Архіви КДБ: Як херсонський "націоналіст" 70 років тому через "малоросів" побивався

Портал Depo.Запоріжжя неодноразово розповідав, як у перше повоєнне десятиріччя радянські органи державної безпеки на Херсонщині полювали на реальних та уявних ворогів радянської влади. Була вибудована ціла мережа інформаторів та агентів, що допомагали МДБ-КДБ у розробках "неблагонадійних". Зокрема, станом на 1 березня 1950 року УМДБ Херсонської області за підозрою у належності до націоналістичного підпілля розроблялося 26 осіб. На 18 із них були заведені справи-формуляри (справи оперативного обліку, що заводили на окрему особу, яку підозрювали в проведенні підривної діяльності проти СРСР, - Ред.). П’ять осіб розроблялися за обліково-спостережними справами (справи, що заводилися зі взяттям особи на облік, до яких у подальшому долучали всі матеріали, що надходили в процесі агентурного спостереження). Ще троє херсонців "проходили" за попередніми агентурними розробками. Окрім того, із західних областей України херсонські "чекісти" на початку року отримали матеріали на переселенців: вісім справ-формулярів та три обліково-спостережні справи.

На особливому ж обліку у співробітників херсонського УМДБ у 1950 році опинився такий собі Іван Діденко. Він народився 1904 року у селі Висунськ Березнеговатського району Миколаївської області, на момент прояву до нього пильної уваги з боку "чекістів" працював диспетчером в одній з артілей Херсона. Агент МДБ "Мартов" доповідав кураторам, що вже під час знайомства Діденко дозволяв собі вислови націоналістичного характеру. Про наступні зустрічі агент доповідав: Діденко начебто обмовився, що знає декого із колишніх учасників і керівників "Спілки визволення України" (СВУ), які проживали під фіктивними прізвищами. Це, природно, вкрай зацікавило радянську спецслужбу.

В УМДБ з’ясували, Діденко прибув до Херсона на початку 1948 року з міста Бежецьк Тверської області. До Росії ж виїхав ще 1928 року й до 1934-го працював завідуючим біологічною станцією при районній лікарні у Бежецьку. Потім перебрався у Твер (на той час – місто Калінін), де 1941 року був інспектором Конеуправління. З початком радянсько-німецької війни був мобілізований до Червоної армії та потрапив у німецький полон в районі станції Борисівка Курської області.

У матеріалах фільтраційної справи Діденка, які заводилися на осіб, що під час війни перебували на території Німеччини або союзних до неї країн, повідомлялося, що з червня 1943 року до травня 1944-го полонений утримувався у німецькому таборі в місті Краків (Польща). Потім Діденко був переведений до міста Ноймарк у Німеччині, де працював на заводі сільськогосподарських машин. Опинився в американській зоні окупації Німеччини.

Тим часом нишпорка "Мартов" доповнював справу на Діденка новими подробицями, а саме цитував у донесеннях вислови "об’єкта спостереження". Діденко ж, зокрема, говорив таке: "ми самі винні у своєму жебрацькому становищі, яке ми зараз переживаємо. Не хотіли слухати наших вождів. Це були справжні українці, але ми їх не слухали, а хотіли єдиної та неділимої Росії. І лише зараз зрозуміли, для чого хотіли зробити Україну самостійною".

Агент також доповідав, що "підопічний" всерйоз розраховує на зміну існуючого устрою у СРСР. Цьому, на думку Діденка, мали посприяти колишні союзники по антигітлерівській коаліції. "У цьому році ми дочекаємося кращого життя, хоча й будуть значні жертви, але без цього не обійтися. Хто вціліє – той буде жити щасливо. Американці нам не друзі, але ми без них не в змозі подолати справжнє ярмо, цю комуну, котра знову поновила кріпосне право", - цитував Діденка "Мартов". Також Діденко говорив, що "багато людей було закордоном, вони бачили там життя. За кордоном не страждає робочий клас, як у СРСР. Зараз вже нас не обдуриш, як до війни обдурювали. Комуністам буде те, що Гітлеру, а іншому народу нічого не буде".

Згадував херсонець у розмовах і про так звані рівність й рівноправність. Говорив, зокрема, про те, що на Заході постійно влаштовують страйки й вимагають для себе підвищення заробітної плати. В Радянському ж Союзі всі "задоволені" своєю зарплатою. А ті, хто публічно не задоволений, ризикують "додому ввечері не потрапити".

Із матеріалів справи на Діденка не зрозуміло, які саме висловлювання херсонця були розцінені співробітниками МДБ як "націоналістичні прояви". Однак на підставі донесень "Мартова" розробляли його саме як націоналіста: з метою виявлення зв’язків по лінії СВУ в минулому, а також на предмет належності до націоналістичного підпілля вже у 1950-му.

Паралельно з цим МДБ ініціював перевірку, зокрема й агентурну, щодо перебування Діденка у німецьких таборах для військовополонених та в американській зоні окупації. Це може свідчити про те,  що, слідчі мали підозри щодо належності репатріанта до іноземних розвідок. На жаль, даних про те, чим завершилася розробка Івана Діденка та як склалася його подальша доля, знайти не вдалося.  

Читайте також:

Як на Херсонщині полювали на американо-англійських агентів;

Як заможна селянська Херсонщина "вибухала" проти радянської влади;

Як Херсонщину "зачищали" від українських націоналістів.