Повернення в історичні береги: Кого врятує та кого втопить відновлений Молочний лиман на Запоріжжі

Наприкінці 2019 року, тобто два місяці тому, азовський лиман, що має назву Молочний, з’єднали з морем постійно діючим каналом. З того часу водойма, яка за останні роки відступила від історичних берегів на десятки метрів, поступово наповнювалася. І нині стала майже такою, як у свої найкращі часи, що припали на середину минулого сторіччя. Глибина лиману поки не досягла максимальних значень, але цього очікують буквально днями.

Наповнення Молочного лиману – це глобальні зміни в екосистемі в масштабах регіону. Але екологією вони не обмежуються. Жителі навколишніх сіл сподіваються, що з поверненням водойми в історичні береги, на них пожвавиться й курортне життя. Власники ж баз відпочинку на косі Пересип, що "на вході" до лиману, б’ють на сполох через підтоплення будиночків.

Портал Depo.Запоріжжя з’ясував, яких наслідків чекають фахівці від наповнення Молочного лиману.

Звідки взявся Молочний лиман

До XV століття Молочний лиман був затокою Азовського моря, але наприкінці століття протока, що поєднувала лиман з морем, закрилася. Лиман перетворився на солене озеро.

Вважається, що свої найкращі роки екосистема Молочного лиману пережила під час нацистської окупації та після. Адже 1943 року німці з'єднали його з Азовським морем штучною протокою. Це стабілізувало гідрохімічні показники, зокрема, солоність води. Саме тоді відзначалося максимальне видове різноманіття риб в лимані.

У другій половині XX сторіччя береги лиману почали активно забудовувати піонерськими таборами і базами відпочинку.

Однак штучна протока виявилася невічною: працювала нерегулярно, а необхідні роботи з розчищення практично не проводилися. Із 1974 року почався занепад лиману. На початку цього тисячоліття були демонтовані земснаряди, які хоча б якось розчищали промоїну від піску. Замість них почали використовувати малоефективну техніку, що розчищала пісок лише з боку моря. Як результат – лиман швидко замулювався, солоність води зростала, піленгаси, що заходять сюди на нерест, гинули тоннами.

Від своїх історичних берегів Лиман відійшов на десятки метрів. "Під час сьогоднішньої велопрогулянки було сумно спостерігати, як знову висихає лиман, берег місцями відійшов на 50-100 метрів від своєї берегової лінії. А ще навесні і в кінці червня, коли ми каталися цими місцями, лиман радував своєю красою і був біля Радівонівського лісництва під самий обрив", – розповідали мандрівники у 2016 році.

Ситуація погіршувалася з кожним роком. "Ще зовсім трохи – і про лиман можна забути", – переймалися місцеві мешканці спекотним літом 2017-го.

Відновлення лиману

Більш менш активно розв’язувати проблеми лиману почали 2010 року, коли його було віддано в постійне користування Приазовському національному природному парку. Утім, розчистка промоїни, що з’єднувала канал із морем, проблеми у достроковій перспективі не розв’язувала. Перший-ліпший шторм закривав промоїну й лиман знову ставав озером. Через це він не міг виконувати головну свою екологічну функцію – ставати нерестовищем для риб.

У 2017 році на лимані сталася катастрофа, яка була кваліфікована правоохоронцями як "екоцид". Тоді загинули тисячі піленгасів, які не змогли вийти з закритого лиману. Збитки склали мільйони гривень.

Активні роботи з будівництва з'єднувального каналу між Молочним лиманом і Азовським морем розпочалися в червні 2019-го і тривали до кінця року. На реалізацію проекту парку з Держбюджету виділили 55,2 млн грн. Принаймні "на папірці".

За словами директора Приазовського національного парку Дмитра Воловика, канал проєктувався таким чином, аби він діяв постійно, попри шторми й вітри. Дві дугоподібні буни витримують буревії – канал не замиває піском. Працює з’єднання в обидва боки, тобто відбувається постійний обмін водою між морем та лиманом.

У результаті лиман не лише наповнився водою, у ньому знизилася солоність із нищівних для усього живого 120 проміле до оптимальних 26. Це лише вдвічі більше за солоність Азовського моря. Деякі види риб таку солоність "дуже полюбляють".       

Воловик, і не лише він, а й інші експерти, впевнені, що постійний зв'язок Молочного лиману з морем дозволить відновити екосистему Приазов'я, збільшити популяцію цінних риб, а також розвивати курортну сферу регіону.

Перспективи

Молочний лиман є місцем гніздування багатьох видів птахів і нерестилищем морських риб. Крім того, тут зустрічається 14 видів рідкісних рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України.

За словами Воловика, навесні на нерест у Молочний лиман має зайти близько двох тисяч тонн піленгасів, а також бички та камбала. За прогнозами науковців, популяція піленгаса тут збільшиться на 800 тонн. "Камбала вже нереститься в лимані. Зафіксовано значний прохід піленгаса. Таку кількість качок, які зараз перебувають на лимані, я ще в житті не бачив", – ділиться Воловик.

Після відкриття промоїни, лиман усе частіше привертає до себе увагу. Українці згадали, що на березі раніше працювали близько 20 баз відпочинку і дитячих таборів. На жаль, до сьогодні дожили лише одиниці, більшість закладів стоять занедбані. Чи відродиться тут інфраструктура, покаже час.

Нещодавно Молочний лиман підійшов до набережної одного з покинутих таборів. Однак глибина біля берега ще невелика – 15-20 сантиметрів. Місцеві жителі чекали на цю воду більше за всіх. Вони сподіваються на відродження й туризму, й риборозведення, зокрема, промисловий видобуток піленгасу.

Зворотній бік медалі

Води лиману впритул підступили до коси Пересип – частини курортного селища Кирилівка. До баз відпочинку, які розташовані на другій лінії, залишилися лічені метри. Воловик погоджується, що небезпека для баз, побудованих на пересохлому дні Молочного лиману, дійсно існує. Але винен у цьому не лиман. "Існують природоохоронні і водоохоронні законодавчі норми. Є таке поняття, як прибережна захисна лінія, яка складає 20 метрів, де заборонено будувати будь-які об'єкти. Однак низка об'єктів інфраструктури Кирилівки побудовані на історичному дні Молочного лиману", – каже директор природного парку.

Проблема при цьому має шляхи розв’язання, власники деяких баз вже убезпечилися. "Я знаю, що власники двох баз відпочинку, щойно дізналися, що канал буде побудований, підняли свої ділянки на півтора метра. Моя думка, що вода може підійти впритул до баз. Затопити, можливо, і не затопить, але буде дуже близько. Зараз існують способи, як підняти ділянки, і власникам потрібно думати про це вже зараз", – наголошує  Воловик.

Чи буде канал вічним

З’єднувальний канал насправді недобудований. Будівництво мало тривати ще майже рік. Проектувався канал як "вічний", що має самоочищуватися принаймні упродовж 100 років. Але у запроектованому виді, з правильними глибинами і скосами, його не зробили. Традиційно, не вистачило коштів. За словами Воловика, з обіцяних 56 мільйонів гривень держава заплатила лише шість. "Розуміючи, що в цьому році борги не закриють, ми уламали підрядників пустити воду в лиман за принципом "як є", – каже директор парку.

Тож поки крапку в порятунку Молочного лиману ставити зарано. Утім, в найближчі кілька років він працюватиме без проблем. Час довести його до ладу ще є, головне, аби були гроші.

Так чи інакше, а в запорізьких екологів, жителів сіл навколо лиману й у всіх охочих найближчим часом буде можливість спостерігати за відновленням тутешньої екосистеми. Це має бути дуже цікаво.

Фото: wikipedia, Дмитро Воловик, ПроБердянськ

Читайте також:

Рожеві оксамитові банани, маракуйя та цитрусовий "кав’яр": Де у Запоріжжі буяє вічне тропічне літо;

Ласкаво просимо, "мігранти": Як новостворений заказник наближає Запоріжжя до Європи;

Zerowaste: Як екологічні тренди допомагають запоріжцям заощаджувати;

Повернення на історичну батьківщину: Як запорізький зоопарк рятує від вимирання африканських левів;

Останній рік цирків із тваринами: Хто надалі опікуватиметься чотирилапими артистами.