Архіви КДБ: Як на Запоріжжі у 1960-х відпрацьовували "злісних ворогів українського народу"

"Українські націоналісти – злісні вороги українського народу" – лекції з такою назвою читали запоріжцям співробітники місцевого УКДБ на початку 1960-х, але, природно, лекціями справа не обмежувалася

Виконуючи директиву республіканського керівництва, в УКДБ Запорізької області наприкінці березня 1961 року підготували перспективний план основних агентурно-оперативних заходів з "попередження підривної діяльності українських буржуазних націоналістів". А таких в регіоні, зважуючи на дані КДБістів, було чимало. Загалом, на території області проживали 270 людей, раніше засуджених за націоналізм. З них 214 були засуджені на Західній Україні: 59 учасників збройного підпілля ОУН, 66 підпільників , 80 "бандпособників" та дев’ять бійців дивізії "Галичина". Серед раніше засуджених націоналістів на Запоріжжі також мешкали 56 колишніх учасників підпілля ОУН, що діяло на Наддніпрянщині, зокрема, й у Запорізькій області.

Серед цих людей були й колишні керівники оунівського підпілля: член Запорізького обласного проводу Пилип Мороз, провідники різних рівнів із Західної України –­­­­ Лопатюк, Костюк, Васьків, Друзик та Байдук. Окрім них, "на олівець" спецслужбою бралися переселенці-колишні учасники націоналістичного підпілля, що прибули на територію Запорізької області у 1940-1950-х роках.

Місцевими націоналістами інтерес спецслужби не обмежувався. Маючи оперативну базу, запорізькі КДБісти вважали за необхідне посилити контррозвідувальну роботу проти українських самостійників, які перебували в еміграції. Для цього, зокрема, підбиралися кандидати на вербування в агентурний апарат для впровадження в еміграційні центри. Окремі кадри мали бути використані для зриву Всесвітнього конгресу українців.

Серед українців-самостійників, що перебували закордоном, радянську спецслужбу цікавив, наприклад, уродженець Оріхівського району, поет і байкар Іван Манило. Портал Depo.Запоріжжя раніше розповідав про спроби "чекістів" виманити Манила на зустріч для подальшого вербування. Намагалися КДБісти дістатися й одного з керівників ОУН-мельниківської, генерала-хорунжого Армії УНР Миколи Капустянського. Зробити це хотіли через агента "Каховського", що мешкав у Мелітополі та був близьким знайомим генерала-хорунжого. За планами КДБ, агент мав розпочати листування з Капустянським й таким чином бути введеним в емігрантське середовище.

Були в УКДБ плани й на одного з керівників підпілля ОУН на Мелітопольщині часів німецької окупації Івана Молодія. Той після звільнення з радянських таборів мешкав у Польщі, звідти листувався зі знайомою з Мелітополя. Остання ж була агенткою КДБ "Світланою". Агентка доповіла кураторам, що Молодій має намір виїхати до Канади. Спецслужба хотіла завербувати Молодія, аби мати "свою людину" в ОУН на еміграції. Варто зазначити, що ОУНівець до Канади так і не емігрував, прожив усе життя в Польщі.

Іван Молодій під час ув’язнення в Сиблазі Антібес, Кемеровська область (РФ), 1945 рік   

"По місцю" КДБісти розробляли такого собі Б. Стельмаха, який у 1950-1957 роках перебував на спецпоселенні в Красноярському краї, де намагався створити антирадянську групу. Спецслужба мала дані, що у 1958 році Стельмах через свою сестру, що мешкала у Німеччині, намагався передати листа та фото Володимири Бандери – рідної сестри провідника ОУН особисто Степанові Бандері. Володимира відбувала присуд в одному таборі разом із ще однією сестрою Стельмаха. У 1961 році КДБістам вдалося отримати особистого записника Стельмаха з понад сорока адресами його близьких знайомих. Усіх перелічених співробітники радянської спецслужби перевіряли. Разом із тим у Запоріжжі нишпорок навколо Стельмаха майже не було. Зважаючи на важливість "об’єкта", УКДБ готував введення у його розробку кваліфікованого агента.

Щодо роботи безпосередньо на території області, тут метою УКДБ було завадити українським націоналістам гуртуватися, а тим більш – створити підпільну структуру. Паралельно провадилася робота з морально-психологічного опрацювання націоналістів, аби вони зневірилися у своїх поглядах. Зокрема, "на олівці" у КДБ залишався Гнат Гребенюк, який під час німецької окупації був одним із керівників ОУН в новій частині Запоріжжя. Після повернення Гребенюка з ув’язнення у 1957 році, нишпорки в оточенні ОУНівця доповідали, що він й далі дозволяє собі антирадянські висловлювання тощо. Однак, для отримання більш докладної інформації про життя й дії Гребенюка не вистачало агентури. Відповідно, планувалося ввести в його розробку перевіреного агента "Сидоренка", що мав спільних знайомих із Гребенюком.

Гнат Гребенюк

У Гуляйполі планувалася подальша розробка сина відомого махновського командира Білаша. В УКДБ мали інформацію, що той разом із колишніми учасниками Групи українських підпільників, які повернулися з ув’язнення, хотів створити нову підпільну організацію. Білаша збиралися обробляти саме морально-психологічно. Агенти "Твердий", "Сухаров" та довірений Новак мали провести з чоловіком заходи профілактичного характеру, які б показали Білашу помилковість його антирадянських поглядів. Мета згодом була досягнута: зусиллями агентури Білаш таки зневірився у своїх задумах, а після профілактичної бесіди зі співробітниками КДБ взагалі виїхав із Гуляйполя.

Попри це якість агентурного апарату по лінії боротьби з українськими націоналістами вважалася такою, що не відповідає поставленим вимогам. Тому в УКДБ планували вжити заходів задля поповнення армії нишпорок, вербуючи нових агентів. Особливу увагу тут спецслужба звертала на українську інтелігенцію, деякі представники якої за своїми якостями надавалися для ведення контррозвідувальної діяльності. Що ж до агентів, які в цей час плідно працювали на КДБ, виокремлювалися ті, хто мав знайомих чи родичів за межами Запорізької області та України взагалі: "Бубнов", "Антоненко", "Умілий", "Андрєєв", "Віктор", "Дон", "Лешко", "Карпатов" й "Давидов".

Вживалися "чекістами" заходи і для мінімізації можливого впливу українських націоналістів на місцеве населення. Співробітники КДБ періодично читали лекції, особливо у місцях компактного проживання націоналістичного середовища. Назви лекцій були більш, ніж промовистими: "Українські націоналісти – злісні вороги українського народу".

Читайте також:

Як запоріжця переслідували за участь у зборах української інтелігенції

Як у запорізькому драмгуртку діяло ОУНівське підпілля

Як запорізькі антикомуністи пішли "власним" націоналістичним шляхом.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Запоріжжя

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook