Навіщо руйнують свої міста: ТОП-10 найганебніших витівок запорізьких вандалів

Мости, лавочки, вуличне освітлення, сміттєві урни, клумби, кладовища, меморіальні таблички загиблим героям АТО… Здається, вандалам байдуже, що руйнувати. Портал Depo.Запоріжжя зібрав у ТОП-10 найганебніші витівки вандалів, що сталися на Запоріжжі останнім часом, та порадився з психологом щодо того, що ж штовхає людей на такі вчинки та як цьому запобігти. Адже правоохоронці не часто знаходять руйнівників саме через невмотивованість їхніх дій.   

1. Пам’ятні таблички на честь воїнів АТО

Руйнування меморіальних табличок, встановлених на школах і будинках на честь українських героїв сучасності, набуло на Запоріжжі розмаху. Лише цього року вандали пошкодили кілька таких дошок. Наприклад, у травні цього року вандали вкрали мармурову дошку на честь героя АТО Віктора Дев'яткіна, встановлену на Бердянському машинобудівному професійному ліцеї. А у липні з будинку на вулиці загиблого Героя України Богдана Завади у Запоріжжі зникла табличка на його честь, яку якраз мали урочисто відкрити. Знайшли її наступного дня неподалік – з незначними пошкодженнями. Найприкрішим було те, що табличку вкрали на другу річницю загибелі Богдана, який ціною свого життя в бою біля села Маринівка у Шахтарському районі Донецької області врятував десятки побратимів-нацгвардійців.

2. Нові назви декомунізованих вулиць

Знищують вандали  і вказівники з новими назвами вулиць. Так, у Мелітополі в серпні познущалися над табличкою на вулиці Героїв України, витерши дві літери таким чином, щоб перше слово перетворилося на визначення самих "покращувачів".

Того ж місяця і теж у Мелітополі зірвали табличку з новою назвою вулиці, перейменованої на честь відомого історика, першого директора заповідника "Кам'яна Могила" Бориса Михайлова. Раніше вулиця носила назву Комінтерна, про який мало хто з сучасних мелітопольців має уяву, але за ним, вочевидь, й досі свердить у деяких навіжених.

3. Пам’ятник жертвам Голокосту

Один із найжахливіших проявів цілеспрямованого вандалізму стався рік тому на виїзді з села Костянтинівка Мелітопольського району. Там невідомі обклали шинами, облили запальною сумішшю та підпалили пам’ятник жертвам Голокосту, встановлений в 1968 році в пам'ять про розстріляних під час німецької окупації мелітопольців. У танковому рові тоді було розстріляно 12 тисяч євреїв і кілька тисяч городян інших національностей. Через наругу пам’ятник серйозно постраждав. Вандалів так і не знайшли.

4. Інноваційні вуличні ліхтарі

Щорічно на неосвітлених нерегульованих пішохідних переходах, особливо, на трасах гинуть десятки людей. Забезпечити тут освітлення найчастіше неможливо через відсутність електроживлення. Тож упродовж кількох останніх років на таких ділянках в Україні почали ставити автономні ліхтарі на сонячних батареях. Перші два такі автономні комплекти запорізькі дорожники встановили у жовтні 2015 року на найнебезпечнішій ділянці траси “Запоріжжя – Донецьк”. Протрималися ліхтарі трохи більше місяця – невідомі повністю їх розукомплектували, залишили лише голі металеві стійкі з висячими дротами.

Тепер на Запоріжжі інноваційні ліхтарі забезпечують охоронною сигналізацією – дорожче, але надійніше.

5. Опори мосту

У січні цього року було заборонено проїзд мостовим переходом через суходіл на автодорозі “Балабине – Малокатеринівка”. Міст став небезпечним для окремих видів транспорту через те, що невідомі вандали вирізали залізні балки, що його тримали. Дорожники звернулися до правоохоронців, але зловмисників так і не знайшли. 

6. Дитяча залізна дорога   

Міністр інфраструктури Володимир Омелян, що нещодавно завітав до Запоріжжя, назвав “малу” запорізьку залізницю унікальним об’єктом як із точки зору технології, так й ідеології, адже тут освоюють ази професії тисячі майбутніх залізничників. Цьогоріч дитяча залізниця благополучно закінчила свій 44-й сезон – лише за перший місяць роботи тут перевезли понад чотири тисячі маленьких і дорослих пасажирів. Загалом мало хто з сьогоднішніх  запоріжців не катався тут із вітерцем у дитинстві. Та це не зупиняє вандалів. Нещодавно патрульні затримали двох запоріжців,, коли ті, озброєнні киркою та костилем, завзято розукомплектовували колію малої залізниці. До слова, запобігли псуванню унікального об’єкта небайдужі громадяни: саме вони помітили вандалів та зателефонували у патрульну поліцію.

7. Кладовища

Кладовища, як й інфраструктурні об’єкти, руйнують частіше за все мисливці за металом. На Запоріжжі лише упродовж останнього року зафіксовано кілька таких випадків, здебільшого на сільських кладовищах. Але той, що стався на сільському кладовищі у Більмацькому районі, приголомшив: цвинтар рознесли хлопчаки 11 і 12 років. Загалом було пошкоджено 23 поховання. Пояснити, навіщо це зробили, малолітні вандали так і не змогли.  Слід додати, що навесні міська влада Бердянська хотіла запровадити перепустки на тамтешні  кладовища, щоб запобігти вандалізму, проте ідея не була реалізована.

8. Квіткові композиції

18 тисяч квітів на загальну суму понад 800 тисяч гривень та кілька днів роботи комунальників було витрачено на створення квіткових композицій до Дня міста у Запоріжжі. І доцільність витрати немаленької суми, і самі композиції викликали нарікання у “просунутої” частини жителів обласного центру, проте саме галявини з квітами стали найбільш відвідуваною локацією на святі. У неділю, 8 жовтня, сотні, якщо не тисячі запоріжців сфотографувалися на тлі яскравих квіткових скульптур, які, за словами представників “Зеленбуду” могли радувати городян десь упродовж двох тижнів. Але вже в понеділок, 10 жовтня, комунальники констатували: п’ята частина скульптур пошкоджена, руйнувати їх відвідувачі почали одразу після відкриття. 

9. Кирилівський олень

Сумна доля у візитівки головного запорізького курорту – селища Кирилівка. Важко навіть сказати, скільки разів обламували роги оленю, що стоїть на повороті з Сімферопольської траси до Кирилівки. Востаннє - цього літа, причому одразу після реконструкції скульптури. За словами очевидців, оленя зіпсувала якась гладка туристка, яка громадилися на нього, щоб зробити вдалий фотознімок. Тепер скульптурі хочуть зробити “антивандальні” роги, тобто дуже міцні. Але чи врятує це кирилівську пам’ятку, велике питання.

10. Козаки Херсону

Паскудять запорізькі вандали не лише на малій батьківщині, але й на прилежних територіях. Візитівка набережної у місті Гола Пристань під Херсоном – скульптурна група з трьох козаків – була зруйнована, зокрема, й стараннями запорізького вандала. У травні цього року спочатку невідомі відбили голову одному з козаків, а потім черговий "герой" позбавив голів ще дві скульптури. Про те, що "добив" скульптуру саме запоріжець, стало відомо після того, як вандала затримали.

Найчастіше випадки вандалізму підпадають під адміністративну відповідальність або ж під статтю 296 (Хуліганство) Кримінального кодексу. Якщо мова йде про акти вандалізму на кладовищах, то кримінальне провадження відкривають за ст. 297 ( Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). Також це може бути ст. 194 (Умисне знищення або пошкодження майна). Санкція останньої передбачає до десяти років позбавлення волі. Проте, за словами правоохоронців, особи вандалів вдається встановити далеко не завжди, адже здебільшого їхні вчинки невмотивовані. Так, за словами прес-секретарки Патрульної поліції Запоріжжя Юлії Шеймухової, якщо вандалів не вдалося затримати на місці скоєння злочину, потім шанси знайти їх не надто високі.

Патрульна зазначає, що в обласному центрі фіксуються переважно незначні прояви вандалізму. Серед останніх – жінка, що обірвала клумбу з квітами через те, що чоловіки їх їй не дарували. Буквально днями вандали розтрощили вітрину у запорізькому ломбарді не з метою щось викрасти, а саме з хуліганських спонукань. Також патрульні ведуть боротьбу з графітчиками, що розмальовують стіни і паркани, з авторами рекламних оголошень на асфальті та тими, хто розклеює рекламні листівки, де заманеться. “Ці прояви вандалізму, хоча і здаються дрібними, спотворюють міський простір, роблять його некомфортним для кожного з нас, тому маємо і намагаємося цьому запобігати”, - каже Юлія.

Її підтримує психолог Вита Меланіч, переселенка з Луганська. Вона впевнена, що руйнування змінюють вплив міського середовища на емоційний стан людини, асоціюються з небезпекою і нестабільністю. Вита згадує, як перед відомими подіями Луганськ наповнився графіті антиукраїнського змісту. У місті, яке нібито протестувало проти фашизму, свастики були буквально на кожному паркані. “Так що я не виключаю, що руйнування пам'ятних знаків робляться з певною метою і з чиєїсь подачі. Псування культурних символів, написи, що містять агресивні висловлювання, провокують соціальні конфлікти”, - каже Віта.

Психолог зазначає, що вандалізм поширене явище не тільки в нашій країні. Проявляється він по-різному: від засмічення парків і графіті до знищення пам'ятних знаків або погромів під час масових заворушень. Мотиви вандалів можуть бути теж абсолютно різними: від звичайного вихваляння і протестної поведінки підлітків, до цілеспрямованого і усвідомленого розпалювання заворушень. “Грубі написи і малюнки, сміття, бите скло і ліхтарі, поламані лавки тощо сприймаються як ознаки деградації, послаблення соціального контролю. А це не може не породжувати в людях занепокоєння, почуття страху і уразливості. Відчуття занепаду, в свою чергу, провокує нові деструктивні дії”, - застерігає психолог та додає, що контролювати це явище вкрай складно.

“Тактика створення фізичних бар'єрів для руйнувань за рахунок використання більш міцних конструкцій може обходитися занадто дорого і все одно не давати бажаного результату. Оперативний ремонт зіпсованих об'єктів необхідний, щоб не провокувати подальше руйнування. Але, як ми бачимо з наведених прикладів, теж мало що дає: одні й ті ж місця продовжують псувати знову і знову. Затримання, покарання найчастіше провокують у відповідь збільшення агресії. Якщо основний мотив вандалізму - пошук гострих відчуттів, пов'язаних з небезпекою і заборонністю, страх покарання може тільки підсилити привабливість такої поведінки.

Єдиним більш-менш ефективним способом боротьби з цим явищем можна назвати схвалення бажаних форм поведінки, відволікання. Наприклад, залучення малювальників для оформлення міського простору. Ну і, звичайно ж, виховання почуття причетності до потенційних об'єктів вандалізму. Якщо людина відчуває свою країну, своє місто, свій двір, свій під'їзд дійсно своїми, навряд чи йому прийде в голову знищувати те, до чого він має безпосереднє відношення“, - радить Вита.