На зльоті: Як в запорізькому селі підкорили небо

Маленький, яскравий, дуже легкий, легший за автівку, він біжіть просто по траві і злітає у небо. Це - літак, призначений для сільгоспавіації. Виробляють такі на Запоріжжі, а купувати їх готові навіть за кордоном. Ще один "продукт виробництва", складніший за літак, "експортується" вже давно – це пілоти, яких тут готують.

Власне, підприємство і починало у 1999 році роботу як авіашкола. За п'ять років цикл став повним – тут почали будувати літаки. Спочатку робили для себе – учбові, а тепер ТОВ "Хімічні авіаційні технології" налагоджує експорт літаків для сільськогосподарських потреб.

Тутешні літаки – майже повністю український продукт: на 80% вироблені тут, в селі на Запоріжжі. А от двигуни, за словами директора підприємства Віталія Яригіна, на них ставлять американські, чотирьохциліндрові.

Роблять літаки з пластику, з металу виготовлені лише рама, двигун та шасі. Літаки мають вагу лише 650 кілограмів – це легше за легкову автівку (до прикладу, ще один запорізький продукт "Део Ланос" важить понад 1500 кг, - Ред.)

Усі деталі корпусу виробляються за спеціальними матрицями (на підприємстві навіть є відповідний склад, що іменується парком матриць) або, простіше кажучи, формами. У форму шарами викладають матеріал майбутньої деталі корпусу, який потім формують під дією температури, вакууму чи, навпаки, тиску. Готові деталі збирають у літак так само, як у гуртку з авіамоделювання. Далі фарбують спеціальною фарбою, хоча автомобільна теж згодиться.

Ці "модельки", звісно, дорожчі. Утім, як для літака, вартість не дуже вражає: в середньому - 200 тисяч доларів. Приблизно стільки ж коштують й американські літаки, яких чимало в ангарах тамтешніх фермерів. Однак, зауважують на підприємстві, українські в процесі експлуатації вийдуть дешевшими, адже на Запоріжжі роблять також сервісні та ремонтні роботи.

Втім, вітчизняні фермери запорізькими літаками поки не дуже цікавляться. Та й саме підприємство лише намацує комерційну складову у цьому напрямку. Особливо про це воліють не казати, певно, аби не наврочити. Проте, вже виготовляли такі літаки для Куби, а тепер налагоджують зв'язки з Казахстаном.

Підприємство відоме і як авіашкола. Тутешніх пілотів залюбки беруть великі авіакомпанії, серед курсантів чимало іноземців.

Один з них – виходець з Таджикистану Даніяр Аширов. Хлопець з авіаційної родини, його батько теж пілот – щоправда, вертольота. Даніяр вирішив продовжити сімейну традицію, але обрав літаки. Він навчався теорії у льотній академії в Кропивницькому, а тепер опановує практику на Запоріжжі. Курсант мріє про допуск до авіахімробіт, каже, що буде скидати на поля добрива та ліки, приносити користь державі. Причому працювати поки збирається в Україні.

Курсант з Камеруну Кенміон Арнол Андре закохався у небо в дитинстві, коли спостерігав зі свого балкону за літаками – злітно-посадкова смуга була поруч з його будинком. Хлопець каже, що йому байдуже, в якій авіації працювати – маленькій чи великій, головне - літати. Хоче повернутися на батьківщину, але зізнається, що якщо доведеться вибирати між небом і Камеруном, обере небо.

Цикл виробництва літака від початку до виходу з ангара забирає півроку, пілотів вчать вдвічі довше. За словами директора підприємства, у виробництві літаків немає нічого складного, інша "річ" – людина, адже підготувати хорошого пілота складно, і він цінніший за будь-яку крилату машину.

"Літак – це інструмент, як відро, совок чи віник. Якщо прибиральник добрий, то, певно, й совок в його руках буде хорошим, а віник якісним. В поганого прибиральника і віник поганий і совок дірявий. Тож і літак хороший лише тоді, коли в ньому сидить професійний пілот", - підсумовує Яригін.

Тим часом просто у полі під запорізьким селом під наглядом диспетчера, що сидить у пункті, переобладнаному з колишньої радянської військової радіолокаційної станції, злітають і сідають маленькі, легкі, яскраві літаки. Керують ними майбутні професійні пілоти. І ті, і інші "вироблені" на Запоріжжі.