На гостини до батька: Як на Запоріжжі створюють перший у світі музей Махна

Цього літа власністю Гуляйпільської громади став будиночок на вулиці Трудовій, якому вже під півтори сотні років. Невеличкий, побудований із глиняної цегли та соломи. Подібних на цій вулиці, де мешкали найбідніші гуляйпільці, на початку XX сторіччя було повно. Але цей – особливий. Родинний "маєток" Махнів: одного зі старших братів Нестора – Карпа Махна.    

"Дихає історією" – кажуть про містини, чий зв'язок з історичними подіями та особистостями безперечний. Дім на вулиці Трудовій дихає нею, поза сумнівів. Тут із малечку гостював, а потім неодноразово бував ватажок селянського повстанського руху Нестор Махно. І куди йому було ще йти, як не до старшого брата Карпа, адже батьківський будинок Махна був спалений 1918 року австро-угорськими вояками. Сюди ж у 1950-х повернулася з радянських таборів, а потім кілька разів приїжджала колишня дружина Нестора Галина. Тут, у схроні на городі, ховав документи, пов’язані з селянським рухом та родиною Махнів, онук Карпа Віктор Яланський. Тут на дворі шелестить листям дуб із Дібрівського лісу, того самого, де повстанці нарекли Махна батьком. А на лавочці біля хати присів перепочити й сам повстанський ватажок – скульптуру встановили до 120-річчя з дня народження Нестора Івановича. Головне ж – у цьому будинку ніколи не зрікалися "небезпечного" родича, берегли пам'ять про нього, щиро ділилися нею з усіма охочими.

Упродовж щонайменше 15 років берегинею будинку була дружина несторівського племінника Віктора Яланського Любов Федорівна. Наприкінці 2017 року жінка померла, тоді й постало питання про створення у будинку музею Нестора Махна. Першого у світі. Адже, попри популярність постаті легендарного батька та купу всіляких історичних, напівісторичних та псевдоісторичних інсталяцій, йому присвячених, справжнього махновського музею досі не існує. "Як померла Любов Федорівна, мені зателефонувала Любов Григорівна (Любов Геньба – директорка Гуляйпільського районного краєзнавчого музею, – Ред.), каже: хата без доглядача лишилася, треба речі перевезти до музею, пальто Галинине (тоненьке брунатне пальто дружини Нестора, в якому та повернулася на батьківщину з табору, – Ред). Саме тоді і з’явилася ідея викупити хату для створення музею", – розповідає міський голова Гуляйполя Сергій Ярмак.

По речі поїхала під Святвечір. "Різдво. Хтось кутю варить, а ми по речі Махнів їдемо. До хати прийшли, котик маленький на плече сів, немов душа Махна привіталася. Дуже бентежно було", – згадує директорка краєзнавчого музею. Речі, зокрема, й Галинине пальто, перевезли, заактували належним чином, привели до ладу. Частина з них згодом повернеться у будинок в якості експонатів нового музею.

Майже з того часу і розпочався процес викупу будинку Махнів. Питання треба було узгодити з нащадками та з депутатським корпусом, бо купували за бюджетний кошт. "Родичі просили 200 тисяч гривень, зважуючи на історичну цінність, урешті зійшлися на 150 тисячах. Були дебати з депутатами, але на сесії лише один проголосував проти", - розповідає міський голова.      

Будинок викупили цього липня. За півтора року без нагляду він почав занепадати, двір перетворився на справжні хащі. Тож створення музею Махна почали з прибирання двору та хати. Нині двір блищить, сухі гілки на деревах підпиляні, низенька хатинка має такий само ошатний вид, як за життя своєї останньої берегині, що попри хворобу, весь час підбілювала та підфарбовувала родинний "маєток" Махнів. Знайшли навіть людину на ще нестворену посаду доглядача.

Майбутній Музей Махна має площу близько 60 "квадратів". Складається з трьох кімнат, однієї прохідної, та невеличкої кухоньки. Останню хочуть залишити для господарських потреб, опалення тощо. На решті розміститься власне музей. "Це вже має бути не хата, а музей, який нагадуватиме хату", – ділиться своїм баченням Любов Геньба. В експозиції мають бути документи та світлини, їх не бракує, а також побутові інсталяції. У дальній кімнаті, спальні, хочуть зробити лежанку, у вітальні – поставити стіл із простими полив’яними мисками та ложками. "Немов родина щойно повечеряла. На вікнах я бачу рушники замість занавісок, але вишиті не хрестиком, а гладдю, бо в нас, на Гуляйпільщині, вишивали гладдю", – продовжує директорка музею.

Частину експозиції присвятять Віктору Яланському та його дружині, адже їхній внесок у збереження махновської історії неоціненний. Продовженням музейного простору має стати і махновський двір. Тут хочуть зробити бесідку, де б туристи могли перепочити, випити чаю, поїсти. Усі, хто приїздять торкнутися махновської історії, завжди вимагають показати "хату Махна". Туристів в Гуляйполі не бракує й нині: легендарним батьком цікавляться українці та іноземці, письменники, науковці, журналісти, любителі історії. Зі створенням же Музею Махна цікавість до Гуляйполя, впевнений міський голова Ярмак, значно зросте.

Суперечливість постаті батька, пам'ять про якого викорінювала радянська влада, та який через підтримку цієї влади не вписується в пантеон героїв сучасної України, гуляйпільців ані трохи не бентежить. Для них він легендарний, а головне – рідний. "Він українець – козак, відчайдух, я таких людей знаю, це у нас, у багатьох гуляйпільцях, є", – каже Любов Геньба.

На початку російсько-української війни гуляйпільці будували блокпости та йшли на фронт, піднімаючи поруч із жовто-блакитними прапори армії Нестора Махна. Світлини, на яких закарбовані сучасні "махновці", вже стали частиною музейної експозиції та певною мірою продовженням історії легендарного батька – козака, відчайдуха, українця, похованого на чужині, але не забутого на батьківщині.  

Читайте також:

В ореолі козацької слави: Як американські українці на початку 1920-х про Махна дізнавалися;

Експозиція з горищ: Як на Запоріжжі започаткували сільський музейний рух;

Час збирати каміння: Звідки у фундаменті запорізького амбару десятки німецьких надгробків.