Архіви КДБ: Чого вартували керівникові хору на Запоріжжі пісні про московську неволю

Хто ж міняв у пісні слова "турецька неволя" на "московська неволя" – це питання продовжувало турбувати "совєти" навіть після того, як "винуватця" було визначено та покарано
 

Архіви КДБ: Чого вартували керівникові х…

Жителя села Терпіння Мелітопольського району – уродженця Волині 46-річного Наркіса Скоропадського арештували 24 квітня 1945 року, за дев’ять днів після підписання відповідної постанови. Скоропадський підозрювався у належності до українського націоналістичного підпілля під час німецької окупації Мелітопольщини. Справу з обвинуваченням Скоропадського старший слідчий УНКДБ по Запорізькій області лейтенант Єрецький взяв до роботи 1 травня 1945 року, а вже 19 червня слідство було завершене й затверджений обвинувальний висновок.

Постанова на арешт Наркіса Скоропадського, уродженця села Порушковці Волинської області, який мешкав у Новобогданівці Мелітопольського району та працював вчителем у місцевій школі  

Чим же завинив "совєтам" керівник аматорського хору Наркіс Скоропадський? Найголовніше обвинувачення полягало у знайомстві з оунівською верхівкою Мелітопольщини й, власне, у керуванні хором, а точніше в його репертуарі.

Під час німецької окупації Скоропадський проживав у селі Вознесенка Мелітопольського району, де підтримував зв’язки зі старостою села Іларіоном Курилом-Кримчаком – одним із керівників націоналістичного підпілля краю. Той познайомив Скоропадського з лідерами міського та окружного проводів ОУН – Михайлом Вінтонівим та Миколою Сливкою (останнього знали під прізвищем "Буревій").

Ця трійця, за даними слідства, мала постійні бесіди зі Скоропадським й переконувала його долучитися до боротьби за незалежність України. Слідчий наполягав, що Скоропадський у березні 1942 року до ОУН таки долучився. Доводило це, начебто, створення у Вознесенці аматорського хору, який очолив Наркіс.   

Український хор із місцевих жителів у Вознесенівці дійсно був створений не без участі ОУН: ініціатором став Курило-Кримчак. Але навряд чи появу хору можна вважати виключно оунівською діяльністю. Разом із тим, націоналісти вплинули на репертуар аматорського колективу. За їхньої ініціативи серед інших українських пісень, що співали вознесенівці, з’явилися "За Україну", "Ще не вмерла Україна", "А вже років 200" тощо.

Колектив неодноразово виступав як у самій Вознесенці, так і у Мелітополі. Окрім того, допомагав місцевій громаді Української автокефальної церкви в якості церковного хору. У документах слідства Скоропадського називають регентом церковного й українського хору села Вознесенка, у постанові про пред’явлення обвинувачення – керівником націоналістичного хору.

Постанова про пред’явлення обвинувачення Наркісу Скоропадському, який керував "націоналістичним хором"

Окремі пункти обвинувачення стосувалися освітньої діяльності Скоропадського, який з липня 1942 року до вересня 1943-го був завідуючим школи у селі Терпіння. В УНКДБ Скоропадському закидали, що у школі він на виконання вказівок районного відділу освіти змушував вчителів закреслювати у підручниках радянські політичні тексти, замальовувати символіку й портрети керівників компартії та СРСР. Окрім того, були свідчення щодо пронімецьких висловів Скоропадського на вчительській конференції у Мелітополі у квітні 1943 року.

На допитах Наркіс визнавав себе винним, однак пізніше відмовився від частини свідчень, зокрема про належність до ОУН. Зважаючи на вже вивчені на сьогодні матеріали з історії діяльності українських націоналістів на Мелітопольщині, можна вважати, що Скоропадський говорив правду. Прямих свідчень про його належність до ОУН та активну підпільну діяльність немає. На це вже 1956 року, під час перегляду справи Скоропадського, звернули увагу й співробітники радянської прокуратури: про керівника аматорського хору як члена ОУН згадував лише оунівець Опанас Ніколаєнко, але без жодної конкретики – в якості припущення.

У 1945-му ж Скоропадського було визнано винним. Справа розглядалася Військовим Трибуналом військ НКВС Запорізької області 27 червня. Керівника хору було засуджено до 10 років таборів та ураження в правах на п’ять років із конфіскацією майна.

Скоропадський подав на вирок скаргу. Її було розглянуто 27 жовтня 1947 року помічником військового прокурора військ МВС Запорізької області майором юстиції Зухбою і визнано безпідставною.

У черговий раз справа переглядалася у листопаді 1956 року у військовій прокуратурі Запорізького гарнізону. Сам Скоропадський на той час вже відбув присуд, його було звільнено 20 квітня 1955 року. До Мелітопольщини Наркіс не повернувся, проживав у дружини в місті Сталіно (Донецьк). Чоловіка знайшли та викликали на допит. Військову прокуратуру більше за все цікавила діяльність очолюваного Скоропадським сільського хору: які пісні співали, де співали, чи виконувалися "Ще не вмерла Україна", "За Україну, за її волю", хто заміняв слова "турецька неволя" на "московську неволю".

Обґрунтування необхідності допиту Наркіса Скоропадського під час перегляду його справи у листопаді 1956 року та перелік питань, які хотіла з’ясувати військова прокуратура  

На допиті у військовій прокуратурі Скоропадський чимало усього заперечував. Але це не надто допомогло. За великим рахунком, цей перегляд справи закінчився лише тим, що слідчі визнали: обвинувачення у належності до підпілля ОУН "було притягнуто за вуха". При цьому прохання дружини про реабілітацію Наркіса було відхилене. За іншими пунктами "зради Батьківщині" він був визнаний справедливо засудженим.

Реабілітували Скоропадського 27 жовтня 1997 року, оскільки "об’єктивних доказів про зраду Батьківщині по справі не добуто", відповідно, він вважався необґрунтовано засудженим.

Читайте також:

Повернути чесне ім'я: Чому запоріжці-борці за країну досі не позбулися тавра ворогів;

Провідники незалежності: Як запоріжці в УПА воювали;

Як донецький актор запорізького "куркуля" в ОУН "втягнув".

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme