"Лайкни мене": Як запорізькі політики працюють із соцмережами

Політична агітація в інтернеті, зокрема у соцмережах, давно перетворилася з "ноу-хау" на звичну річ. "Фейсбук" певною мірою зрівняв "важковаговиків" політики та "нерозкручені" партії та лідерів: тепер у кожного є шанс бути почутим, навіть не маючи доступу до телеефірів. З іншого боку, політичні сили витрачають частину ресурсів на системну інтернет-агітацію. Ймовірно, з часом увага партій до роботи з аудиторією соцмереж тільки зростатиме.

Портал Depo.Запоріжжя проаналізував, як працюють у "Фейсбуці" (який наразі є соцмережею №1 для українців) запорізькі осередки партій та їхні окремі представники.

Сторінки місцевих партійних організацій

Місцеві відділення майже всіх помітних партій давно позаводили сторінки у соцмережах у формі пабліків або, рідше, груп. Власне "фейсбук"-представництво може стати повноцінною заміною сайту, а грошей не потребує. Сторінками великих та заможних партій, очевидно, опікуються окремі люди, що отримують за це гроші.

Коли йдеться про кількість підписників тієї чи іншої сторінки, слід мати на увазі, що вона не є показником популярності відповідної партії.

У сторінки обласної організації "Опоблоку" - близько 1800 підписників. Окрім неї є сторінки районних та міських осередків, окремих приймалень в обласному центрі. Нові дописи з'являються майже щодня. Мова - переважно російська. "Лайків" під дописами – лічені одиниці, коментарів – ще менше. Єдина людина, яка постійно коментує на сторінці (і, схоже, робить не тільки "по роботі", а й "від душі") – "запоріжсталівець" Іван Серпокрил. Деякі дописи набирають по 15-20 поширень, однак це репости переважно на сторінки "районок" та міських організацій. При цьому робляться вони майже одночасно – швидше за все, це справа рук однієї й тієї ж людини.

Адміністрація місцевої "опоблоківської" сторінки часто замовляє її рекламу на "Фейсбуці", і тоді вона "виринає" у стрічці новин навіть у тих, хто на неї не підписаний.

В іншого "важковаговика" вітчизняної політики, "ББП - Солідарності", є лише сторінка обласної організації, яку читають приблизно 2800 користувачів. Дописи публікуються кілька разів на день. Мова – тільки українська, тематика – здебільшого діяльність депутатів-запоріжців від БПП. Коментарів та лайків майже немає, репости роблять одні й ті самі люди, очевидно, причетні до партії.

Основна сторінка запорізьких "укропівців" має 2600 підписників. Наповнюється вона нерівномірно: періоди особливої активності (насамперед дні сесій міської та обласної рад) можуть чергуватися з кількаденним "мовчанням". На відміну від більшості інших партійних спільнот, тут у коментарях виникають палкі дискусії. При цьому критику на адресу "Укропу" звідси не видаляють, навіть якщо вона містить особисті образи.

Як і "Опоблок", "укропівці" іноді рекламують свій ресурс у соцмережі.

Окрім запорізької (фактично міської та обласної одночасно) сторінки є ще енергодарська (більш-менш активна) та бердянська (давно закинута).

Запорізькі "радикали Олега Ляшка" мають групу на 3400 людей. Це більше, ніж у всіх інших політичних сил, але, нагадаємо, ця цифра ні про що не говорить. Оновлюється сторінка кілька разів на день. Найбільше тут поширень постів та відео самого Ляшка. До речі, кожен репост "лайкає" особисто партійний лідер (або той, хто веде його сторінку). Матеріалів із місцевої проблематики небагато. Окрема спільнота також є в місцевої "молодіжки" РПЛ.

А от у сторінки обласної "Батьківщини" аудиторія несподівано мала – лише 160 людей. Реакція на дописи теж мізерна. Щоправда, на початку вересня один пост таки наробив галасу у "Фейсбуці". Адміністратор сторінки, розміщуючи посилання на коментар відомого партійця Сергія Власенка, випадково не прибрав інструкцію (яку, очевидно, розіслали у всі регіони): "Поставити на пабліки: партійні". В принципі, ніякого "криміналу" тут немає (швидше за все так само працюють і інші партії), та й помилку за кілька годин виправили, але опоненти "потролили" "тимошенківців". "Навіть прес-секретарю впадлу було почитати і вистачило лише на копі-паст", - написав відомий блогер Денис П'ятигорець.

У "Самопомочі" окрім головної запорізької сторінки (1400 читачів) є ще кілька міських та районних – мелітопольська, енергодарська, токмацька та бердянська (щоправда, остання – "мертва"). Помітно, що їх наповнюють люди саме з цих міст, а не один адміністратор у Запоріжжі (як у "Опоблоку").

У "Свободи" є обласна група на 2000 людей та сторінка на 1200. Окреме "фейсбук" -представництво – в бердянської організації. Нові пости з'являються раз на кілька днів.

"Правий сектор", хоч і зареєстрований в якості політичної партії, сприймається насамперед як громадський рух. І паблік місцевого осередку ПС (1200 підписників) не схожий на партійний.

На сторінку запорізького "ДемАльянсу" підписано приблизно 800 користувачів. Дописів про активність місцевих партійців тут давно не було.

Паблік "Руху нових сил" значно активізувався останнім часом – під час "транскордонного прориву" партійного лідера Міхеіла Саакашвілі через кордон, а також його візиту до Запоріжжя.

Про "офлайнову" діяльність запорізького відділення партії "За життя" містяни поки не чули, а от група у "Фейсбуці" у них вже є. При чому це саме група з можливістю додавати людей без їхнього дозволу – і тамтешні адміни цією можливістю користуються. Звідси й солідна кількість читачів – 1300. За змістом – повний хаос: кожен публікує, що йому заманеться, і про те, що це - партійна спільнота, нагадують хіба що регулярні репости лідера "За життя" Вадима Рабиновича.

Потихеньку починає заявляти про себе запорізьке відділення партії "Успішна країна", яку заснував втікач-поплічник Януковича Олександр Клименко. На їхню сторінку підписані 260 людей. Порівняно з групою "За життя" тут більше матеріалів на запорізьку тематику.

Спільнота "Нашого краю" швидше мертва, ніж жива. Помітно, що всерйоз нею не опікуються: лише 80 читачів та кілька постів на місяць.

"Нова політика" має фракції в міській та обласній радах, а от сторінку в "Фейсбуці" досі не завела.

Нардепи та топ-чиновники

Губернатора Костянтина Бриля, як людину президента, неофіційно відносять до табору БПП, а мера Володимира Буряка – до "Опоблоку". Обидва мають профілі у "Фейсбуці", але жодних партійних симпатій у дописах вони не висловлюють. Те ж саме можна сказати і про сторінку голови обради Григорія Самардака.

Серед нардепів від Запорізької області у соцмережі зареєстровані всі, крім двох (Володимира Бандурова та Вячеслава Богуслаєва). Рівень "фейсбучної" активності парламентарів абсолютно різний – від сторінок, що оновлюються ледь не щодня (Ігор Артюшенко, Євген Балицький, Микола Фролов) до давно закинутих та "заспамлених" іншими користувачами (Петро Сабашук, Вадим Кривохатько, Сергій Валентиров).

Явну прив'язку до тих чи інших політсил можна помітити на сторінках двох депутатів – голови обласної організації БПП Артюшенка та "опоблоківця" Балицького. При цьому в Артюшенка цілих дві сторінки – особиста (яку веде він сам) та офіційна депутатська (нею опікується прес-служба).

Місцеві депутати

"Фейсбукером №1" серед запорізьких депутатів однозначно можна назвати Ярослава Гришина – лідера місцевих "укропівців". Насамперед не за рейтингом, а за активністю: Гришина завжди і всюди багато. Не в останню чергу це досягається за рахунок звички депутата "тегати" у своїх постах всіх підряд: колег, однопартійців, журналістів та блогерів. Багатьох це дратує аж до видалення з друзів та бану. Чимало глузливих коментарів викликала манера Гришина "лайкати" самого себе.

Партійної агітацій у "Фейсбуці" Гришина ледь не більше, ніж на згаданій вище "укропівській" сторінці. Інший "укропівець", Михайло Прасол – давній друг по життю та відданий "зброєносець" у політиці для Гришина. У соцмережах – теж. При цьому схожі зміст дописів і стиль спілкування, а також "тегання" один одного призвели до того, що їх взагалі майже не розрізняють та не сприймають поодинці. До того ж цього року приблизно водночас обидва почали писати у "Фейсбуці" українською.

Ще одна "фішка" запорізького "Укропу": до інтернет-баталій за участю їхніх депутатів (а вони виникають постійно) миттєво підключаються десятки інших партійців. У випадках особливо гострих конфліктів (наприклад, із депутаткою Тетяною Ковиліною після її виключення з "укропівської" фракції) це стає більш схожим на цькування. При цьому в багатьох спостерігачів виникає враження про штучність цього процесу – ніби всім партійцям одночасно вислали інструкцію, де і про кого писати.

"Майданчиком" для агітації є і профіль заступника голови облради та лідера місцевої "Сімопомочі" Владислава Марченка. До речі, одна з його улюблених тем – "тролінг" Гришина та Прасола, колишніх соратників та нинішніх опонентів. У регулярних "обмінах люб'язностями" Марченко зазвичай виглядає дещо стриманішим, ніж "укропівці".

Нещодавно лідер запорізької "Самопомочі" замовляв "Фейсбуку" платну рекламу особистої сторінки.

Менш завзято, але все одно активно рекламують свої партії у соцмережах місцеві депутати Олександр Константинов (БПП), Ігор Чумаченко ("Опозиційний блок"), Олександр Старух ("Батьківщина"), Олексій Басов ("Нова політика"), Юрій Ружин ("Радикальна партія Ляшка") та інші.

Активісти, блогери, політологи, "порохоботи" та "зрадофіли"

Ця група є найбільш "аморфною", і визначити її межі доволі складно. Можна охарактеризувати її по-іншому - активні запорізькі "Фейсбук"-користувачі, що проявляють у дописах симпатії до тієї чи іншої політичної сили. Одні, ймовірно, роблять це з щирих переконань, інші на професійній основі. До того ж деякі з них самі є членами відповідних партій або помічниками депутатів. З'ясувати достеменно, що саме спонукає ту и іншу людину публічно підтримувати, скажімо, "Батьківщину" чи "Укроп", практично неможливо, тому можна лише робити припущення.

За "Опозиційний блок" та "заводську" команду Володимира Буряка (а сам він, нагадаємо, формально безпартійний та позафракційний) найбільш помітно "топлять" Владислав Ніколаєв та Іван Серпокрил. Перший – професіонал, що позиціонує себе в якості "незалежного політолога", але завжди був близьким саме до "регіоналів" та "опоблоківців". Другий – активіст "запоріжсталівської" "молодіжки" з типовими поглядами електорату Януковича. Ніколаєв робить все більш елегантно, з фактажем та імітацією "неупередженості", Серпокрил – завзято, з енутзіазмом, агресією та лайкою в бік опонентів.

Порошенку та його партії симпатизують Роман П'ятигорець та Олексій Мосейко. Перший відомий як політолог та волонтер, другий – як лідер місцевої "Просвіти". Обох вважають близькими до лідера місцевої "Солідарності" Ігоря Артюшенка. Не дивно, що на їхню адресу часто лунають звинувачення у "порохоботстві". П'ятигорець, не заперечуючи своєї прихильності до президента та його команди, водночас не згоден із використанням терміну "порохобот". "Я жива людина – який з мене бот?" - каже він.

До протилежного табору, так званих зрадофілів, можна віднести Ірину Лех та Юрія Хохлова (РПЛ) і Вікторію Чикалову ("Укроп").

Окремо від всіх стоїть Максим Іваніщев. За переконаннями його можна віднести до "зрадофілів". Останнім часом він регулярно "світиться" всюду як представник "Руху нових сил" - зокрема "відзначився" перед камерами під час прориву кордону Міхеілом Саакашвілі.

Феномен Іваніщева-блогера полягає в тому, що тут, очевидно, має місце штучна "розкрутка" сторінки. Він пише доволі банальні речі (до того ж не факт, що пише саме він – принаймні один раз його ловили на "фейсбучному" плагіаті), але його дописи набирають сотні й тисячі репостів (переважно це роблять сторінки, що схожі на ботів - зокрема без аватарок).

Боти

Вже ні для кого не є секретом існування тисяч і тисяч фейкових "фейсбучних" профілів, що на чиєсь замовлення пишуть пости чи коментарі, сприяючи формуванню громадської думки. Перші кроки в цьому напрямку робляться і в Запоріжжі. Найвідоміший місцевий бот – "Вікторія Наумова". Профіль явно був створений в інтересах команди мера та "Опоблоку". Майже всі дописи на сторінці присвячені "перемогам" міської влади (іноді ще – провалам обласної).

"Наумова" сама додається в друзі до багатьох містян та активно коментує на їхніх сторінках. У журналістському середовищі лунала інформація про те, хто насправді веде сторінку та кому з місцевих партійців ця людина підзвітна, але це лише чутки.

Останнім часом деякі запоріжці помічають збільшення кількості запитів у друзі від ймовірних ботів.

"В останній місяць або більше за ботоферми "качаються" - не дай боже. Фоток підбирають по кілька - явно від реальних людей. Робота кипить, і грошей в неї явно вкладено. І кожен френдінг "на автоматі" від реальної людини робить роботу з виявлення ботоферм складнішою. А у деяких молодих і енергійних політиків кількість лайків і шерів зашкалює раптово", - розповіла у "Фейсбуці" аналітик соціальних медіа Ольга Сидорова.

В чиїх інтересах створюються ці боти, поки що незрозуміло, але цілком вірогідно, що "хвиля" пов'язана з наближенням виборів.

А от Роман П'ятигорець не схильний вважати, що боти надалі гратимуть якусь помітну роль у виборчих кампаніях.

"За допомогою "ботоферм" проштовхує свої інтереси насамперед Росія. А на запорізькому рівні це не надто цікаво основним гравцям. Зокрема "Опоблоку" - просто їхня аудиторія не дуже сидить у "Фейсбуці", вони більше читають районні газети. З їхніми ресурсами вони могли наплодити тисячі ботів, а за фактом є одна "Наумова" на все місто", - зазначає він.

Отже, незважаючи на технічний прогрес та "загальну інтернетизацію", все ж не варто перебільшувати роль соцмереж у політичному процесі. Вкрай низький "коефіцієнт корисної дії" мають офіційні сторінки партій – здається, їх майже ніхто не читає навіть серед партійців. Ефективнішими є агітація на депутатських сторінках, дописи "лідерів думок" та, якоюсь мірою, боти.

Запорізькі "опоблоківці", з огляду на їхні ресурси, займаються "Фейсбуком" швидше "для галочки", при цьому довіряючи цю справу "спеціально навченим людям". Системність в них є, а от "вогника", який у соцмережах завжди доречний, бракує. "Нова політика" та "Наш край" у цьому напрямку взагалі майже не працюють. Інша справа – в "демократів": тут і пости, які пишуть особисто депутати, і "баталії" в коментарях, і завзяття. Щоправда, іноді зайвий ентузіазм у політичній інтернет-пропаганді перетворюється на нав'язливість, виходить "в мінус" та починає дратувати.