Відзначити зміни, подискутувати з чоловіками, нагадати про почуття: Навіщо запоріжанкам Жіночий день

Ставлення до Жіночого дня в Україні останнім часом змінилося: хтось продовжує святкувати за радянськими традиціями, хтось зустрічає весну, згадуючи про права жінок

Ставлення змінилося – вихідний залишився. Є час і привід зупинитися й подумати, у чому сенс та зміст 8 березня. Depo.Запоріжжя розпитало містянок, що для них означає  жіночий день, чи збираються вони його святкувати, чи чекають на подарунки.

Катерина Майборода, журналістка

Для мене 8 березня – це день спостереження за змінами, які відбуваються у світі. За хорошими, хоча й повільними змінами, бо, як і більшість жінок країн пострадянського простору, я з дитинства думала, що 8 березня – це свято весни, жінок, квітів тощо. Але зараз цей день - можливість подякувати жінкам, які були до мене і боролись за свої права, за те, що я можу жити своє життя, а не намагатися виправдати чиїсь очікування. Я не кажу, що виходити заміж і народжувати – погано, але я можу робити це тоді, коли я захочу, і у мене за це не полетить каміння (хоча сусіди періодично питають "КОЛИ"). Я не очікую в цей день ні квітів, ні подарунків, моє оточення знає, що це за день, і не говорить тих абсурдних речей, які говорять та пишуть на білбордах політики. Я просто дякую людям навколо, що вони мене розуміють і дають можливість бути такою як є, самою вирішувати, що робити з моїм тілом та життям - оце для мене 8 березня. Звичайно, боротьба за права триває: у закликах ратифікувати Стамбульську конвенцію, протидіяти домашньому та сексуальному насиллю тощо. Хтось розуміє про що я говорю, а хтось продовжує ненавидіти феміністок, кажучи, що всі вони утискають чоловіків (спойлер: взагалі не всі). Такі суперечки теж найчастіше трапляються саме 8 березня. Тому цей день - це ще й день просвіти: потрібно говорити, пояснювати, робити це з позиції рівної та терпляче. Бо, насправді, що менше стереотипів стосовно жінок, то менший тиск суспільства і на чоловіків.

Катерина Маркова, блогерка

Звичайно святкую! Це ж День прав жінок у всьому світові! Я цілком підтримую ідеї цього дня в їх первісному значенні, а не в тих сенсах, які додали в нього з часом: оспівування жіночності, краси та іншої нісенітниці. Останні роки в переддень цього свята я часто вплутувалися в дискусії з чоловіками у Facebook з приводу святкування 8 березня. Якось мене просто вбив пост, де один молодик вихвалявся тим, що він не має наміру нікого вітати й дарувати квіти/подарунки через те, що це нібито "совкове" свято.

Мої аргументи такі: це все "відмазки", нехай він подивиться в очі своїй мамі та бабусі й спробує це сказати їм. Чудово, що є привід хоч раз на рік подякувати своїм мамам і бабусям, зателефонувати їм, приїхати до них. І не треба розповідати, що нібито ви (чоловіки) це робите кожен день, і вам для цього привід не потрібен. Це все нісенітниця і неправда. На жаль.

Я не вважаю, що потрібно дзвонити/писати всім поспіль і вихваляти їхні красу і доброту. Я бачу в цьому дні два важливі аспекти. Перший - нагадати світові про права жінок, про права людини, які повинні бути рівними. Другий - подякувати матерям і бабусям за життя. А ось з усілякою сексистської риторикою, особливо з вуст чиновників, потрібно якось боротися, викорінювати це з мислення, з менталітету.

Тіна Собко, активістка "Гендер-зет"

Мені дуже сумно, що День жінок в нашій країні розцінюється як свято весни й краси, що в цей день жінкам бажають бути красивими й милими. Споконвічно цей день - про права жінок, про солідарність жінок, про привернення уваги громадськості до дискримінації жінок. Восьмого березня я люблю нагадати в соцмережах людям про призначення цього дня, а також сказати, як важливо жінкам підтримувати одна одну. В цьому році я піду на флешмоб "Жінка - не кухонний комбайн". Уперше в Запоріжжі відбудеться такий правозахисний захід у цей день. У Києві та Харкові вже кілька років поспіль проходить Жіночий Марш. Нарешті і Запоріжжя може похвалитися адекватним сприйняттям 8 березня. На жаль, я ще не відійшла від звички дарувати подарунки в цей день моїм мамі і бабусі. Складно ламати "скрєпи" у власній голові. Але навіть вітаючи моїх рідних жінок, я ні в якому разі не хочу їм "красотивесниніжності".

Анна Гостенко, HR-менеджер

Міжнародний жіночий день - звісно, свято. Зазвичай я роблю подарунки рідним людям - матері, сестрі, бабусі. Природно, мене вітають на роботі: хай спробують не привітати! Звісно, і від коханого чекаю на подарунок - не надто дорогий, але щось приємне. Це свято - чудова нагода нагадати про свої теплі почуття до близьких.

Наталія Лобач, громадська активістка

Це день боротьби за права жінок. Так, у 1930-ті радянська влада перетворила день боротьби у свято квітів і весни. "Чекати подарунків і уваги" - це те, до чого привчали. Бути прекрасною квіточкою, чекати принца, і не висовуватися. Але для мене - 8 березня свято прав жінок, яким і є цей день.

Наталія Адаменко, модел’єр-стиліст

Взагалі, я не вважаю восьме березня святом і намагаюсь не святкувати, але часто доводиться, бо всі ж відзначають. Як саме у цьому році буде, не знаю: іноді ходимо до ресторану, іноді на якийсь концерт.

Подарунків чекаю завжди, і мені завжди їх роблять. Сама можу подарувати тільки квіти близьким жінкам.

Олеся Мельниченко, військовослужбовець

Дізнавшись історію виникнення цього свята, більше його не відзначаю. Тим більше, що у нас є своє чудове свято - День матері.  На жаль, сьогодні про нього трохи забули.

Яна Яковенко, громадська активістка

Це день боротьби за права жінок - відповідно, я його святкую. Ну, мабуть, було б добре святкувати його як день незалежності. Урочисто розповідати, що зроблено за рік для жінок, щоб жіночі організації звітували, якісь лекції були про становище жінок у світі, порівняння з різними країнами. Власне, я приблизно так цей день і відзначу - лекцією для четвертого класу однієї зі шкіл міста.

Читайте також:

Ніч імені Олів'є: У Запоріжжі традиціоналісти і новатори розповіли про новорічне меню.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Мітки: #свято