Ключові підприємства зупиняються: Яка соціальна катастрофа чекає на Запоріжжя

В останні місяці з запорізьких підприємств, які називають провідними у своїх галузях, лунають тривожні дзвоники щодо їхньої економічної спроможності.

Минулого тижня Господарський суд Запорізької області відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" – одного з найбільших в Європі виробників силових масляних трансформаторів і електричних реакторів. Заяву про визнання підприємства банкрутом подав до суду його гендиректор Ігор Клейнер, уповноважений на це зібранням акціонерів.

"Запоріжтрансформатор", що входить до групи "Енергетичний стандарт" Костянтина Григоришина, заборгував кредиторам понад 10 мільярдів гривень, тоді як сума його майнових активів, які можливо направити на задоволення вимог, – близько 4 мільярдів.

Ухвалою суду від 25 жовтня впроваджено мораторій на виплату Запорожтрансформатором боргів, підприємству (керуючим його майном) заборонено приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації, а також відчужувати основні засоби та предмети застави тощо.     

Хоча процедура банкрутства не означає ліквідації підприємства і покликана, насамперед, відновити його платоспроможність, колектив Запоріжтрансформатора, а це понад 2500 людей, чекають складні часи. У найгіршому випадку, на будь-якому етапі банкрутства людей можуть просто звільнити, але й у найкращому – про жодний розвиток й навіть матеріальну визначеність не йдеться.

У важкому становищі перебуває й запорізьке підприємство "Мотор Січ" – одне з провідних у світі з виробництва авіаційних газотурбінних двигунів для літаків та вертольотів, а також промислових газотурбінних установок. З одного боку, "Мотор Січ" стала заручницею економічної війни між Китаєм й США, з іншого, – жертвою зневаги з боку держави та власного недалекоглядного менеджменту. Так чи інакше, цей рік був для заводу геть провальним. Чистий збиток за підсумками січня-вересня склав 532,73 млн грн, тоді як аналогічний період 2018 року компанія завершила з чистим прибутком в 543,18 млн грн.

Із серпня на заводі запроваджено режим найсуворішої економії. Інженери, що кілька років працюють над новими проектами, зізнаються, що подальша їхня реалізація примарна. Працівники переведені на чотириденний робочий тиждень, при цьому на "Мотор Січі" зараз доволі серйозно кажуть і про "триденку". Під загрозою опинився й "соціальний пакет" працівників – оздоровлення, відпочинок, доставка на роботу тощо, в який "Мотор Січ", дійсно, серйозно вкладалася. Відповідно до виданого на підприємстві наказу, витрати на "соціалку" теж скорочуються. Для майже 30-тисячного колективу це стає серйозним випробуванням, хоча поки працівники й кажуть, що у 1990-х було гірше.

Скрутне становище "Мотор Січі не могло не вдарити по державному, але міцно пов’язаному з "Мотором" підприємству – запорізькому заводу "Івченко-Прогрес", що проектує та випробує авіаційні двигуни. Фінансові труднощі виникли на заводі влітку, їх найбільш очевидним сигналом стало скорочення виплат працівникам. Як і на багатьох підприємствах і державного, і приватного сектору, на "Прогресі" незмінна частина виплат, тобто дійсно зарплата, складає близько 50-60%, решта – це премії. Ось їх і почали поступово прибирати. Таким чином виплати "прогресівцям" знизилися десь вполовину. Що викликало напругу у майже тритисячному колективі та певний відтік кадрів.

"Івченко-Прогрес" входить в структуру "Укроборонпрому", який на тлі розслідувань у цій сфері, за деякими даними, суттєво скорочує державні замовлення. Тож, імовірно, на покращення ситуації на запорізькому підприємстві найближчим часом сподіватися не варто.

Подібна ситуація й на інших запорізьких заводах зі структури "Укроборонпрому", зокрема,  науково-виробничому комплексі "Іскра" (на базі якої працює й колишній донецький завод "Топаз"), що випускає радіолокаційну техніку. Підприємство тривалий час перебувало на межі банкрутства, однак з 2014 року почало отримувати прибутки і вдалося до модернізації виробництва. Нині економічна ситуація на "Іскрі", де працює майже 3000 людей, знову погіршилася.

Таким чином, близько 35 тисяч запоріжців – працівників названих підприємств перебувають або ось-ось опиняться у стані соціально-економічної турбулентності. Разом із родинами. Тобто йдеться про понад 100 тисяч геть незадоволених людей в одному лише місті. Й у прифронтовій області. Це – надпотужний протестний ресурс.

І бажаючих використати його не бракуватиме й у середині країни, й ззовні.

Читайте також:

Підвищуючи градус популізму: Як в Зеленського битимуть "міцних господарників" Ахметова на Запоріжжі;

Політичні вимоги під червоними кульками: Як українське Запоріжжя випробують "на міцність";

Троянський штаб на Хортиці та "Алекс" під контролем: Як путінські недороси мріяли захопити Запоріжжя.