Архіви КДБ: Як семикласниця та рахівник боролися з радянською владою на Херсонщині

Серед розсекречених документів радянських органів державної безпеки міститься багато матеріалів про український визвольний рух, репрезентований різними політичними організаціями, зокрема ОУН. Чимало таких документів стосується території так званої Східної (Наддніпрянської) України. Разом із тим, надбанням дослідників стають й матеріали про неорганізований, стихійний спротив радянській системі.

Одним із доволі розповсюджених проявів такого спротиву було поширення листівок та листів із критикою тих чи інших радянських явищ або ж системи загалом. Органами держбезпеки подібні речі трактувалися як однозначно антирадянські. На авторів полювали. Чимало таких випадків було й на Херсонщині.

До чергової річниці Жовтневого перевороти, проти ночі на 7 листопада 1946 року, на будинках у селі Подо-Калинівка сучасного Олешківського району з’явилися три листівки. Написані вони були від руки друкованими літерами на аркушах із учнівського зошиту, підписані були "Е. Помдя". За визначенням "чекістів" листівки містили "наклепи на керівників партії та уряду"  – традиційна трактовка тих часів. Окрім того, невідомий автор очікував нової війни, яка призведе до розпаду СРСР.    

Для пошуків автора було підключено агентуру та розпочато оперативні заходи. Результати не змусили на себе чекати. Агент "Петров" повідомив, що від учениці Подо-Калинівської середньої школи Валентини Острянської йому стало відомо: автор листівок – учениця 7 класу тієї ж школи, комсомолка Надія Петриченко. Співробітники держбезпеки "підшили до справи" й те, що під час окупації дівчина залишалася у рідному селі, перебувала на утриманні матері.

Острянську допитали. Школярка повідомила, що Петриченко серед учнів школи регулярно проводила антирадянську агітацію, а в ніч з 6 на 7 написала кілька листівок, розмістила на сільських будинках, до того ж має намір робити подібне надалі.

Цього було достатньо для арешту школярки-антирадянщиці. Надія зізналася: писала та розвішувала листівки вона. Дівчина також повідомила, що на формування її світогляду ( у трактуванні "чекістів", на формування антирадянських поглядів) вплинули розмови з одним переселенцем із Польщі, а також важке матеріальне становище.

За пару місяців по цьому, у січні 1947 року, до УМДБ Херсонської області надійшли дві анонімки, адресовані "Партійному кабінету України" та секретарю Херсонського обкому компартії. Листи, що були написані однаковим почерком, в УМДБ визначили як "антирадянські, повстанського характеру". Відповідно, розпочалися пошуки автора.

Кількома днями пізніше в Каланчацькому районі на дорозі, що вела до Криму, були знайдено 10 листівок із закликом до жителів регіону не брати участь у виборах депутатів Верховної Ради УРСР. Заклик, природно, був визначений антирадянським. Окрім того, листівки містили неправдиву інформацію про перенесення виборів із 9 лютого на 9 березня 1947 року.  Листівки було написано на бланках бухгалтерського обліку, а почерк на них був схожий на почерк в анонімках, адресованих "партійному кабінету" і секретарю обкому .

Під час вивчення однієї з анонімок слідчі звернули увагу, що написана вона на звороті заяви, в якій автор, інвалід німецько-радянської війни, просив підтвердити, що він хворів з 23 по 30 листопада 1946 року. На внутрішньому боці конверта вдалося встановити адресу польової пошти – 51385-Г та зворот – село Тарасівка сучасного Олешківського району.

Після цього у Тарасівці розпочали звірку почерків місцевих інвалідів війни з почерком на анонімці. Швидко вийшли на такого собі Степана Павлова. Через агентуру встановили, що сестра Павлова листується з військовослужбовцем з військової частини польова пошта 51385-Г.

Після цього 21-річний рахівник Степан Павлов був затримай, а потім і заарештований. Під час обшуку у нього в квартирі "чекісти" знайшли три антирадянські листівки, папір, книги й бланки, які використовувалися для написання анонімок.

На допитах Павлов зізнався у виготовлені 10 листівок та чотирьох анонімних листів, які він надсилав з Сімферополя та різних населених пунктів Херсонської області. Принагідно органи держбезпеки з’ясували, що під час німецької окупації Павлов проживав у рідному селі, працював у поліції та був задіяний на охороні Кримської дороги. Відповідно, шукати "коріння антирадянщини" рахівника слідчі навіть не вважали за потрібне, про нього, на їхню думку, свідчила біографія Павлова. Однак, питання до молодика залишалися: традиційно "чекісти" намагалися знайти потенційних спільників та з’ясувати безпосередні мотиви антирадянського прояву.

Читайте також:

Як на Херсонщині "полювали на привід" київського бургомістра Багазія;

Як на Херсонщині вирували шпигунсько-чекістські пристрасті;

Як херсонський "націоналіст" 70 років тому через "малоросів" побивався.