Архіви КДБ: Як у Запоріжжі юного чернівчанина кинули за ґрати через російських різників

Новий 1949 рік для 21-річного Георгія Нагірняка розпочався, м’яко кажучи, несприятливо: 17 січня юнака заарештувало Управління МДБ Запорізької області.

Хлопець походив із села Снячів сучасного Сторожинецького району Чернівецької області, з селян-середняків одноосібників, до арешту здобував освіту у школі фабрично-заводського навчання (російська абревіатура – ФЗО) №23 й проживав у Шостому селищі міста Запоріжжя.

Проти Георгія було порушено справу №3228 за статтею 54-10 (антирадянська пропаганда і агітація) Карного кодексу УРСР. Підставою став написаний Нагірняком у листопаді 1948-го анонімний лист "антирадянського змісту", що містив  "ворожість до Радянського устрою, провокаційні роздуми про умови життя трудівників у СРСР, про виникнення війни між Америкою й Англією з СРСР, передбачав поразку у ній Радянського Союзу". Лист був вкинутий у поштову скриню у Шостому селищі 21 листопада. Як зазначали в МДБ, "з метою поширення серед населення антирадянських роздумів". Важко сказати, невже дійсно співробітники МДБ вважали, що кинутий у поштову скриню, навіть не підкинутий кудись у людне місце, рукописний лист міг призвести до поширення антирадянщини. Але саме так і формулювали в МДБ.

Анонімний лист, вкинутий у поштову скриню у Шостому селищі Запоріжжя 21 листопада 1948 року  

На допитах Нагірняк майже три місяці заперечував факт написання ним цього злощасного листа. Окрім свідчень, слідчим довелося долучити до справи результати графологічної експертизи, яка підтвердила, що лист написаний Нагірняком.

Фотокопія анонімного листа для проведення графологічної експертизи

Фотокопії рукопису авторства Нагірняка, написаного під диктовку слідчого, для порівняння з анонімним листом   

Висновок графологічної експертизи за підписом старшого експерта Карасьова про те, що автором анонімного листа є Григорій Нагірняк

Попри це, хлопець пручався до 1 квітня, аж тоді "погодився" зі слідчим й підтвердив, що саме він написав листа. Разом із тим, зовсім не пам’ятав коли, де і за яких обставин. "Пригадувати" почав уже на наступних допитах. З архівних матеріалів геть не зрозуміло: чи дійсно пригадувати, чи підписувати надиктоване слідчим.

Підшито до справи було й характеристику Григорія Нагірняка, надану ФЗН №23. Загалом характеристика була позитивна: не помічений в антирадянщині, в навчанні сумлінний, "був тихим й малопомітним учнем". Є в матеріалах справи й позитивна, хоча й геть безграмотна довідка від секретаря сільської ради з рідних теренів заарештованого. У документі, написаному на російсько-українському мішаному "мово-язиці", зазначалося, що Нагірняк до 1948 року проживав за місцем народження, допоки не був мобілізований до ФЗН.

Довідка про Нагірняка від секретаря Снячівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області  

Що ж до листа, через який хлопця спіткали неабиякі випробування, він був про наболіле. Радянський Союз характеризувався в листі як відверте пекло на землі. Зокрема, через організацію голоду 1947 року, коли "доведені до відчаю люди змушені були вбивати малих діток". "Найвеличнішу" ж, за визначенням Сталіна, націю автор листа характеризував просто й щиро: "російські різники", які тримаються свого пекла й темряви.

Судили Нагірняка 23 квітня 1949 року на закритому засіданні Запорізького обласного суду під головуванням Єлізарова. "Самий гуманний суд у світі" присудив юнакові за лист 10 років таборів з ураженням в правах на три роки.

На хвилі першого масового післясталінської перегляду політичних вироків, 15 листопада 1954 року, справу Нагірняка у порядку нагляду розглянув співробітник УКДБ старший лейтенант Синюшкін. За результатами КДБіст запропонував зменшити вирок до п’яти років й амністувати Нагірняка. Уже 25 листопада того ж року Запорізька обласна комісія з перегляду справ на осіб засуджених й тих, що відбувають присуд за контрреволюційні злочини, підтримала пропозицію слідчого КДБ. Відповідно, 25 лютого 1955 року ухвалою Верховного суду УРСР вирок було змінено й за амністією судимість знято. Григорій Нагірняк був звільнений з табору 2 квітня 1955 року, відсидівши за свій лист шість років.  

Реабілітовано ж Нагірняка було майже за півсторіччя, у незалежній Україні, навесні 1993 року.

Читайте також:

Чого вартували керівникові хору на Запоріжжі пісні про московську неволю;

Як доцента запорізького вишу судили за публіцистику;

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув".