Гапон Запорізький: Навіщо митрополит Лука жене священиків з московської церкви

Друге з початку року: священика Запорізької єпархії УПЦ МП піддають обструкції через патріотичну позицію і в прямому сенсі женуть із церкви. Прецедентний випадок стався у січні - ієрея Анатолія (Ревтова) погнали зі зборів Запорізької єпархії, що відбувалися під головуванням митрополита Луки. Учасників зборів обурив виступ священика українською мовою, принагідно ієрею нагадали його дописи у соцмережах, де він критикував по суті політичну заангажованість церкви.

Отець Анатолій (Ревтов)

Ревтов - священик молодий, йому 30 років. Після тих зборів одразу вирішив, що на цьому його служіння в лоні Московського патріархату закінчилося. Тим більше, що останнім часом непорозумінь з іншими членами єпархії вистачало: священики висловлювали невдоволення поїздками Анатолія на Донбас до українських військових та його співпрацею з волонтерами. Служіння священик не кинув, змінив конфесію - вже місяць, як служить у Київському патріархаті.

І ось – другий випадок. Стався він у неділю, 11 березня, зі священиком більш поважного віку, чиє служіння відзначене багатьма церковними нагородами. У невеличкий храм Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії при 9-й запорізькій лікарні, де служить 55-річний Ігор Савва, завітала ціла делегація: митрополит Лука, благочинний отець Олег та якісь молодики. Священику заявили, що більше він тут не служить. Приводом начебто стали молитви отця Ігоря за захисників України та небажання молитися за московського патріарха Кирила. А якщо точніше, то навіть не його небажання, а пастви, представники якої благали не згадувати ім'я московського патріарха у стінах храму. Церковне начальство наказало священику йти геть, тож він зібрав речі, а разом із ним пішли деякі його прихожани. Храм опечатали.

Отець Ігор (Савва) зі своєю паствою

Демонстративність дій Луки та його кліки не викликає сумнівів. Отцю Ігорю не вручили жодних документів, які містили б інформацію, на підставі чого його відсторонюють та від чого саме відсторонюють – чи від служіння конкретно в цій церкві, чи взагалі женуть з Московського патріархату. Тобто папірців немає, але є гучна подія із закриттям храму та за участі церковної верхівки.

"Священства вони позбавити мене не можуть, це як хрещення, неможна його скасувати. Щодо іншого, не знаю, тільки день пройшов", – розмірковує священик. Що далі робитиме, отець Ігор також не знає, але зізнається, що нерозуміння, неприйняття того, що коїться в УПЦ МП, визрівало в нього довго, з 2004 року, коли тутешні панотці перетворилися на завзятих агітаторів за Віктора Януковича. Після Майдану політична заангажованість колег лише загострилася. Священик підкреслює, що його ставлення до церкви не продиктоване політичними поглядами, навпаки – крайня політизованість церкви викликає в нього неприйняття на духовному рівні.

Служіння Ігор Савва, як його молодий колега і, до речі, товариш (а дружба між священиками різних конфесій у Запорізькій єпархії УПЦ МП не схвалюється), кидати не збирається і не виключає, що слідом за отцем Анатолієм перейде до Київського патріархату. Не виключає він і того, що за ним піде частина його невеличкої (25 - 30 людей) пастви. Тут і виникає питання: нащо запорізькому митрополиту Луці позбавлятися священиків та прихожан на тлі того, що московська церква в Україні і без того втрачає популярність? І відповідь тут може бути лише одна: є надзадача. З цим погоджується і отець Ігор: священик каже, що дії запорізького митрополита дуже схожі на провокування суспільної напруги навколо церкві.

А тепер, як то кажуть, "слідкуємо за руками". На початку року напруга навколо Запорізької єпархії виникла після відмови священика відспівувати трагічно загиблого дворічного малюка, через те, що він хрещений в Київському патріархаті. Смерть цієї дитини була настільки невірогідною, що це просто не вкладається в голові – нагадаємо, у новорічний вечір на хлопчика впав самогубця. Словосполучення "жахлива випадковість" не відображає того, що сталося. Це не могло, не повинно було ставитися. Але хіба те, що відбувалося потім, випадковість? Натаскані проти представників інших конфесій священики - це вже не випадковість. Це - цілеспрямована робота. Могло не бути трагічно загиблого малюка (дуже б хотілося, щоб цього не було), але міг бути вбитий на фронті АТОвець та будь-яка людина, близькі якої, вбиті горем, звернулися до ритуальної служби, до яких би прийшов "відморожений" священик і під час церемонії поховання сказав: "я не буду відспівувати цю людину". Тобто скандал "не тут, так там" був лише справою часу.

"Слідкуємо за руками" далі. Чи намагається після цього Запорізька єпархія якось згладити ситуацію? Навпаки! Її священики верзуть таке, що не хочеться повторювати, і підливають олію у багаття. Починається громадська акція "Принеси ляльку", під час якої на АТОвця, що приніс іграшку до храму, нападають православні тітушки. Правоохоронці беруть запорізькі храми під охорону. Усім вже очевидно, що певна напруга створена. Чи зупиняє це запорізького Гапона - Луку? Знову ні. Скандал ще не вщух, як священику Ревтову влаштовують обструкцію через українську мову.

На Водохреща від Луки відсахуються, як від чуми. Владна верхівка, яка до цього пірнала з ним у Дніпро, їде подалі. Він вже токсичний для них. Але митрополит знову не зупиняється. У лютому стає відомо, що Запорізька єпархія влаштовує хресну ходу у центрі Запоріжжя. Якихось особливих церковних приводів для цього немає. Громадськість обурена і вимагає заборонити московське ходіння середмістям. Міська влада підтримує. Священики на диво швидко погоджуються. Хода йде другорядними дорогами, на кожного з двох прихожан приходиться по правоохоронцю, священиків просто не видно за нацгвардійцями і поліцією. Складається враження, що тепер Лука вирішив вдати гнаного, а можливо, сподівається, що провокація і в такому вигляді викличе якусь відповідь. Але супроводжують ходу лише трійця АТОвців з іграшкою, які миролюбно посміхаються, коли бачать, як між ними та ходою стають спецпризначенці.

Не минуло двох тижнів, як знову скандал, тепер вже з отцем Ігорем. І знову з політичним присмаком: священика женуть не за порушення якихось канонів, а за проукраїнську позицію. Женуть навмисно гучно, аби всі знали. Так мимоволі виникають асоціації між митрополитом Лукою та найвідомішим попом-провокатором імперської ФСБ (царської "охранки") Георгієм Гапоном.

Якщо так, то наостанок варто нагадати слова заступника голови СБУ Віктора Кононенка, які пролунали наприкінці лютого: "Новим пріоритетом на тлі інспірованих штучних міжнаціональних конфліктів є створення штучних міжконфесійних конфліктів в Україні". Заступник голови СБУ підкреслив, що російські спецслужби вважають розпалювання протистояння в українському православ'ї найбільш ефективним. "Саме на провокуванні загострення в даному напрямку будуть спрямовані основні зусилля супротивника найближчим часом", - попереджав заступник голови спецслужби. І для здійснення цих цілей РФ, за яйого словами, планує використовувати "наявний у них арсенал підконтрольних церковних і навколоцерковних організацій".