Архіви КДБ: Як запорізький оунівець уникнув Дахау, але не сталінського табору

Постанова на арешт 28-річного гвардії сержанта Василя Савченка була підписана, коли той перебував у лавах Радянської армії. За участь в ОУН червоноармійцеві дали 10 років таборів

Архіви КДБ: Як запорізький оунівець уник…

Співробітник УНКВС Запорізької області лейтенант Єрецький підготував постанову на арешт 28-річного уродженця селища Павло-Кічкас (тепер – у межах Запоріжжя) Василя Савченка 25 вересня 1945 року. На той момент Василь перебував у лавах Радянської армії.  

Інкримінували чоловікові добровільний вступ "в антирадянську організацію українських націоналістів". У постанові на арешт також йшлося, що Савченко навмисно залишився на території, окупованій німцями. Під умислом в даному випадку малося на увазі те, що червоноармієць Савченко, потрапивши в оточення в районі Севастополя у 1942 році, зміг уникнути німецького полону й вирішив повернутися додому. Тут у лютому 1943 року й долучився до діяльності Організації українських націоналістів.

Постанова на арешт Василя Савченка, який "навмисно залишився на території окупованій німцями" та "добровільно вступив в антирадянську організацію українських націоналістів"

Савченко був заарештований наступного дня після підписання постанови. На нього було заведено слідчу справу №2113.

Уже під час слідства "чекісти" з’ясували, що з Криму чоловік прибув до села Яворницьке Запорізького району. Але надовго не затримався, адже як колишній червоноармієць переслідувався німцями й неодноразово доправлявся у табори для військовополонених, звідки тікав. На початку лютого 1943 року, в чергове здійснивши втечу з табору, Савченко й поїхав до родичів у Павло-Кічкас.

У селищі на той час вже діяв осередок Організації українських націоналістів. Один із місцевих оунівців – Анатолій Пономаренко долучив до націоналістичного підпілля й Василя. В ОУН Савченко, серед іншого, був зайнятий доставкою літератури й пропагандистських матеріалів.

Зокрема, у лютому 1943 року за дорученням члена Запорізького обласного проводу ОУН Богдана Мовчана ("Богданова") Василь їздив по пропагандистські матеріали до Дніпропетровська – конспіративної квартири Крайового проводу ОУН Південноукраїнських земель за адресою вулиця Артема, будинок №36, квартира №6.

У матеріалах слідства залишився й приклад конспірації, яка там вживалася, доволі кумедний. Для допуску у квартиру, начебто, треба було назвати пароль: "Чи маєте сині шаровари? ". Відповідь, яка свідчила про можливість отримання матеріалів: "Лише сині труси". Був ще один варіант. Пароль: "Чи шиєте ви сині труси?". Відповідь: "Шиємо".

У березні 1943-го, також виконуючи доручення "Богданова", Василь Савченко мав їхати на станцію Пришиб Михайлівського району для передачі місцевим оунівцям пакунків з літературою та пропагандистськими матеріалами. Однак поїздку здійснити не встиг: був заарештований СД. За кілька місяців, у вересні 1943-го, його разом із іншими заарештованими запорізькими оунівцями німці відправили етапом до концтабору Дахау. Однак Савченку із ще з кількома членами ОУН вдалося втекти з ешелону.

Після втечі Василь повернувся до Яворницького, де й дочекався приходу частин Червоної армії. Тоді був знову мобілізований до війська й відбув на фронт. В армії був до арешту, тобто до вересня 1945 року. Мав звання гвардії сержанта, служив слюсарем-інструменталістом на воєнному кінському заводі у Дніпропетровській області.

Слідство у справі Савченка було нетривалим: завершено того ж року. У довідці, що її було підготовлено до розгляду справи, серед іншого, містилася інформація, що Савченко з 1939 по 1942 рік був комсомольцем. У 1937 році засуджений до двох років за хуліганство. За станом здоров’я був визнаний придатним до фізичної праці.

Постанова про пред’явлення Василю Савченку обвинувачення за статтями 54-1 "б" (зрада Батьківщині військовослужбовцем) та 54-11(участь у контрреволюційній організації) КК УРСР

Готуючи обвинувальний висновок, співробітники НКВС рекомендували розглядати справу не у судовому порядку, а на Особливій Нараді при Наркомі внутрішніх справ. Та наполягали на покаранні у 10 років таборів.

Однак справу таки розглянули у судовому порядку: 23 грудня 1945 року Військовий Трибунал Таврійської військової округи присудив Савченку 10 років таборів та п’ять років ураження в правах.

У незалежній Україні справу Василя Савченка було переглянуто, його реабілітували.

Читайте також:

Як запорізькі червоноармійці ставали колаборантами;

За що жителя Гуляйполя позбавили фронтової медалі та присудили 25 років таборів;

Що відомо про Гната Гребенюка, який керував бандерівським підпіллям у Запоріжжі.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"