженою. Демьохін переміг з відривом у п'ять відсотків - 15,14 % (13985) голосів проти 10,10 % (9336) виборців, що голосували за комуністку. У парламенті увійшов до фракції "Єдиної України", згодом перейшов до Партії регіонів. По закінченню каденції обрався до Херсонської облради та невдовзі очолив її. Очолював також обласну організацію ПР. Вважається, що саме Демьохін 2010-го забезпечив впевнену перемогу на Херсонщині Віктору Януковичу. Імовірно в якості нагороди був призначений головою Державної служби експортного контролю. У 2014-му потрапив під люстрацію. Демьохіна називали найвпливовішою людиною на Херсонщині та навіть пророкували йому місце очільника Херсонської ОДА. Але цього не сталася. У лютому 2018 року Демьохін помер у віці 62 роки.

З поверненням після десятирічної перерви "мажоритарки" – у 2012 році округ із центром в Корабельному районі підніс неочікуваний сюрприз. Став єдиним на Херсонщині, де була підірвана монополія Партії регіонів. Тут впевнено переміг представник впливової місцевої родини – Андрій Путілов. Він був висунутий "УДАРом". Конкуренцію Путілову складав представник Партії регіонів Василь Федін. За висуванця "УДАРу" проголосували 39,49 % (29 816) виборців, регіонал "обмежився" підтримкою у 32,78% (24 749) голосів. Утім, подейкували, що перемога Путілова стала результатом кулуарних домовленостей його впливового батька - гендиректора Механічного заводу Станислава Путілова з регіоналами про відверто слабкого конкурента для сина.

У 2014 році Путілови, за деякими даними, після певних вагань, підтримали Євромайдан. Громадська приймальня Андрія Путілова працювала в одному з наметів у столиці. Встановленням таких наметів-приймалень нардепи, нагадаємо, намагалися захистити протестувальників від силовиків.

На дострокових парламентських виборах-2014 Путілов не висувався. Утім, родина "делегувала" у 183-му окрузі в законодавчу владу "свою людину" – Андрія Гордєєва. Із Путіловими його пов'язувала тривала історія ділових стосунків, причому Гордєєв був у них веденим. Висувався Гордєєв від Блоку Петра Порошенка. Його найближчим конкурентом став екс-регіонал, член Ліберальної партії, самовисуванець Михайло Опанащенко. Гордєєв переміг впевнено - 27,28 % (17 781) голосів. Опанащенко відстав у понад двічі – 11,37% (7 409). Щодо Андрія Путілова, то після обрання нової Верховної Ради він став головою Херсонської ОДА. Імовірно, що мали місце відповідні домовленості.

Статус-кво був порушений за рік - під час місцевих виборів. Путілов балотувався в обласну раду з перспективою обійняти крісло її очільника. Подібний сценарій був реалізований не лише на Херсонщині, а наприклад, в сусідній Запорізькій області, де губернатору також було доручено таким чином мобілізувати електорат БПП. Утім, на відміну від Запоріжжя, де на лавці запасних закінчення виборів очікував майбутній губернатор Костянтин Бриль, на Херсонщині такого не було. Після того, як Путілов пройшов в обласну раду, "на землю" з парламенту було повернуто Андрія Гордєєва – губернатором Порошенко призначив його. У 183 окрузі знову замаячили вибори. Вони були призначені на липень 2016 року.

Блок Порошенка висунув на них Андрія Путілова. Тепер важко сказати, чи була Києвом переоцінена впливовість голови облради, чи сам Путілов занадто увірував у свою перемогу. Принаймні, за деякими даними, виборчу кампанію він майже не вів аж до того часу, як були проведені соціологічні дослідження, що стали для БПП шокуючими. Розслаблятися, утім, було не варто, адже конкурентів у Путілова вистачало. Серед них – тричі нардеп, колишній голова Херсонської ОДА Юрій Одарченко, екс-нардеп Михайло Опанащенко, маловідома представниця "Опоблоку" Анна Середа, яка, утім, претендувала на свій шматок електорального пирога, зважаючи на електоральну підтримку своєї політсили. В окрузі також балотувався одіозний Ілля Кива. Загалом, бажаючих позмагатися за мандат було майже три десятки.

Путілов програв, причому відчутно, екс-голові ОДА, члену і висуванцю "Батьківщини" Юрію Одарченку, за якого проголосували 25% (6 694). Путілова ж підтримали 17,13% (4 587).

Парламентські вибори (межі округу №183)

1998 рік

Сергій Кириченко 24,33%

Іван Бесараб 23,20%

2002 рік

Володимир Демьохін 15,14 %

Алла Бєліченко10,10 %

2012 рік

Андрій Путілов 39,49 %

Василь Федін 32,78%

2014 рік

Андрій Гордєєв 27,28 %

Михайло Опанащенко 11,37 %

2016 рік

Юрій Одарченко 25%

Андрій Путілов 17,13%

Наслідки не змусили на себе чекати. Обласна рада була миттєво переформатована "Батьківщиною": Путілова змістили, місце голови посів соратник та однопартієць Одарченка – Владислав Мангер. Таким чином БПП майже "на рівному місці" втратив і "багнет" у Верховній Раді, і, що куди важливіше у світлі майбутніх виборів, контроль за облрадою.

Тепер основними гравцями в окрузі залишилися "Батьківщина" та "Опозиційний блок".

Більше про життя в Запоріжжі та області читайте на Depo.Запоріжжя

Також читайте нас на Facebook та у Twitter