Архіви КДБ: Як на Запоріжжі зводили рахунки з троцькістами, меншовиками та анархістами

Сиві чоловіки та жінки, деякі з яких долучилися до політичної боротьби ще 1905 року, але обрали "не той шлях", і за півсторіччя лишалися під прискіпливою увагою радянської спецслужби
 

Раніше портал Depo.Запоріжжя вже звертався до теми полювання радянської спецслужби на колишніх політичних опонентів на початку 1950-х. Зі смертю Сталіна розробка "колишніх" аж ніяк не вщухла. Чекісти, як і раніше, воліли тримати "під ковпаком" усіх тих екс-троцькістів, меншовиків тощо, які переважною більшістю були вже літніми людьми.      

Отже, на початку 1954 року бердянські "чекісти" підготували для запорізького керівництва доповідну про стан розробки колишніх анархістів, троцькістів й інших "ворогів радянської влади". Тим самим в черговий раз довівши, що в СРСР вороги колишніми не бувають. Якщо людина хоча б одного разу потрапляла "на олівець" спецслужб, її "пасли" протягом ледь не цілого життя.

Станом на лютий 1954 року в розробці міськвідділу МВС у Бердянську (тоді – Осипенко) перебувало по три справи на троцькістів й "єврейських буржуазних націоналістів" та по дві – на меншовиків, есерів й анархістів. По цих справах працювали чотири завербовані "чекістами" нишпорки.

Найбільш перспективною спецслужба вважали розробку 66-річної троцькістки Рімми Маслової-Кричевської. Жінка була членом РСДРП із 1905 року, тяжіла до московського троцькістського центру й загалом провадила активну діяльність. Ще 1928 року Маслову-Кричевську виключили з ВКП(б) та Особливою Нарадою при Колегії ДПУ засудили до виселення в Казахстан на три роки. На Запоріжжі до розробки жінки було залучено агента "Зарніцкого". Той повідомляв про її антирадянські настрої та спроби відновити зв’язки з колишніми троцькістами. Однак, попри регулярні донесення агента, інформації у них, вочевидь, містилося замало. Через це співробітники МВС завербували ще й близького знайомого Маслової-Кричевської - такого собі Б. Беркмана. Та й тут їх спіткала невдача: новозавербований жодної цікавої інформації не надав, тому вводити його у розробку колишньої троцькісти не наважилися. Натомість викликали для цього аж із Ленінграду агента "Озоліна".

Вельми цікавив спецслужбу й ще один троцькіст - 69-річний Юлій Бехер. Чоловіка у 1932-му та 1937-му роках судили за політичні переконання та агітацію. Крім того, співробітники МВС мали інформацію, що Бехер був особисто знайомий із Троцьким, приймав його у себе, коли мешкав у Ставропольському краї. Щоправда, після звільнення з місць позбавлення волі у 1942 році Бехер із поля зору спецслужби чомусь на тривалий час випав. Згадали про нього аж 1954-го, уже на Запоріжжі. В розробку троцькіста ввели вже згаданого агента "Зарніцкого". Той однак до Бехера наблизитися не зумів. Через це у спецслужбі підшукували кандидатуру на вербування серед найближчого оточення вже доволі немолодого троцькіста.

Майстер хлібозаводу 61-річний Андрій Глазкріцький проходив у матеріалах МВС як анархіст. За свої погляди у 1924 та 1933 роках був заарештований. Причому під час другого арешту "слідством по справі було встановлено, що Глазкріцький був одним з активних учасників глибоко законспірованої анархо-підпільної групи, яка була організаційним керівним центром анархо-підпілля у м. Ростов". Серед іншого анархісту тоді, "за традицією", закидали й підготовку терактів проти керівників СРСР. За справою 1933 року Глазкріцький був засуджений до трьох років заслання у Казахстан. Однак звідти, не довго думаючи, чкурнув. Був оголошений 1-м Спецвідділом МВС СРСР у Всесоюзний розшук. Попри це Глазкріцькому вдалося загубитися на широчіні Радянського союзу, й від 1934 року він перебував поза увагою спецслужб. Знайшли його "чекісти" тільки у 1953-му, в Осипенко, завели справу-формуляр, але не чіпали. Натомість шукали, кого можна завербувати для розробки анархіста. Відбір був ретельним, бо роботи для майбутнього агента передбачалося чимало. Особливо зважаючи на те, що співробітники МВС підозрювали Глазкріцького у підпільній антирадянській діяльності.

Перебувала в розробці й 53-річна викладачка молодших класів осипенківської школи №4 Олександра Нетес. Жінка завинила тим, що була рідною сестрою письменника-"сіоніста" Аврахама Фрімана. У КДБ знали, що після смерті брата Нетес зберігала його рукописи та намагалася передати їх для друку за кордон. Портал Depo.Запоріжжя раніше у подробицях розповідав про те, як "чекісти" полювали на "сіоністську поему" Фрімана.

Вистачало роботи по колишніх політичних опонентах і співробітникам МВС у Мелітополі. Там у розробці перебувало 18 справ: по чотири – по троцькістах та сіоністах, шість – по меншовиках, дві – по есерах, також розроблялися один анархіст та один бундівець (БУНД - єврейська соціалістична організація, - Ред.).

Аби активніше нишпорити за "колишніми", місцеві "чекісти" ще 1949 року завербували екс-меншовика Йосипа Бузера. Агенту присвоїли псевдонім "Старик", на момент вербування йому був вже 61 рік. Попри те, що "Старик" перебував у добрих стосунках із купою колишніх політичних опонентів більшовиків, поступово співробітники спецслужби почали усвідомлювати, що каші з цим меншовиком не звариш. "Агент "Старик" знає всіх колишніх членів антирадянських політпартій й троцькістів м. Мелітополя й користується у них довірою, але протягом всього періоду матеріалів, які заслуговують на увагу, не дає. На явки приходить акуратно, завжди з матеріалом, створює видимість виконання нашого завдання, хоча насправді його не виконує", - звітували у мелітопольському відділі МВС. Урешті чекісти вирішили виводити "Старика" з агентурної "гри".  

Для розробки колишніх в Мелітополі залишалися агенти "Читатель" та "Яблоков", а також інформатори "Рабкор" та "Ікс". У 1951 році до цієї компанії долучився агент "Яр", що прибув до Мелітополя із Тюменської області.

Ще чотири справи розробляли в цей же час у запорізькому Токмаку – усі стосувалися єврейських націоналістів. "Опікувався" усіма агент "Тарас". Крім того, для підсилення агентурної діяльності співробітники МВС станом на 1954 рік готувалися завербувати такого собі Соломона Сорокіна.

Тож полювання на екс-політичних опонентів тривало, адже у СРСР вороги ніколи не ставали колишніми.

Читайте також:

Як ревнивий бухгалтер зіпсував запорізьким "чекістам" агентурну роботу;

Як із Запорізької АЕС витікали радіація та інформація;

Як на Запоріжжі за переселенцями пильнували.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя