Кава та вареники-фрі: Як власна справа повертає запорізьких АТОвців до мирного життя

Десятки запорізьких ветеранів після демобілізації розпочали власну справу або повернулися до неї. Портал Depo.Запоріжжя поспілкувався з бійцями-підприємцями про їхній бізнес, труднощі, перші перемоги і плани.

Дизайнер Андрій Сидоренко

Андрій Сидоренко три роки служив в "Азові", псевдо обрав "Дизайнер", адже ще до війни – у 2004 році - почав придумувати інтер'єри. Андрій тоді продавав нерухомість і помітив, що на ринку дуже мало справді красивих будинків та квартир. Опанував відповідні дизайнерські програми й заснував свою студію. Зробив чимало проектів - квартир, будинків, різноманітних закладів. Деякі роботи дизайнера чудово знайомі запоріжцям - ресторан "Нью-Йорк" біля університету, "Сер Ланселот", "Ширвані", чоловічий клуб "Голий пістолет". Виконував замовлення навіть з-за кордону - сучасні комп'ютерні програми дозволяють робити проекти "на відстані".

На війну Сидоренко зібрався 2014 року. З початку подій на Майдані був у Самообороні, після російської агресії пішов до військкомату. Але там йому відмовили: "Тобі 50 років, сиди вдома". Друга спроба – у 2015-му – була більш вдалою: разом з товаришами пішов до Азову. Служив у піхоті на Маріупольському напрямку – Лебединське, Павлополь, Широкіне. За три роки встиг зробити один дизайнерський проект. Влітку 2017 року, приїхавши на ротацію, виконав замовлення на дизайн нічного клубу "Подіум". Заклад встигли повністю завершити у рекордні строки - 45 днів.

Демобілізуватися вирішив цьогоріч: вдома дружина з двома дітьми, телефонне спілкування не компенсувало їхньої відсутності поруч.

Андрій зізнається, що повернення до цивільного Запоріжжя далося важко. "Ми зависли між війною та мирним життям. Душею ти там, все одно постійно слідкуєш за новинами. Насправді, коли ти там, то все легше, ти постійно щось робиш. А тут ти просто чекаєш. Я тільки тепер розумію, як важко було родині чекати", – розповідає Дизайнер.

Зараз Андрій відновлює роботу студії – за три роки дизайнерські технології рушили вперед, треба наздоганяти: опанувати нові напрямки, програми, заново шукати клієнтів. У найближчих планах Андрія перейти на європейський рівень роботи – працювати у новій програмі, яка створює 3D-дизайн. "Тут крутіша деталізація, "навіть рухається листя на деревах", – каже АТОвець.

Щойно Андрій завершив роботу над мережею магазинів крафтового пива. Розроблений бійцем дизайн буде використаний у всіх магазинах мережі.

Руслан Венжега. KOZAK and food

З Русланом зустрічаємось на його робочому місці – у невеличкому фаст-фуді KOZAK and food. Стильна будівля, прикрашена квітами, одразу впадає в око – в Запоріжжі майже відсутні красиві МАФи. Магазинчик користується попитом – за час нашого спілкування з Русланом до нього постійно заглядають покупці.

Руслан прийшов до військкомату у перші дні війни. Залишив свої координати та сказав, що хоче захищати країну. Довго чекати не довелось – вже на початку квітня 2014-го йому зателефонували, хлопець відправився на навчання. А вже наприкінці місяця новоспечені бійці їхали до зони АТО.

У серпні підрозділ, в якому воював Руслан, потрапив у засідку. Частина побратимів загинула, Руслана взяли у полон. Йому, можна сказати, пощастило: звільнили під час одного з обмінів. Венжега повернувся на фронт, звільнився, відслуживши рік. Був поранений. Довго лікувався, а як прийшов до тями – вирішив взятись за власну справу. У довійськовому житті Руслан із товаришем мали невеличкий літній майданчик, тож тепер він мріяв відкрити власний заклад.

Аби набратися досвіду, працював у різних компаніях – навіть влаштувався помічником кухара в один з ресторанів міста. Після цього почав підготовку до відкриття. Справу пришвидшило те, що чоловік виграв два гранти від європейських організацій – на 36 та 12 тисяч гривень. За півроку KOZAK and food відкрився.

"Не можу сказати, що в мене були якійсь суттєві проблеми. Звичайні організаційні труднощі, допомагали друзі та знайомі", - ділиться підприємець.

На створення саме такого місця, затишного і різноманітного, Руслана надихнув Львів і холдинг "!Fest", який себе позіціонує як "Корпорація емоцій". Руслан також хотів не просто продавати щось, а дарувати людям приємні емоції.

"Я подивився, як там розвивається такий бізнес, як намагаються сподобатись покупцям та клієнтам. Людям подобаються цікаві речі, щось з легендою. Наприклад, навіть кава. Я закуповую не промислову, а так звану крафтову, її роблять у Львові. У Запоріжжі, особливо у форматі фаст-фуду, такої нема. Коли я її спробував вперше, то зрозумів, що таке справжня кава. Хочеться пропонувати людям якісний продукт, тому замовляю цю", - Руслан демонструє пачку з кавою і пропонує скуштувати напій. Каву він робить у красивому стаканчику з файним надписом, адже важливо приділяти увагу навіть таким дрібницям. Блакитний логотип KOZAK and food намалювала донька Руслана – вона вчиться на дизайнера.

Поки АТОвець пропонує покупцям каву та випічку, є й сезонні пропозиції – наприклад, в'ялені томати та сало. Руслан планує поступово розширювати асортимент – продавати хліб власного виробництва, різні види сала, іншу продукцію. "Найбільше люди люблять приємні емоції. Це найдорожче, що можна дати людині, це я і хочу пропонувати своїм клієнтам. Щоб людина прийшла сюди і відпочила, нехай це буде п'ять, десять хвилин" - посміхається Руслан.

Олексій Совач. Сандвіч-бар Bronik

Сандвіч-бар Bronik відкрився нещодавно в районі запорізького автовокзалу. Один з його господарів - ветеран АТО Олексій Совач.

Перелік того, чим Олексій займався до війни, чималий – завідувач складу, букмекер, будівельник... А потім стався 2014 рік. Чоловік довго розмірковував, але врешті пішов до військкомату. Пройшов чимало бюрократичних перепон і таки потрапив до запорізької 55-ї артилерійську бригаду. Воював рік, у 2015-му після Мінську-2 підрозділ Олексія відвели з "передка". Проживши кілька місяців у лісі, без жодних рухів, чоловік вирішив звільнятись – не бачив сенсу продовжувати служити, та й здоров'я погіршилося.

Повернувшись до мирного життя, Олексій почав шукати своє місце. Спробував одне, інше, а потім майже випадково натрапив на сторінку бренду "Кава Ветерано". Це надихнуло і його, і його співслужбовця Олександра – чоловіки вирішили займатися фаст-фудом. Приблизно півроку пішло на підготовку – пошуки місця, покупку і обладнання фургончику.

Ділянку біля автовокзалу допомогли знайти хлопці з "Запорізької ради ветеранів АТО". Вони порекомендували підприємця, який має тут ділянку. Той запропонував оренду на вигідних умовах, на ділянці вже була і вода, і електроенергія. Тож скоро Bronik почав роботу.

Поки що з клієнтам у закладі не дуже – місце не надто "прохідне", тому потрібен час на розвиток. Клієнтам хлопці пропонують сандвічі та сир у лаваші, різноманітні напої, кілька днів тому у меню з'явились вареники фрі. І в хлопців ще багато планів. "Дуже багато приїжджають людей, які дізнались про нас з фейсбуку – дуже класний контингент, чимало приємних знайомств. Є звідки брати сили на розвиток" - ділиться Олексій.

Олександр Лебідь. "Чубата кава"

"Чубата кава" АТОвця Лебідя – це повний спектр "кавових послуг". Олександр пропонує клієнтам й каву, й кава-машини, й їхнє обслуговування. Зараз в підприємця майже 30 точок у Запоріжжі та області. Він власноруч смажить каву, обслуговує апарати, веде перемовини з клієнтами. Бізнес для ветерана не новий – він займався ним до війни, під іншим брендом. Ту справу він залишив на напарника, коли у 2014 році пішов служити у 55-ту бригаду. Але коли повернувся, від бізнесу майже нічого не залишилось. Треба було починати спочатку, і Лебідь ризикнув.

"Оскільки я знаю каву, то вирішив займатися кавою і далі. Прийшла ідея купити кава-апарати і займатись вже своїм брендом. Проблема була з фінансами, але з першими інвестиціями мені допомогли. Я вже все віддав", - розповідає підприємець.

Концепція бренду та назва народилась завдяки дружині Олександра. Саме вона запропонувала просувати запорізький край, вона і намалювала логотип – кавова чашка з вусами, над нею козацький оселедець ніби пара йде. "Бачиш, чуб та вус. Чуб як пара, а вуса ми додали як асоціацію з козаками, тобто з Запоріжжям. Потім почалась робота, стали розробляти склад кави, він зветься купаж. Довго обирали постачальника, пробували різні варіанти – на це пішло понад місяць. Тоді довелось випити чимало кави, поки обрали, поки налаштували усі машини" - розповідає Олександр.

Олександр крутиться, як білка в колесі, вихідних не має: близько 20 точок у Запоріжжі та ще 10 за містом не лишають йому часу на відпочинок. Автівка замінює ветерану офіс, а іноді й дім. Тож нещодавно Лебідь вирішив взяти собі напарника - хлопця, разом з яким служив. Поки вчить побратима, але каже, якщо все буде добре, залишить каву на нього, а сам опановуватиме іншу справу. Яку – поки секрет. Але ветеран пообіцяв: якщо вийде розповість Depo.Запоріжжя.

На Запоріжжі може бути невдовзі прийнята обласна цільова програма з підтримки бізнесу АТОвців, розповіли у Запорізькому центрі допомоги учасникам АТО. Спеціалісти пройшли відповідне навчання з написання бізнес-планів. Адже ветерани, які хочуть відкрити власну справу, час по часу звертаються у Центр, але поки у нього немає грошей на повне чи навіть часткове фінансування якогось стартапу. "Якщо програма буде ухвалена, будемо "вибивати" під неї гроші", - кажуть у Центрі. Проте тутешні спеціалісти з радістю допоможуть порадою, корисними контактами, юридичною консультацією. Саме за допомогою Центру власники фаст-фуду Bronik познайомились з підприємцем, який надав місце на вигідних умовах.

Підтримують один одного і самі запорізькі ветерани. Наприклад, в "Броніку" клієнтам пропонують "Чубату каву". Також бійці-підприємці радо діляться досвідом з тими, хто лише починає свій шлях до власної справи.