Боротьба за незалежність: Як в Олександрівську Вільних козаків роззброювали

Організації мілітарного напрямку, які створювалися на тлі "Української весни", відіграли значну роль у протистоянні з більшовиками, але не прийшлися до двору гетьманській Україні

Боротьба за незалежність: Як в Олександр…

Портал Depo.Запоріжжя вже розповідав, як на тлі подій "Української весни" формувалися загони Вільного козацтва – мілітарні організації, що здебільшого виконували функції охорони громадського порядку. Їхніми зародками на Запоріжжі стали курені "Січ" та "Хортиця", що були створені 1917 року. Неодноразово згадувалося й про роль Вільного козацтва у подіях Української революції, зокрема утриманні Олександрівська у боях із більшовизованими моряками-петроградцями. Зрозуміло, що після захоплення краю червоними на початку 1918 року Вільні козаки змушені були піти в підпілля. Дехто партизанив у плавнях Великого Лугу, дехто пробився до Києва. Тут загін олександрівських козаків на чолі з Юрієм Магалевським та Іваном Оліфером брали участь у боях, зокрема на заводі "Арсенал", й здобули слави серед військ, підпорядкованих Центральній Раді.

Після повернення до Олександрівська, вільнокозачий рух розвивався далі. Основні функції його відділів (куренів), судячи з їхнього документообігу, полягали в охороні громадського порядку. Цікаві спогади з характеристикою вільнокозачого руху на Запоріжжі залишив командир гайдамаків-гордієнківців Всеволод Петрів, вони доводять впливовість Вільних козаків на Запоріжжі.

"З балачок із селянством довідались ми про дуже цікаві річи. Виявилось, що ми попали у сферу впливів міцної селянської організації, яка під назвою Хортицьких охоплювала низку сел головно лоцманських, значиться – рибацьких та тих, що попри пороги. …Необхідність самоохорони викликала утворення міліції, а в процесі узагальнення її служби прийшло до утворення інституту військового обов'язку, який виходив з обов'язку внутрішньої варти, а переходив у обов'язок виходу на зовнішню варту – у військо. З огляду на такий підхід до обов'язку він був рівний і загальнообов'язковий для всіх здатних до зброї, без ріжниці віку та становища. Порядок виходу до військового обов'язку установлювала селянська громада, яка вже оцінювала кожного вибранця індивідуально – беручи на увагу передусім військову здатність, а далі родинне становище, тому до служби найскорше йшли самотні фронтовики… У той час, коли ми підійшли до Олександрівська, в ньому існувала військова, мовляв, залога Хортицької організації під назвою "Хортицький козачий курінь". Цей курінь був, власне кажучи, тими озброєними силами, які були сформовані Хортицькими", - згадував Петрів.

Всеволод Петрів

У Вільних козаків склалися доволі дружні відносини із Українськими січовими стрільцями, які дислокувалися у місті. Не слід забувати, що козаки з села Біленьке на чолі з Іваном Базілевичем разом з УССами брали участь у боях за Південний вокзал (сучасна станція "Запоріжжя-1" – Ред.). Біленьківці радо запрошували архікнязя Вільгельма фон Габсбурга (під чиїм керівництвом перебували січові стрільці) та коменданта Олександрівська "болбочанівця" Гемпеля до села. Ад'ютант останнього, Остап Луцький, у своєму щоденнику про такий візит 2-3 травня 1918 року занотував: "…На толоці коло церкви ждало ціле село. Дітвора шкільна (в селі є шість шкіл) співає "Вже воскресла", дзвони дзвонять, йдемо в церкву. Тут молебен з укр[аїнським] привітом архикнязя. Замешкали ми в чудно захованім дворі. Давний дідич дарував селянам багато землі, збудував церков і школу, тому селяни оборонили двір перед большевиками - але землю розібрали покищо між себе. По підвечірку зайшли у волосне управління, де от[аман] Гемпель говорив з людьми, давав поради тощо. 3 Біленького поступили о дев'ятій рано до села, де знову спонтанно зібравсь народ і вітав Арх[ікнязя] гімном "Ще не вмерла" і молебнем в церкві".

Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний)

У матеріалах та спогадах про Вільних козаків вони усюди фігурують як палкі прихильники республіканського устрою. Відповідно, гетьманський переворот та впровадження в Україні консервативного устрою вільні козаки зустріли вороже. Никифор Гріняк писав, що в Олександрівську Вільне козацтво під командуванням Івана Оліфера готувалося до збройного виступу проти представників нової влади, коли останні почали з'являтися у місті й вимагати визнання нової держави. На вимогу гетьманського повітового старости, щоб Вільні козаки склали зброю, останні зібралися у своїй казармі й обставили її кулеметами. Можливий збройний конфлікт було зведено нанівець січовими стрільцями, які, хоч і не були прихильниками Павла Скоропадського, реальніше оцінювали політико-військове становище. Вони краще знали німецьку силу, її впливи та плани. Було чітке розуміння, що за умови німецької підтримки гетьману відокремлений виступ проти нього не матиме успіху й закінчиться розгромом повстанців. Іван Оліфер прислухався до думки січових стрільців, розпустив свій відділ, а сам виїхав із Олександрівська.

Утім, існує інша версія розформування Вільних козаків в Олександрівську. Адміністративний старшина військового міністерства УНР Оникій Богун у 1925 році згадував, що був очевидцем роззброєння. За його словами, ідея належала поміщикам Катеринославщини, які вмовили полковника Болбочана здійснити цей акт. На станцію Олександрівськ, де тоді перебувала команда полку Болбочана, було запрошено відділи Вільного козацтва без повідомлення мети. Під час перегляду частин, територія була оточена кулеметами і зачитано наказ про роззброєння та розформування.

Це підтверджував і Всеволод Петрів. "Болбочан ужив примусових заходів і одного дня оточив Хортицьких і обеззброїв тих, хто не хотів виконати наказу влитись до 2-го Запоріжського та Дорошенківців, а це були якраз члени Хортицької організації", - писав Петрів. Офіційна причина розформування, озвучена, за словами Петріва, Болбочаном, – відмова вільнокозачих відділів приєднатися до регулярних військових частин.

Петро Болбочан

Заради справедливості варто зазначити, що ці процеси відбувалися централізовано, тож не було цілком особистою ініціативою Болбочана. Олександрівським повітовим старостою 24 травня 1918 року було розіслано телефонограму волосним земським управам щодо роззброєння загонів Вільного козацтва. Наголошувалося, що роззброїти Вільних козаків та місцеве населення треба негайно згідно з розпорядженням Міністерства внутрішніх справ. Вільні козаки разом з іншими визнавалися такими, що не мають права володіти зброєю.

Однак вже за півроку Вільні козаки в Олександрівську візьмуть зброю до рук, аби боротися проти гетьманських урядників. Про цю сторінку Української революції 1917-1921 років портал Depo.Запоріжжя розповість у наступних публікаціях.

Головне фото: Делегати Всеукраїнського з'їзду Вільного козацтва, в якому брали участь і представники Катеринославщини. Чигирин. Жовтень 1917 року. Вікіпедія.

Читайте також:

Як починалася російсько-українська війна 1917 року в Запоріжжі;

Як Армія УНР запорізький край від більшовиків звільняла;

Як січові стрільці із гайдамаками у Запоріжжі браталися.

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme