На Хортиці парк, де стояв Хмельницький, перетворився на звалище

Шокуючий фотозвіт опублікував на своєму сайті Олексій Толмачов, передає кореспондент Depo.Запоріжжя з посиланням на hortica.zp.ua.

У 60х роках минулого століття на острові Хортиця почалося будівництво бази відпочинку "Січ", що належить Дніпровському алюмінієвому заводу (ДАЗ), який згодом став називатися Запорізьким алюмінієвим комбінатом (ЗАлК). У степовій зоні біля балки Громушиної виросла ціла оздоровча зона, що простягнулася практично від верхів'я балки до самого берега. Доглянутий пляж, будиночки, альтанки, фонтани, їдальня, джерела з чистою водою - все це стало ідеальним місцем відпочинку заводчан і багатьох запорожців. В ході будівництва бази відпочинку на її території було вирішено встановити пам'ятник запорозькому козаку, і вже в 1965 році тут з'явилася робота запорізького майстра Михайла Худаса і його учня Федора Зайцева - пам'ятник гетьману Богдану Хмельницькому.

Фото бази відпочинку "Січ" в 1968 році, справа нагорі видно пам'ятник Хмельницькому.

Вся територія навколо скульптури гетьмана була облагороджена, тут з'явився цілий парк. Дуже детально описує в своїй розповіді місце встановлення пам'ятника запорізький краєзнавець Лариса Бєляєва: "Куточок навколо скульптури був оформлений зі смаком і розмахом, що за радянських часів рідко поєднувалося. Поруч з курганом текла проточна вода з козацької криниці, за нею перебували дзеркальний басейн і алея троянд. Недалеко - красивий фонтан зі справжніми золотими рибками. Вийшло! Ну, чи не райський куточок на місці колись випаленого сонцем пагорба?! Це затишне місце відразу ж полюбили запоріжці. Сюди приходили вони цілими сім'ями, фотографувалися, прогулювалися в тіні алей і чинно прямували по крутих сходинках до Дніпра на пляж. Спуск був досить мальовничим, а попереду відкривалася синя гладь великої ріки".

Як і майже всі інші пам'ятники того часу, в кращих радянських традиціях, скульптори Михайло Худас і Федір Зайцев зобразили Богдана з піднятою правою рукою. До речі, з цього приводу містяни тоді поміж собою жартома вигадували різні історій про те, куди саме вказує грізний перст опального гетьмана.

Втім, у дев’яностих роках ХХ століття все змінилося. Поступово почала занепадати база відпочинку, парк ставав все більш зарослим і занедбаним. Уже на початку 90-х до пам'ятника було важко підібратися крізь зарості, і гостей у гетьмана з кожним роком ставало все менше. Згадали про пам'ятник до 400-річного ювілею Хмельницького, в 1995 році. Тоді його зняли з постаменту за допомогою крана, після чого відреставрували, і встановили на вході в парк Металургів на вулиці Богдана Хмельницького, де пам'ятник знаходиться донині. Таким чином, скульптура отримала нове життя, і помилуватися гетьманом - засновником першої козацької республіки, тепер може будь-хто прямо в центрі міста.

Але що ж сталося з парком, де стояв цей пам'ятник? Де він, райський куточок, який колись притягував до себе сотні гостей з усього міста, і навіть з інших куточків країни? Мені вдалося відшукати те саме місце, яке описує Лариса Бєляєва в наведеному вище оповіданні. Тут, як і колись, зустрічають нас сходи, що ведуть на невеликий пагорб.

З боків ростуть туї, а нагорі самотньо стоїть те, що залишилося від пам'ятника - частина постаменту.

Все навколо покрилося густими заростями, подекуди ще можна побачити розкидані залишки залізобетонних конструкцій.

А ось і та сама Козацька криниця, колись з цього колодязя по трубочці через цей отвір витікала чиста джерельна вода. Сьогодні навколо нього - звалище.

Та й сам колодязь перетворився в болото зі сміття.

Проходимо далі, і ледве помітною стежкою виходимо до покинутого фонтану.

Де, як не тут, згадати ці слова? "Недалеко - красивий фонтан зі справжніми золотими рибками. Вийшло!". Ні, на жаль, не вийшло. Не вийшло зберегти те, що колись приносило море радості і вражень. Навіть зараз, через десятиліття, досить поглянути навколо, і можна запросто уявити, як красиво було тут тоді. Все ще видно алеї, акуратно обсаджені туями, вдалося знайти навіть галявину, де вічнозелені красуні росли по колу, замикаючи прекрасне зелене кільце і створюючи відокремлений куточок посеред колись мальовничої природи. Тепер тут, в самому центрі галявини - вогнище, викладене з осколків фонтану.

Природа заліковує рани. Гори сміття поступово заростають свіжою травою, піднімаються вгору нові дерева, заростають доріжки, колись викладені плиткою. Навколо - тиша, що переривається лише співом птахів. І тільки самотній постамент на пагорбі з видом на дніпровські береги нагадує нам про те, що здатна зберегти лише людська пам'ять - про колись забуте минуле.

До 400-річного ювілею Богдана Хмельницького пам'ятник був відреставрований і перенесений в парк Металургів.

В публікації використані матеріали з сайту retro.zp.ua, фото із Запорізького обласного державного архіву та з архіву газети "Індустріальне Запоріжжя - панорама", а також фото Олексія Толмачова та з Вікіпедії.