Етюд у багряних тонах: У Запоріжжі унікально візуалізували добу Хмельниччини

Головний колір нової виставки – тривожно-червоний, він відсилає до найдраматичніших та найяскравіших подій української історії середини XVII сторіччя

Етюд у багряних тонах: У Запоріжжі уніка…

Тексти з багатьма відсилками до інших називають гіпертекстуальними. Із цієї позиції виставку "Де є бої – там є герої", яка відкрилася у музеї "Місто за порогами" у Запоріжжі, можна назвати гіпервізуальною.

Оформлення виставки відсилає до полотен фламандського художника Давіда Тенірса молодшого. Кожний окремий експонат – до тих чи інших подій. Зібрані в натюрморти вони стають багатошаровими символами. "Експозиція доволі складна, багатогранна, багатоаспектна, що потребує від відвідувача певного рівня ерудиції, уяви і навіть імплементичного мислення. Це коли картину, як у XVII сторіччі, не просто розглядували, а прочитували", – одразу попереджає про складнощі сприйняття експозиції завідувачка відділом Національного заповідника "Хортиця" Світлана Копилова.

Завідувачка відділом Національного заповідника "Хортиця" Світлана Копилова

Експозиція, створена співробітниками "Хортиці", присвячена одному з найважливіших, якщо не найвизначніших епізодів становлення української Державності – Національно-визвольній війні українців проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького. В українській історіографії вона іменується також Великою українською революцією. Поколіннями ж українців зветься Хмельниччиною.

Утім, добою Хмельниччини експозиція не обмежується. Тут можна простежити зв'язок із сарматським періодом історії України. Присутні на виставці і біблейські мотиви, покликані підкреслити, що самоідентифікація українців у XVII сторіччя відбувалася, зокрема, за релігійною ознакою.  

Експозиція була підготовлена науковцями ще навесні, але тоді відкриттю завадив карантин. "Потім ми шукали для відкриття дату, яка б відповідала статусу виставки. І вирішили приурочити до Дня Конституції України", – каже Світлана Копилова.

Читайте також

Хортиця назавжди: Як заповідний запорізький острів "проривався" до поціновувачів крізь карантин

Попри емоційну і смислову навантаженість експозиції, вона ґрунтується виключно на історичних подіях і документах. Головний колір виставки – тривожно-червоний, бо, як і сучасники Хмельницького, співробітники "Хортиці" порівнюють повстання з пожежею. "Це полум’я так розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, де не лунали б заклики до свавілля", – коментує завідувачка відділом Національного заповідника "Хортиця".  

Перший об’ємний натюрморт виставки – поставлений на дибки віз із музейними предметами – уособлює Україну, яка 1648 року стала сторчма, і ланцюги (вони теж присутні в експозиції), якими вона була скута впродовж сторіч, були порвані. Сам селянський віз передає народний характер цієї боротьби. 

У возі можна побачити чудово виконані реконструкції хоругв київського полку – адміністративно-територіальної одиниці створеної держави з центром у Києві.

Привертає увагу одна з хоругв  – рука зі звивистим мечем, яку продовжує хрест. Це відсилання до відомої астрономічної події 1648 року, яка справила сильне враження на очевидців та вважалася у Речі Посполитій передвісником моторошних подій. Зрештою, так і сталося. "16 січня 1648 року  над Варшавою у другій по півночі бачили знамення: комету, хрест на труні та руку з мечем. Багато хто тоді сказав, що це пророцтво про смерть короля (правителя Речі Посполитої Владислава IV, який дійсно помер невдовзі, – ред.). Але, як виявилося, це було пророцтво про більш трагічні, більш масштабні події. Сучасники писали, що ще ніколи Річ Посполита не була в такій ситуації, ніколи настільки не була близькою до свого кінця. У цьому є драма, і в цьому є перспектива, є надія. Надія була на незалежність. На незалежність, яку таки вибороли саме у середині XVII століття", – розтлумачує Світлана Копилова.

Окрему роль відіграють на виставці картини: справжні і порожні багетні рамки. Перші – намагання створити "портрет музею", як свого часу створив "портрет галереї" ерцгерцога Леопольда Вільгельма Давід Тенірс, зробивши маленькі копії понад двох сотень полотен галереї. Другі символізують безіменних героїв повстання під проводом Хмельницького. Деякі рамки позолочені, деякі – простецькі. А деякі – криві та зламані, бо немає ідеальних героїв.

Багатошаровість і багатосенсовість відкритої до Дня конституції виставки переліченим, звісно, не обмежується. Вдумливий глядач знайде у цьому етюді з історії України в багряних тонах багато цікавого. Можливо, – відповідей, можливо, – питань. Головними з яких, з огляду на сьогоднішнє державне свято, здаються такі: чому кров’ю і мечем виборюючи свою державність, Україна раз за разом її втрачала; чи, дійсно, вирвалася з цього кола; як не потрапити у нього знову.  

Читайте також

На гостини до батька: Як на Запоріжжі створюють перший у світі музей Махна;

Експозиція з горищ: Як на Запоріжжі започаткували сільський музейний рух;

Час збирати каміння: Звідки у фундаменті запорізького амбару десятки німецьких надгробків          

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"