Чи спіткає Бердянськ доля Криму

Depo.ua відвідав Бердянськ, щоб на свої очі побачити, як проходить цьогорічний курортний сезон.

Вагон потягу відкривається і вчаділий від задухи натовп як бички до ялика виливається на бердянський перон. Погляд, минаючи тіток з їхнім "квартира-квартира-квартира недорого" і таксистів зупиняється на бійцях "Азова". Хлопці стоять трохи віддалік, із автоматами , в балаклавах. Дивно, але навіть на курорті їхній вид милує око. Сто кілометрів від фронту усе ж таки.

Двоповерховий будиночок з гарними меблями, сучасною технікою та власним подвір'ям - чотириста гривень. Для порівняння - стільки ж коштувало півбудинку з липкими-хлипкими меблями в курортному Коктебелі в 2013 році. Тут таке житло коштуватиме гривень сто п'ятдесят.

Ціни на їжу у Бердянську доволі демократичні. Так, кава на набережній - 12 грн, сувенірний магнітик - 15 грн, а за 80 грн можна непогано поїсти в кафе.

А гурмани можуть об'їдатися рибою - її тут дуже смачно готують майже усюди.

Бердянськ за багатьма ознаками нагадує Крим. І від цього й солодко й боляче. Солодко, бо трохи здається що ти у себе на батьківщині. Боляче бо батьківщину спіткала незавидна доля і Бердянськ може спіткати така ж. Ці висновки робиш з кількох причин.

1.Дуже багато автівок з донецькими та луганськими номерами, що не може не викликати тривогу. Так, не всі з Донбасу мають проросійські настрої, далеко не всі. Але багато хто, інакше б не було усіляких "ДНР-ЛНР". Де гарантія, що саме з цими "донецькими" не почнуть розповзатися по місту метастази сепаратизму?

2. "Якщо прийде "ДНР" у нас 60% ляжуть під бойовиків. А що робити: дома, діти , куди йти? " - розповідає один з місцевих жителів. Такі настрої тут притаманні багатьом. Це не означає, що всі сепаратисти, але люди не мають віри в те, що місто захистять до того, як воно перетвориться у руїну, а підвали наповняться заручниками. Здається спокій це все, чого хочуть тутешні жителі.

3. У порівнянні з Києвом в місті дуже мало державних прапорів, вишиванок, багато реклам та оголошень надруковані російською. Як в Криму. В маршрутках лунає російський шансон. Хоча при цьому висять інструкції: "как распознать бытового сепаратиста".

Багато хто з місцевих почувши від тебе українську мову дивуються так, ніби говориш на санскриті. Українською майже не відповідають. Одна мадам, у якої питали шлях до пляжу навіть заявила "нам этого тут не надо, говорите на нашем языке".

Власниця нашого помешкання пані Людмила одна з усіх бердянців із якими ми встигли познайомитися, постійно розмовляє українською. Хоча й у власному стилі, ми про себе прозвали його "південноукраїнським". Пані Людмила - патріотка, принципово не відвідує Крим, принципово перейшла на державну мову.

Були у Бердянську й інші світлі промінці. Те, що відрізняє його від Криму. Наприклад, пам'ятник Леніну не тупо звалили (В Криму його взагалі не чіпали тому що "что вы, это же наша история!" ), а встановили на постамент державний прапор та табличку, на якій написано: "Пам'ятник визволення Бердянська від ідолів тоталітаризму (28.01.2015)".

І ще: "Цей пам'ятник створили: за проектом Носенко І.М. архітектор - Жарков Н.Л., скульптори - Воронський М.К., Олійник О.П. - і мріяли про щасливе майбутнє своїх дітей".

Звісно ж, Азовське море не замінить Чорного, гірки аквапарку - Чатирдаг та Гору-ведмідь, а Бердянськ разом з Генічеськом, Кирилівкою, тощо, ніколи не замінить Криму.

Цього й не треба.

Але якщо ви хочете недорого відпочити в Україні - вам сюди. І якщо ви хочете, щоб в українців стало більше класних курортів - вам також сюди. Приїжджайте, витрачайте гривні, носіть вишиванки, розмовляйте українською. Нехай Бердянськ відчуває себе потрібним.