КДБ своїх не кидає: Хто така Мирослава Бердник і чому через неї істерять ватники

На Росії розпалилися недитячі пристрасті щодо маловідомої пересічному українцеві блогерки Бердник. Найпотужніші пропагандистські ресурси розкручують Мирославу та її вклад в "антифашистський" рух в Україні. Здається, останнього разу вони так виходили з берегів після вбивства Бузини. Від постів та коментарів аж в очах зарябило. Якими тільки статусами не наділяли Бердник, навіть дисиденткою йменували. Приводом стало нібито затримання Мирослави Бердник у Запоріжжі, про яке, звісно, першими дізналися російські журналісти. Повідомив про нього якийсь Дмитро Скворцов. І понеслося.

Затулинський політолог Володимир Корнилов: "Сьогодні вранці в Запоріжжі схоплена СБУшниками Мирослава Бердник (вона ж varjag-2007), відома історик, письменник, блогер, разоблачітельніца бандерівців".

Ізраїльський праворадикал Авігдор Ескін: "У центральному випуску новин Росії-1 буде матеріал про Мирославу Бердник. Спасибі Дмитру Кисельову і Володимиру Соловйову. Дивіться випуск новин о 20.00 на каналі Росія-1".

Євразієць Іван Лізан: "Я не стану писати про те, що арешт тов. Бердник - акт агонії української хунти і фашисти озвіріли. З фашистами потрібно не розмовляти, а бити їм в морди, судити і катати на мотузках. Блогери і письменники в справі покарання фашистів не помічники - літери не ранять нечисть. Нечисть гине від багнета і кулі червоноармійця".

Колишній український нардеп від СПУ Євген Філіндаш:"Сьогодні арештована блогер Мирослава Бердник, відома своїми різко критичними по відношенню до націоналізму і євромайданної влади публікаціями. Жінку, що має серйозні проблеми зі здоров'ям, заарештували, наскільки я розумію, за її книгу про український націоналізм, внесену євромайданними "демократами" в список заборонених в Україні".

Між тим, як колись слушно зазначив британський письменник - математик і логік Льюїс Керол, ''якщо глибше полоснути по пальцю ножем, з пальця зазвичай йде кров; якщо разом осушити пляшечку з позначкою ''Отрута!'', рано чи пізно майже напевно відчуєш нездужання''. Тож, якщо весь час паплюжити країну, в якій живеш, працювати штатним пропагандистом у ворога та підводити або навіть закликати до повалення конституційного ладу та втрати суверенітету, рано чи пізно до тебе навідаються спецслужби. В країнах з міцними традиціями захисту демократії, - скоріше, рано. У нас - як вийде. Вийшло 16 серпня. Саме того дня СБУ нарешті дісталося запорізького помешкання Мирослави Бердник - широко відомої у ватних колах блогерки на прізвисько Варєжка, якій пощастило (або ж не пощастило) народитися у Києві, а не десь на розлогих теренах Сибіру чи Казахстану.

Кожен прикрашає оселі на власний смак: Бердник прикрасила запорізьке помешкання колорадськими стрічками

Щодо Сибіру, то не злий жарт, адже у 1953 році батько Мирослави - письменник і дисидент Олесь Бердник - був засуджений до 10 років таборів. Мирослава народилася у 1958-му. Проте повного строку письменник не відсидів, був звільнений уже 1955-го через щире каяття. Не дуже хочеться паплюжити пам'ять чудового фантаста, скоріше навіть, фентезійника, та одного з засновників Української Гельсінської спілки, але, була не була (більше ніж Мирослава ніхто пам'ять Бердника вже не спаплюжить), каяття стало для письменника засобом виживання в радянському пеклі. Наступного разу каявся він у 1984-му, після чергової, але не тривалої відсидки - його знову помилували. Тоді Олесь Павлович на шпальтах газети "Літературна Україна" (від 17 травня 1984 року) у статті "Вертаючись додому" визнав "Гельсінкський рух є творінням ЦРУ", та закликав до каяття своїх товаришів по радянському андеґраунду Миколу Руденка і Левка Лук'яненка: "якби в них була справжня мужність, давно зійшли б зі шляху антипатріотизму і добровільної самоізоляції", - написав тоді Мирославін батько.

Олесь Бердник

Ох, навіть не знаю, добре чи погано те, що нам і досі невідомі імена всіх, хто добровільно чи під шаленим примусом (хто кине каміння в тих, хто ламався в лапах КДБшних катів?!) співпрацював з радянськими карателями. Але зрозуміло, що каяття тим завжди було замало. Тож можна припускати, що у родини Мирослави Бердник завжди були особливі стосунки з КДБ.

Ім’я Мирослави Бердник вперше більш-менш голосно пролунало під час Помаранчевої Революції. І це був голос російських спецслужб, адже саме в їхніх методичках українська революція 2004-го називалася спробою фашистського перевороту, інспірованого ззовні. Саме про це й волала в той час Мирослава Бердник.

Звучав її голос, зокрема, зі шпальт чи ні найбільш антиукраїнської газети "2000", про матеріали якої "Медіакритика" писала "створює та поширює… міфи про Росію як надійного і рівного Україні партнера", "продукує міфи про Україну та євроатлантичну інтеграцію України негативного характеру… найчастіше шляхом виривання певних речень із контексту, які несуть певний чітко виражений посил… активно подаючи у рубриці "ЗМІ про Україну" уривки текстів про нашу державу з іноземних видань".

Зробила свій внесок у цю "скрепну скарбничку" і Мирослава. Ось яскравий зразок виривання з контексту й інших маніпуляцій, які вона використовує у своїй статті. "З приходом Віктора Ющенка до влади в 2004 р з політичного маргінесу в правлячі кола потрапили і представники націоналістичних партій, які підтримали його на виборах. Саме вони визначають зараз політику України. Журналіст Маріанн Калуський в статті "Поговоримо про Україну відверто" (Tygodnik Powszechny, Польща) пише: "До влади в Києві прийшли справжні українські націоналісти, до числа яких належить і сам Ющенко... при цьому необхідно пам'ятати, що це примітивний і надзвичайно агресивний націоналізм XIX століття. Цього націоналізму справедливо побоюються всі, хто проживає на Україні національні меншини". Саме на ідеології батьків-засновників українського націоналізму сучасні помаранчеві правителі України хочуть створити свій "катехон" - "нове українське царство". Герої Крут, боротьба УПА, Голодомор - ці теми Мирослава методично відпрацьовувала у щотижневику, що був створений структурами, близькими до Медведчуківської СДПУ (О) та, фінансувався, скоріше за все, з тієї ж, кремлівської кишені.

З часом Мирослава, ботанік за фахом, відкрила в собі талант письменниці, 2010-го року світ побачила її книжка з красномовною назвою "Пішаки у чужій грі. Сторінки до історії українського націоналізму".

Презентація книги Мирослави Бердник у Києві

Тож зараз ватники тішать себе тим, що українська влада почала боротьбу з книжками та письменниками. "Публіка, що скакала на майдані під девізом: "покажіть, де ви бачили в Україні фашистів", звичайно,"не помітить" того факту, що в їхній, євромайданній Україні, заборонені вже сотні, якщо не тисячі найменувань книг, що в їхній євромайданній Україні за неугодні книги вбивають, як убили Олеся Бузину, і заарештовують, як заарештували зараз Мирославу Бердник. Багаття з палаючих книг на центральних площах ще немає, але тільки з однієї причини - аж надто красномовно виглядали б такі кадри поруч з аналогічними кадрами з кінохроніки нацистської Німеччини", - пише на своєму "Фейсбуці" екс-нардеп від соціалістів, політолог Євген Філіндаш.

Проте СБУ чітко дала зрозуміти, що справа не в книжці. "У рамках відкритого кримінального провадження перевіряється її причетність до розповсюдження зі свого блогу в ЖЖ матеріалів з ознаками закликів до насильницької зміни влади та повалення конституційного ладу. Уже встановлено, що ця деструктивна діяльність узгоджувалась з російськими кураторами, від яких М.Бердник отримувала організаційну підтримку", - зазначили в СБУ.

Ще більше напружує, принаймні деяких запоріжців, які лише вчора дізналися про те, що Мирослава мешкала поруч із ними майже два місяці, саме цей факт. Адже Запорізька область є прифронтовою, нещодавно тут встановили "жовтий" рівень терористичної загрози, визнавши, що теракти й проникнення диверсантів в область є ймовірним.

Мирослава Бердник

Щодо ЖЖ Мирослави Бердник VARJAG_2007 та її блогу e-news, який російські пропагандистські ресурси наполегливо називають одним з найрозкрученіших, тут "Варєжка", дійсно, себе не стримувала. "Або "особливий статус" отримають всі регіони України, або держави не стане", "Україна могла стати "Великим шовковим шляхом" XXI століття, а перетворилася в концтабір", "Визнанням закону "про окуповані території" хунта виштовхує Донбас з України", "Чи почне київська хунта АТО проти галицьких сепаратистів?" - це лише деякі "новини" з її блогу.

Проте, як би не намагалися на Росії зліпити з Бердник нового Бузину, навряд чи це можливо. Жінка, дійсно, хвора. А її пропагандистська активність значно зменшилася останнім часом. Як зазначив блогер Денис Казанський, "як пропагандист вона сильно здала останнім часом. Блог сильно просів у відвідуваності, власних статей майже немає, тільки репости новин з різних ватних сайтів. Не думаю, що Бердник може представляти для України будь-яку небезпеку", - написав Казанський.

До того ж затримувати Мирославу, явно, ніхто не збирався. СБУ обмежилася обшуком, під час якого вилучила комп’ютер та флешки, та допитом. Про що майже відразу й повідомила дочка Бердник Ірина.

Тож пристрасні пости, на кшталт Волгиного, виглядають смішно. “Мирославу відпустили. Не ризикнули. Злякалися. Мабуть - це один з небагатьох випадків, коли активна громадянська позиція показала свою ефективність...“, - вилився Василь Волга.

Залишається питання, чи доречними були дії СБУ щодо Мирослави Бердник, що так надихнули російських пропагандистів. Авжеж! Адже зі знанням, що служба безпеки хоча б одним оком спостерігає за діячами на кшталт Бердник, спокійніше спиться. Тем більше, що жінка пов’язана з купою м’яко кажучи сумнівних "антифашиських" організацій.

Олесь Бердник з дочкою Мирославою

Щодо самої Мирослави, іноді здається, що її антиукраїнська діяльність - дочірня помста відомому батьку, що покинув її та її матір. Начебто вона навмисно відкриває завісу над тим, про що мовчать колишні товариши Олеся Бердника по таборах та архіви КДБ. Адже і раніше час від часу спливало прислів’я про яблуню та яблучко...