Архіви КДБ: Як херсонські "чекісти" безуспішно "полювали" на літнього антирадянщика

Факти з біографії Якова Ковальова, що дійшли до сучасності в матеріалах КДБ, – це, певною мірою, історія стійкого спротиву радянщині.

У 1919 році Ковальов воював з червоними на Криворіжжі. У 1930-му підозрювався НКВС у належності до антирадянського повстанського загону. Під час нацистської окупації Херсонщини за сприяння членів ОУН увійшов до районної Української ради. За деякими свідченнями, утримував конспіративну квартиру націоналістичного підпілля. Попри такий "антирадянський букет", співробітники МДБ впродовж кількох років не могли ані "пошити" Ковальову справу, ані виявити якісь цікаві для себе зв’язки.    

Отже, в поле зору херсонських "чекістів" 64-річний Яків Ковальов, позапартійний, з вищою педагогічною освітою, потрапив навесні 1948 року. Уродженець Кіровоградської області, він на той час проживав у Великій Олександрівці на Херсонщині й працював завідуючим методичним кабінетом районного відділу народної освіти.

Місцевими співробітниками МДБ на Ковальова було заведено справу-формуляр. Підставою стало есерівське минуле освітянина, офіцерська служба в Російської армії за часів урядування Керенського, підозри в участі у повстанському загоні. За останнє Ковальова у 1930 році навіть заарештували але звільнили з-під варти за півроку через недоведеність провини.

Окрім того, "чекістів" цікавила діяльність чоловіка під час нацистської окупації краю. У 1941 році, під час наступу німецьких військ, Ковальов не евакуювався й залишився проживати у районі. Восени 1941-го познайомився із членами похідної групи ОУН, які прибули до Великої Олександрівки. За сприяння останніх був призначений членом районної Української ради, де до кінця 1941 року працював завідуючим районного відділу охорони здоров’я та завідуючим лікарнею. За свідченнями заарештованого члена місцевої ОУН Невінченого, Ковальов тривалий час був утримувачем конспіративної квартири націоналістичного підпілля у Великій Олександрівці.

У січні 1942 року німці призначили Ковальова мировим суддею районної управи по карних справах. На цій посаді він й пропрацював до грудня 1943 року. "Будучи мировим суддею, підпорядковувався безпосередньо Гебітскомісару, за вказівками якого оголошував присуди й ув’язнював радянських громадян, або ж накладав штраф за невиконання наказів німецької адміністрації", – йдеться у матеріалах МДБ.

Серед іншого, до рук чекістів потрапив звіт Ковальова, де зазначалося, що він з січня по травень 1943 року розглянув 65 справ. За цими справами  виправдано судом було лише одну людину, інші ж – ув’язнені на різні терміни.

Варто зазначити, що невдовзі після звільнення Херсонщини від нацистів, у 1944 році, "чекісти" вже цікавилися Ковальовим. Його навіть заарештували. Але тоді справу закрили через недостатню доказову базу, а заарештованого звільнили. Співробітники МДБ з цього приводу пізніше зауважували, що есерівські моменти біографії Ковальова 1944 року не розглядалися, оскільки на той час картотека та й загалом архівні матеріали ще не повернулися з евакуації.

У 1948 році ці документи вже були у розпорядженні "чекістів". Ознайомившись із матеріалами справи, керівництво УМДБ Херсонської області надало вказівки співробітникам у Великій Олександрівці на здійснення негласної документації фактів "ворожої діяльності" Ковальова. Також від великоолександрівських "чекістів" вимагали перевірити можливі зв’язки чоловіка з оунівським та есерівським підпіллям станом на 1948 рік.

Очевидно, що до осені 1949 року жодних зрушень у справі Ковальова не було. Адже саме тоді республіканський МДБ затребував його справу-формуляр і план агентурної розробки по ньому. Не змінилася ситуація й наприкінці літа 1950-го – Київ знову вимагав від херсонських "чекістів" планів по Ковальову.

План херсонського МДБ стосовно на той час 66-річного шкільного вчителя полягав у наступному: вивчити родинні, побутові, службові зв’язки та їхній характер. Окрім того, з найближчого оточення Ковальова необхідно було завербувати агента, здатного вести розробку як фігуранта, так й інших атирадянщиків з його оточення.

Припускаючи, що Ковальов може підтримувати зв’язки з екс-учасниками "національних ухилів", троцькістами та іншими "колишніми" політиками, за доцільне вбачалося рейдувати агента з Херсона, аби він "приглядав" за цією публікою у Великій Олександрівці.

Донесення про есерівське минуле об’єкта розробки очікувалися від інформаторів "Овода", "Алєксандрової" та "Чайки".

Не менше цікавило "чекістів" ОУНівське минуле Ковальова. Маючи інформацію про зв’язки освітянина з учасником похідної групи ОУН Марком Руппом, вони вирішили повторно допитати заарештованого оунівця Невінчаного, а також залучити усі можливі матеріали з історії діяльності місцевих осередків ОУН під час німецької окупації. Головним питанням було: чи не проводить Ковальов націоналістичної діяльності саме зараз.

Паралельно планувалося ґрунтовно допитати свідків, аби отримати необхідні матеріали про роботу Ковальова на німців.

У лютому 1951 року справа Ковальова знову побувала у Києві й була повернута до Херсона з рекомендаціями щодо активізації розробки літнього вчителя. Від співробітників херсонського МДБ в черговий раз вимагали збору даних й документів.

Однак, очевидно, що ні "пошити" Ковальову справу, ні виявити "ворожі зв’язки" херсонським "чекістам" не вдавалася. Попри усі спонукання з Києва, "віз і нині був там" й станом на травень 1951-го, й у вересні того ж року.

Чисельні запити з МДБ УРСР до УМДБ в Херсонській області щодо планів із розробки антирадянщина Якова Ковальова

На жаль, з матеріалів із архівів КДБ, які вдалося знайти й дослідити, остаточно невідомо, чим нарешті закінчилася розробка літнього антирадянщика. Утім, можна припустити, що геть безрезультатно для органів держбезпеки.

Читайте також:

Як семикласниця та рахівник боролися з радянською владою на Херсонщині;

Як на Херсонщині "полювали на привід" київського бургомістра Багазія;

Як херсонський "націоналіст" 70 років тому через "малоросів" побивався.