"Київ мені не такий рідний, а Запоріжжя - рідне": 5 фактів про Володимира Войновича

Портал Depo.Запоріжжя зібрав кілька маловідомих, забутих та цікавих фактів із життя і творчості Войновича.

Поет

Володимир Войнович – автор трилогії про солдата Чонкина, "Москви 2042", "Задуму" – був, безумовно, блискучим прозаїком, але починав, як поет. Вірші писав усе життя. Хоча вони менш відомі, ніж проза Войновича, поетом він був не гіршим, ніж прозаїком.

"… Был я по уши влюбленным,

вожделением влеком…

Пахло в пункте населенном.

Шашлыком и молоком.

Яблони цвели и вишни,

пар стелился над рекой,

и из космоса Всевышний

мне помахивал рукой".

Автор найкращого гімну СРСР

Після розпаду СРСР Росія тривалий час залишалася без гімну, тобто, існувала лише мелодія, створена на основі незавершеного твору Михайла Глінки. Тоді ж було оголошено конкурс на кращий текст гімну. До конкурсної комісії надіслали близько 6000 варіантів. Був серед них і Войновича. З такими словами:

"Распался навеки союз нерушимый,
Стоит на распутье великая Русь:
Но долго ли будет она неделимой,
Я этого вам предсказать не берусь".

Та приспівом:

"Славься, отечество наше привольное,
Славься, послушный российский народ…"

На жаль, ці щирі рядки не стали російським гімном, замість цього у сусідній державі співають тричі переписаний Сергієм Михалковим текст.

Футуролог

До "Москви 2042", написаної Войновичем 1986 року, ніщо не виказувало у письменнику блискучого провісника-футуролога. В принципі, і після виходу книги сучасники оцінили насамперед пекельний стьоб над Олександром Солженициним, який став прототипом героя "Москви" Сіма Сімича Карнавалова. Утім, згодом стало зрозуміло, що "Москва" – це пророцтво, в її героїв з'явилися цілком реальні втілення. Геніалісімус, що об'єднує у собі всі гілки влади і при цьому немає реального впливу на події, - це, безумовно, нинішній президент Росії Володимир Путін. Отець Звездоній, що створив нову синкретичну релігію, - Патріарх Кирило. Щодо Каранавалова, тепер зрозуміло, що це збірний образ усіх російських інтелігентів-імперців.

Запоріжець

Частина життя Володимира Войновича пов'язана з Запоріжжям. Уперше родина Войновичів приїхала сюди 1941 року, після того, як зі сталінських таборів відпустили батька майбутнього письменника. Ще раніше у Запоріжжя переїхала сестра Володимира Войновича. З початком радянсько-німецької війни родина евакуювалася, але 1945-го повернулася. Батько-журналіст працював у заводській багатотиражці За алюміній, мати викладала у школі. З Запоріжжя Войнович пішов до армії, а потім вирушив підкоряти Москву. Уже відомим письменником неодноразово приїздив до Запоріжжя, проводив творчі зустрічі з читачами. У програмі Гордон на 112 каналі, що вийшла у лютому цього року, називав Запоріжжя рідним.

"Я, між іншим, в Запоріжжі порівняно недавно був. Років зо два тому. І в Києві, до речі, був. Але ще б із задоволенням приїхав. Я взагалі завжди радий приїздити в Запоріжжя. Київ мені не такий рідний, а Запоріжжя - рідне місто", - зауважив письменник.

Загалом, Войнович, за його словами, прожив у Запоріжжі шість років дитинства та юності – з 13 до 19-ти.

"Так що, загалом, уся юність, до армії, пройшла у мене в Запоріжжі", - казав письменник.

Серб

І батько, і мати Войновича народилися в Україні. Батько - у Чернігівській губернії, на території, яка потім увійшла до складу Брянської області Росії, мати – на Херсонщині. Сам Войнович стверджував, що походить з древнього знатного сербського роду Войновичів. При цьому письменник неодноразово казав, що прекрасно розуміє українську мову, раніше міг розмовляти нею, тепер соромиться, бо багато вже забув. Гумор у Войновича по-справжньому український – життєстверджуючий, куди ближчий до Котляревського-Сковороди-Вишні, ніж до Грибоєдова-Салтикова-Щедрина тим більше якогось Задорнова.

З початком російської агресії Войнович цілком підтримував Україну. При цьому письменник неодноразово висловлював думку, що стосунки росіян та українців поліпшаться.

"Потім, коли це (війна – Ред.) скінчиться, то поступово українці пробачать росіянам. Як ми пробачили німцям", - пророкував Войнович.

Довідка.

Володимир Войнович народився 26 вересня 1932 у Сталінобаді (Душанбе) Таджицької РСР. Двічі вступав до московського Літінституту, провчився півтора року на історичному факультеті Педагогічного інституту імені Н. К. Крупської, свої перші прозові твори написав у Казахстані, куди їздив на Цілину. Працював редактором на радіо. Написана на його вірші пісня "Чотирнадцять хвилин до старту " стала улюбленою піснею радянських космонавтів. Після того як пісню процитував зустрічав космонавтів Хрущов, вона отримала всесоюзну популярність. Загалом, Войнович – автор текстів понад 40 пісень.

Роман "Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна ", що писав з 1963 року, ходив в самвидаві. Перша частина була опублікована (без дозволу автора) в 1969 році у Франкфурті-на-Майні, а вся книга - в 1975 році в Парижі. Наприкінці 1960-х років Войнович брав активну участь в русі за права людини, що викликало конфлікт з владою. У грудні 1980 року був висланий з СРСР, а в 1981 році указом Президії Верховної ради СРСР позбавлений радянського громадянства. Жив в ФРН і США. Співпрацював з радіостанцією "Свобода ".

У 1990 році Войновичу було повернуто радянське громадянство, і він повернувся в СРСР. У 2001 році підписав лист на захист телеканалу НТВ. У 2003 році - лист проти війни в Чечні. У лютому 2015 року написав відкритого листа президенту Росії з проханням про звільнення Надії Савченко.

Володимир Войнович помер уніч проти суботи на 86-му році життя від серцевого нападу.

Фото: Кореспондент