"Гандзюк – не просто прізвище": За п'ять років по Майдану стара система забирає свою жертву

33-річна Катерина Гандзюк в неділю, 4 листопада, померла в реанімації, де провела останні три місяці після нападу. Мерзотного, огидного нападу: на молоду, красиву жінку був вилитий літр сірчаної кислоти. Той, хто це вигадав - а ім'я замовника досі невідомо, хоча начебто знайдені усі виконавці - свідомо прирікав Гандзюк на страшні муки. Цей напад - не стільки свідоцтво нелюдського цинізму, скільки нелюдських ненависті й страху. Не треба обманюватися: Катерина стала одним з їхніх об'єктів, але спрямовані ці ненависть і страх були не проти неї особисто, а проти принципів, які вона сповідувала.

Є сумний символізм у тому, що Катерина померла зараз, напередодні річниць двох Українських революцій, учасницею яких вона була: 2004-го – у Києві, 2014-го – на Херсонському Майдані. У цих революціях взяли участь мільйони українців, але, на жаль, далеко не всі з різних причин лишилися вірними їхнім принципам, тим більше далеко не всі виявилися готовими захищати та відстоювати ці принципи далі. Катерина робила це, без перебільшення, до останнього подиху. Прекрасний політичний аналітик, координаторка Центру політичних студій та аналітики ("Ейдос") Гандзюк як ніхто бачила, куди прямує країна, та намагалася, наскільки можливо, скоординувати цей рух у правильний бік.

Катерина чудово розуміла, що є речі, толерувати які - значить заганяти Україну в безкінечне коло не розв'язаних проблем. У першу чергу, це, звісно, стосувалося корупції на всіх рівнях. Але не лише неї. Гандзюк жадала нової України та не переносила її старих облич, перефарбованих під патріотів.

"Вам не больно ни капли. Это трагедия не ваша. Вам все равно, кто эти люди на портретах, если вас спросить, почему вы стоите с грустными мордами, то, скорей всего, можно будет услышать понос про гуманистические ценности и как же жалко всех людей, как же вам жалко. Для вас слово "подвиг" - это что-то из пионерского детства, пахнущее школьным какао и коржиком "Звездочка с повидлом". Вы сидели в какой-то дыре зимой 2013-2014, молчали и ждали, кто победит, чтоб присоединиться", - ось так 2016 року Катерина відреагувала на організоване владою відзначення в Херсоні пам'яті Героїв Небесної сотні, де, за її словами, з усіх присутніх "пам'ятала на майдані тільки ментовських тихушників".

Гадзюк віртуозно володіла словом, уже у 2000-х була широко відома в українському сегменті ЖЖ, згодом її влучні дописи у Facebook отримували тисячі перепостів.

Активна громадська та політична діяльність Катерини розпочалася у 2000-х, вона була однією з активісток "Батьківщини", очолювала обласне молодіжне крило цієї політсили - "Батьківщину молоду". Була депутатом Херсонської обласної ради V скликання та Херсонської міської ради VI скликання, останнім часом виконувала обов'язки керуючої справами виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Її громадська діяльність була спрямована на захист свободи слова, боротьбу з корупцією та запобігання рецидивам "русской вєсни" на Херсонщині. Активістка неодноразово критикувала правоохоронні органи області та викривала їхні корупційні дії. Зокрема 2017 року звинуватила в корупції начальника Управління захисту економіки Національної поліції в Херсонській області Артема Антощука. Нещадно критикувала обласну владу, зокрема свого часу вимагала звільнення губернатора Андрія Путілова, що очолював область з вересня 2014-го по грудень 2015-го. Послідовно протистояла проросійським політичним організаціям на Херсонщині.

Безпорадне розслідування нападу на Гандзюк, зокрема спроба звалити це у перші дні на першого-ліпшого стало ще одним доказом правильності оцінок Катерини щодо херсонської поліції. Перебуваючи на лікарняному ліжку, жінка знайшли в собі сили заступитися за невідомого їй чоловіка, якого запроторили у СІЗО за начебто замах на неї.

"Я співчуваю тому бідоласі, якого затримали по моїй справі поліцейські, на 99% це випадкова людина. Я розумію, що дуже швидко треба було гасити інформаційні хвилі та це робили ціною його долі. Мої близькі, які бачили нападника, кажуть, що це не він... Я бачила те, що й усі в інтернеті, але я не впізнаю його", - прокоментувала тоді Гандзюк "Українській правді".

Попри те, що в Гандзюк вистачало конфліктів на місцевому рівні, її друзі і соратники одразу після нападу заявляли, що замовлення – не зведення рахунків на місцевому рівні, а спланована акція, метою якої могла бути дестабілізація Херсонщини.

Це певною мірою підтвердила й сама Гандзюк, яка попри біль, записала звернення з ліжка в реанімації, де згадала про напади на активістів, зазначивши, що її прізвище – лише одне в цій ланці.

"Хто замовив цих людей? Хто прикриває цих замовників?.. Біда, що ці питання стали риторичними. Але я вірю, що всі винні будуть знайдені, покарані та засуджені. І що кожен із нас буде вільним і не матиме у серці страху", - сказала тоді Гандзюк.

Тепер зі смертю Катерини ці слова набули актуальності, наслідки якої складно прогнозувати.

У будь-якому випадку, дійсно не зрозуміло ні те, чому троє причетних до нападу на Гандзюк переведені під домашні арешти, а головне те, чому затримавши, за словами поліції, організатора, посібника та виконавців, правоохоронці досі не з'ясували ім'я та мотиви замовника.

Катерина Гандзюк поповнила лави Небесної сотні. Адже послідовно захищала принципи Майдану, а її вбивці, незалежно від мотивів, є втіленням тієї системи, проти якої повстала тоді Україна. Те, що за п'ять років по Майдану ця система продовжує збирати свою жертву, - діагноз країні. Якщо не вирок.

Довідка.

Напад на Катерину Гандзюк стався 31 липня біля її будинку, коли невідомий молодик плеснув Гандзюк кислотою в обличчя. З хімічними опіками Гандзюк ушпиталили. Напад розслідують як замах на вбивство, вчинене з особливою жорстокістю та як замовний.