Крізь сталінське сито: Як запоріжанці при "рускіх" і при німцях перепало

Портал Depo.Запоріжжя продовжує вивчати так звані "фільтраційні" справи - зібрані чекістами досьє на жителів Запорізької області, які в силу різних обставин під час Другої світової війни опинилися у Німеччині або союзних до неї країнах.

У справі жительки Запоріжжя, уродженки Синельниківського району Дніпропетровської області Віри Сасик документів небагато. Перший - реєстраційний лист, датований 18 серпня 1945 року. Заповнювали його представники радянської контррозвідки у місті Оппельн (тепер – Ополє у Польщі). Документ містить анкетні дані Віри (дівоче прізвище – Штапура), інформацію про потрапляння нею на німецькі роботи та деякі інші відомості.

На початок радянсько-німецької війни Сасик виповнилося 20 років. Народилася вона у селі Варварівка Синельниківського району Дніпропетровської області, мешкала у селищі Зелений Яр, що розташоване у межах Запоріжжя. Мала освіту сім класів. До війни, у 1939-1941 роках, працювала бухгалтером на паровозоремонтному заводі. Під час німецької окупації повернулася до рідного села, постійної роботи не знайшла, хіба що працювала на сезонних польових роботах. До Німеччини молоду жінку вивезли 19 травня 1942 року. Тут до самого звільнення радянськими військами, тобто понад два роки, Віра працювала на фабриці "Сіменс" (за її словами, у місті Ратібор - тепер це польський Рацибуж). Під час роботи кілька разів порушувала встановлений окупаційною адміністрацією порядок, за що була оштрафована. У липні 1943 року провела тиждень у відділенні поліції Ратібора за те, що зірвала з одягу знак "Ost" – нашивку, яку зобов'язані були носити остарбайтери.

Цікаво в реєстраційному листі було заповнено пункт №3 – "національність". Співробітник радянських органів держбезпеки написав, що Віра Сасик – українка, але, очевидно, одночасно вирішив перестрахуватися й додав у дужках – "зі слів" допитуваної.

Наступний документ, що ліг у фільтраційну справу Сасик, – анкету – було заповнено вже у Запоріжжі, куди повернулася Віра. Допитували жінку 30 листопада 1945 року. Як у переважній більшості подібних справ, компромату на репатріантку знайти не вдалося. Відповідний висновок зробила 4 грудня спеціальна комісія, що вирішувала долю Віри. Справа Сасик підлягала передачі до архіву Запорізького управління НКВС на зберігання.

Однак, із незрозумілих нині причин, за три дні жінку знову викликали на допит. Оперуповноважений обласного УНКВС молодший лейтенант Кульнєв цікавився обставинами перебування на окупованій території, роботою Віри у Варварівці та безпосередньо у Німеччині. Так у фільтраційній справі з'явилося ще кілька відомостей про жінку, а саме: чим займалася Сасик після звільнення радянськими військами (у протоколі записано – "при рускіх"). Віра розповіла, що працювала у місті Оппельн у комендатурі №172, а потім писарем в одній із радянських військових частин, після чого її відправили до табору-пункту №154, а звідти вже до Запоріжжя. Чи заради цих відомостей Сасик повторно викликали на допит, чи таким чином система давала зрозуміти, що всі колишні остарбайтери під її ретельним наглядом, - достеменно сказати не можна. На щастя, цим допитом "фільтрація" жінки закінчилася.

Нагадаємо, понад 19 тисяч запоріжців, які за різних обставин під час Другої світової війни опинилися у Німеччині та союзних до неї країнах, пройшли по поверненні спеціальну перевірку – фільтрацію. Загалом же на територію Запорізької області прибули та було взяті на облік 47 132 репатрійовані громадянина СРСР.

Читайте також:

Воля або смерть: ТОП-10 запоріжців-втікачів з "комуністичного раю";

Як доньку страченого запорізького комуніста "фільтрували";

Як запорізького теслю калмики "здали".