Архіви КДБ: За що жителя Гуляйполя позбавили фронтової медалі та присудили 25 років таборів

Співпрацю з німцями під час окупації запорізького Гуляйполя та участь в ОУН інкримінувала радянська влада 36-річному бухгалтеру Василю Семенюті

Архіви КДБ: За що жителя Гуляйполя позба…

Житель "махновського краю " – Гуляйполя, 36-річний бухгалтер районної заготівельної контори Василь Семенюта був заарештований співробітниками МДБ 3 квітня 1950 року. Семенюті закидали співпрацю з німцями: під час німецької окупації він працював завідувачем відділом заготівель агроконтори. На цій посаді чоловік, як зазначали в МДБ, давав старостам вказівки про здачу худоби, хліба й іншої сільськогосподарської продукції на користь німецької влади. Відповідно, повідомляв про тих, хто відмовлявся забезпечувати норми. На додачу, проводив наради зі старостами, де вимагав виконання заготівель, а також контролював роботу млинів. А під час евакуації німців давав вказівку про евакуацію в тил худоби.

Справа Василя Семенюти

Додали до цих пунктів обвинувачення і участь Семенюти у місцевому підпіллі ОУН та зв’язки з керівником місцевих націоналістів Миколою Зінченком. Останній був шефом району і одночасно – лідером місцевих бандерівців. На Гуляйпіллі оунівцям на чолі з Миколою Зінченком вдалося створити доволі міцну та розгалужену організацію, яка, за неповними даними, об’єднувала осередки у самому Гуляйполі, селах Марфопіль, Хвалибогівка (Добропілля), Санжарівка (Полтавка), Верхня Терса, Туркенівка (Новоселівка), Воздвижівка, Успенівка, Варварівка та залізничній станції Гуляйполе (селище Залізничне).

Постанова про долучення до справи речових доказів, серед яких документи за підписом Семенюти, адресовані шефу Гуляйпільського району, керівнику місцевих націоналістів Миколі Зінченку та місцевим старостам

Слідство у справі Семенюти було закінчене 13 червня. Гуляйполець на цей час перебував у внутрішній в’язниці УМДБ Запорізької області. На судове засідання планувалося викликати сімох свідків, які знали його по роботі часів німецької окупації.

Постанова про пред’явлення Василю Семенюті обвинувачення за статтею 54-3 (зносини з іноземною державою з ворожою метою) Кримінального кодексу УРСР  

Того ж дня було підписано ще один документ щодо подальшої долі гуляйпільського бухгалтера Не маючи сумнівів, що обвинувачуваного на роки запроторять за ґрати, слідчий Мироненко ще до суду підготував постанову про направлення Семенюти до загального табору МДБ УРСР після винесення вироку.

Саме ж судове засідання відбулося за місяць, 12 липня 1950 року. Судили Семенюту в Запорізькому обласному суді під головуванням Кравченка, за участі засідателів Златокрилець та Гольденблат, а також прокурора Хіценка та адвоката Старікової. Вирок був очікуваний: 25 років таборів з конфіскацією майна та п’ять років ураження в правах після відбуття присуду.

Семенюта скористався можливістю подати касаційну скаргу. У своєму зверненні до Верховного Суду УРСР засуджений писав, що дійсно працював на німців, однак лише ретранслював постанови німецької влади і аж ніяк не був їхнім ініціатором. Писав також, що на судове засідання не викликали близько 20 свідків, на яких наполягав безпосередньо він. Йшлося про колишніх голів сільськогосподарських общин, які й мали підтвердити другорядну роль Семенюти у подіях періоду окупації.

Заперечував гуляйполець і свою належність до ОУН. Левова частка обвинувачення по цьому пункту базувалася на свідченнях заарештованої радянськими органами держбезпеки агентки SD Мякішиної. Семенюта наполягав, що згадувана нею людина – його потрійний тезка, який міг залишити Гуляйполе разом із німцями або ж загубитися на фронтах німецько-радянської війни. Сам Семенюта після повернення радянської влади пішов на фронт, брав участь у боях, мав подяки від командування та був нагороджений медаллю "За перемогу над Німеччиною".

Скарга й аргументи не подіяли. Вирок був залишений у силі. А 29-го вересня того ж року Запорізький обласний суд позбавив фронтовика Семенюту згаданої медалі.

Повідомлення про позбавлення Семенюти медалі "За перемогу над Німеччиною"

Справу Семенюти переглядали вже наприкінці серпня 1954 року, на тлі відповідних процесів, які почалися по смерті Сталіна. Тоді було вирішено подати прохання про зменшення терміну покарання з 25 до 10 років. Таке "милосердя" обґрунтовувалося тим, що гуляйполець "частково спокутував свою провину у боях з німецькими військами". Рішення про зменшення терміну було підтримане прокуратурою й затверджене постановою Президії Верховного Суду УРСР від 27 січня 1955 року.

Виписка до протоколу Запорізької обласної комісії з перегляду справ засуджених за скоєння контрреволюційних злочинів, в якій повідомляється про зменшення Семенюті терміну покарання з 25-ти до 10 років таборів

Вчергове справу Семенюти переглянули у 1991-му. Цього разу було визнано, що слідство відбувалося з порушеннями й справа не містить достатньої доказової бази. Відповідно, гуляйполець Василь Семенюта був визнаний реабілітованим.

Читайте також:

Як тост "за Червону армію" не врятував запоріжця від табору;

За що запорізького географа прирекли на смерть в буцегарні;

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув".

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme