Архіви КДБ: Як український патріот наприкінці 1950-х переймався, що Крим – в пасинках у Києва

Більшовицька політика українізації – вимушена поступка національному руху, що набув великої потужності на тлі української революції, – торкнулася усіх регіонів України за виключенням Криму. Адже Кримська область увійшла до складу республіки вже після того, як українізації геть "закрутили гайки", а її активних провідників піддали репресіям. Інформація про те, як полювали на одного з колишніх "українізаторів" на півострові, та як він сам переймався небажанням Києва українізувати Крим, збереглася в архівах радянської спецслужби.

Отже, у квітні 1957 року агент УКДБ Кіровоградської області "Майській" звітував куратору про поїздку до Києва. Серед іншого, згадав про зустріч із літературним критиком Овчаровим – той колись був секретарем націонал-комуніста, провідника більшовицької політики українізації Миколи Скрипника. "Майській" і сам раніше належав до діячів українізації, працював у Народному комісаріаті освіти у Харкові, відповідно мав багато знайомих серед колишніх українських комуністів. Тож у розмові з Овчаровим згадали про ще одного "колишнього" – артиста з Ялти Василя Короткого. Той був засуджений за націоналізм і, як розповів Овчаров агентові, нині намагався повернути собі чесне ім’я. Зокрема, улітку 1956-го завітав до Овчарова, коли приїздив до Києва добиватися реабілітації. "Приїжджав до Києва добиватися реабілітації себе, поїхав розчарований, що нелегко її добитися, але з бажанням та наполегливістю добивався, щоби мати можливість впливати відповідно на політичне життя в умовах України", – переповідав" Майській" куратору.

На той час Короткий уже був "на олівці" у КДБ: розроблявся за справою-формуляром за місцем мешкання в Ялті. Після ознайомлення з агентурним донесенням "Майського", "чекісти" дали агенту завдання написати ялтинському артистові листа. У ньому мало йтися про погане самопочуття і спроби отримати путівку для поїздки під час літніх канікул на курорт до Ялти, де вони могли б зустрітися й "поговорити по душам". Вочевидь, у КДБ сподівалися , що ці розмови Короткого з агентом нададуть можливість задокументувати "антирадянські прояви" артиста.

Співробітники кіровоградського КДБ, на який працював "Майський", підготували довідку на "затятого антирадянщика" Короткого для 1 відділу 4 Управління КДБ УРСР. Повідомлялося, що у минулому він працював секретарем Катеринославського губернського комітету УКП, у 1924 році був засуджений до трьох років висилки у віддалені райони СРСР за поширення антирадянської літератури. Уже 1932-го був засуджений вдруге, цього разу до 10 років таборів за "націоналістичну діяльність, поширення антирадянських листів, адресованих XVII партійній конференції та ХІІ Всеукраїнському з’їзду Рад". Після звільнення з таборів деякий час проживав у Чернівецькій області, а потім виїхав до Криму.

Тим часом агент "Майський" отримав відповідь від Короткого на свій лист, про яку доповів у черговому донесенні 21 квітня 1957 року. Природно, усе викладене Коротким, а той дуже переймався можливістю очиститися в очах партії, було "відфільтроване" через призму радянсько-чекістського розуміння подій. Зокрема, обурення колишнього комуніста тим, що прокуратура відмовилася переглядати його справи і таким чином повернути йому чесне ім’я, розцінювалося у донесенні як особиста образа і не більше. Хоча деякі рядки з листа не могли не зачепити "тонку душу" співробітників КДБ. "Ганебна спадщина бюрократизму, дворушництва, хамелеонства культу особи і утвердженого ним стилю роботи апарату зверху до низу, втрата морального обличчя ленінського типу комуніста й "прочие прелести" тяжким гальмом є у нашій дійсності", – писав Короткий.

Не менше, ніж ідеологічними питаннями, переймався колишній комуніст і питаннями української культури. Рядки з його листа, що стосуються культурного впливу України на приєднаний до неї Крим здаються написаними не 1957-го, а 2014-го року. Агент "Майський" переповідав, що, працюючи у Криму, Короткий обурюється недооцінкою там української культури, відсутністю або недостатнім поширенням мережі українських шкіл, спротивом, який чинять йому в артистичних колах у його активних намаганнях відродити українську культуру. У ситуації, що склалася з українською культурою на півострові, Короткий звинувачував київських письменників, які були у владі, та профільне міністерство. "До речі, в Криму нічого не визнають у справі укр. культури, бо вважають взагалі приєднання Криму до України недоцільним і чекають на повернення до Росії", – писав, зокрема, Короткий.

Очевидно, що таку "крамолу" КДБісти повз вуха пропустити не могли, після ознайомлення з донесенням, на ньому з’явилася помітка: "Вжити заходів для придбання путівки агенту "Майському" на червень-серпень 1957 року, щоб під приводом лікування відправити агента у рейд до Ялти для розробки Короткого". Сам же агент отримав завдання підтримувати листування з ялтинським артистом й повідомити тому про можливу зустріч влітку на лікуванні.

Важливість рейдування агента обговорювалася й далі: "Майського" вже чекали кримські "чекісти". Але у травні 1957 року начальник 4 відділу УКДБ Кримської області Зехов раптово заявив про безперспективність розробки Короткого й зупинив її. Відповідно, відпала потреба відправки агента в Ялту. Через зупинення операції в "чекістському" середовищі навіть виникли суперечки. На доповідній записці по ситуації з розробкою з’явилася рукописна резолюція: "Як видно з листування, Короткий вороже налаштований до радянської дійсності й має намір далі залишатися на цих позиціях. Між тим, УКДБ зупинило його агентурну розробку. Витребуйте справу-формуляр на Короткого для перегляду. Заперечувати проти рейдування до нього агента нерозумно". Сам же Короткий у той час перебував у Сочі, де шукав собі роботу, оскільки з Ялтинської філармонії його "виживали".

На жаль, інформації про те, як склалася ситуація далі, чи було відновлено агентурну розробку та що сталося з українцем Коротким у несприятливому до нього середовищі, у віднайдених документах радянської спецслужби немає.

На головному фото: Крим 1950-х років, sfw.

Читайте також:

Як татари заважали радянському керівництву насолоджуватися "віджатим" Кримом;

Як херсонський "націоналіст" 70 років тому через "малоросів" побивався;

Як на Запоріжжі у 1960-х відпрацьовували "злісних ворогів українського народу".