КДБ vs запорізькі п’ятидесятники: По вірі вашій дано буде вам… 10 років таборів

Наприкінці минулого року портал Depo.Запоріжжя відтворив за архівними документами КДБ подробиці переслідувань, арешту і суду над нелегальною групою євангельських християн-баптистів, що проводили місіонерську діяльність на території Запорізької області. Нині пропонуємо читачам продовження історії. Йтиметься про долю уродженця села Дніпровка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області Дмитра Зарубіна. У 1951 році 31-річного Дмитра було засуджено до 10 років таборів. Формально - за антирадянську діяльність, а саме: заклики до вірян не підкорятися законам СРСР, відмовлятися від служби в армії, не брати участь у суспільно-політичному житті країни. Адже радянська влада завжди воліла не визнавати факту переслідувань громадян за релігійні переконання, тож провину віруючих зазвичай "підганяли" під Карний Кодекс.

Утім, Зарубіну "пощастило" - свого терміну він повністю не відсидів, адже почалася так звана хрущовська відлига, й 1956 року п’ятидесятника було звільнено за рішенням комісії Президії Верховної Ради СРСР. Проте випускати його з поля зору КДБісти не збиралися.

Рукоположення в "Оракула"

Ще у таборі Зарубін приєднався до протестантської течії п’ятидесятників й після звільнення прибув 1957 року до Донецька, де встановив зв’язок з місцевою громадою. Спершу був проповідником, а пізніше очолив громаду вірян Петровського району міста. Періодично виїжджав у інші населені пункти Донеччини та Запоріжжя, де виступав на зборах з проповідями, проводив активну діяльність із залучення нових людей до громад п’ятидесятників.

Наприкінці 1958 року Управлінням КДБ по Донецькій області у відношенні Зарубіна проводилися так звані профілактичні заходи, тобто проповідника намагалися переконати відмовитися від діяльності. Проте, як свідчать документи, бажаного для чекістів результату ці заходи не мали.

Невдовзі Зарубін переїхав до Запоріжжя до матері і сестри. Тут керівник місцевих п’ятидесятників Ганжа (об’єкт групової агентурної розробки КДБ "Оракул") рукоположив його в пресвітери.

"Твардовський", ваш вихід!

До стеження за Зарубіним та Ганжою були залучені агенти КДБ "Твардовський" і "Семенов". "Твардовський" мав великий досвід роботи з органами держбезпеки. Його спеціально тренували для введення в середовище - досконало ознайомили з особливостями побуту і релігійними переконаннями п’ятидесятників. Тож він швидко "влився" до громади віруючих та імітував прийняття хрещення "святим духом". Агент КДБ упродовж короткого часу завоював авторитет і довіру з боку Ганжі, а згодом і Зарубіна.

"Семенов" зацікавив КДБ тим, що мешкав поруч із Ганжою та підтримував із ним добросусідські відносини. У свою чергу Ганжа намагався залучити "Семенова" до п’ятидесятників. Тож перед агентом відкривалися широкі можливості для встановлення нових зв’язків Ганжі й Зарубіна, з’ясування місця й часу зборів п’ятидесятників. Окрім того, "Семенову" було доручено наглядати за тим, як розвивалися стосунки між об’єктами стеження та іншим агентом "Твардовський". Виходячи з доповідей "Семенова", останній чудово виконував свою роль, адже не маючи гадки про те, що "Твардовський" теж агент КДБ, "Семенов" характеризував його як "істинно віруючого", який користується довірою п’ятидесятників.

Агенти доповідали, що Зарубін, який "вів бродячий образ життя й не займався суспільно-корисною працею", систематично їздив різними регіонами країни, встановлював зв’язки з активом тамтешніх п’ятидесятників, серед яких іменував себе єпископом, проводив активну роботу, що була направлена на організаційне зміцнення релігійного підпілля. Також керував роботою з вироблення єдиних догматичних положень й створення ядра руху.

"Твардовський", якому Зарубін безумовно довіряв, інформував своїх "кураторів" про місце і час виїздів п’ятидесятника, тож територіальні органи КДБ пильно стежили за Зарубіним, в якому б регіоні він не перебував. Чекісти фіксували виступи об’єкта на зборах віруючих із проповідями, які "містили антирадянські прояви".

"Остерігайтеся об’єднань із ними"

Саме завдяки своїм агентам КДБ отримав твори Зарубіна, які той поширював серед віруючих: "Про церкву ХХ століття" та "Остерігайтеся об’єднань із ними". У цих працях він закликав одновірців не брати участь у будівництві комунізму, відмовлятися від служби в армії, не виконувати радянських законів, вимагав обмеження впливу комуністичної ідеології на молодь.

У лютому 1961 року КДБ отримав від "Твардовського" інформацію, що Зарубін збирається їхати до Краснодару і Тарту, а з собою бере низку своїх рукописів, зміст яких агент встановити не зміг. Тож чекісти вирішили зазирнути в його кишені і торби за допомогою міліціонерів. Останні мали затримати п’ятидесятника на шляху слідування за волоцюжництво. Планувалося під час обшуку ознайомитися із змістом його рукописів і за умови наявності в них антирадянських записів, відкрити проти
Зарубіна карну справу.

Затримали місіонера на станції "Донецьк", коли той прямував з Краснодару до Тарту. У нього вилучили рукописи "ворожого характеру", а також брошуру "Комуністична партія й Радянський уряд про релігію й церкву", на полях якої були зроблені помітки, оцінені спецами з КДБ як антирадянські.

Час перебування Зарубіна під вартою у міліції було використано для збору
нових доказів його антирадянської діяльності. І їх, звісно ж, зібрали.

Тож 30 травня 1961 року Запорізьким обласним судом Дмитро Зарубін за ст. 62 ч. 2 (Антирадянська агітація і пропаганда) КК УРСР був засуджений до 10 років позбавлення волі. На відміну від 1951 року, коли разом із Зарубіним, у табори відправилися й інші члени громади баптистів, цього разу КДБ обмежився "профілактичними заходами" - решта п'ятидесятників залишилися на волі.