Архіви КДБ: Як з Запоріжжя Бурака депортували

Щоденні та щотижневі інформаційні зведення КДБ, які готувалися для керівництва компартії УРСР, - цікава хроніка життя радянських людей. Досить часто інформація із цих зведень утаємничувалася від звичайних громадян, аби не порушувати створювану комуністами картинку "світлої побудови комунізму". Тепер ці доповіді - ледве не єдине джерело інформації про певні події тих часів. Цього разу з архівів КДБ Depo.Запоріжжя дістав згадки про 1978 рік на Запоріжжі.

Рік почався з надзвичайної ситуації в аеропорту Запоріжжя: 6 лютого о 12:53 під час приземлення вдарився хвостовою частиною об злітну смугу літак ТУ-124 Мінського авіазагону, який виконував рейс №7775 "Мінськ - Запоріжжя - Краснодар". На щастя, із 23 пасажирів та шістьох членів екіпажу, які перебували на борту, ніхто не постраждав. Утім, літак зазнав пошкоджень: був деформований центральний шпангоут, утворилася тріщина у хвостовій частині фюзеляжу, погнулися антени радіо. У КДБ попередньо звітували, що аварія відбулася через заниження екіпажем швидкості при посадці. "Розбором польотів" у прямому й переносному сенсах займалася спеціальна комісія за участі обласного КДБ.

Згадували у керівництві компартії УРСР про Запоріжжя також у зв'язку з історією про виселення інтуриста. Гість з Австралії – 31-річний Олександр Бурак прибув до СРСР 22 серпня. Зважаючи на прізвище, походив він з України. За "туром" Бурака уважно стежила агентура у місцях його перебування - Києві, Полтаві, Харкові й Запоріжжі. Нишпорки доповідали, що турист висловлював критику радянського життя, зовнішньої та внутрішньої політики. На попередження робітників "Інтуристу" про недопустимість подібних висловів, Бурак не реагував. Терпець у КДБ урвався, й "комітетчики" дали санкцію на депортацію Бурака. Через представників ОВІР та "Інтуристу" 9 вересня у Запоріжжі австралійцю було оголошено рішення про висилку його з країни через його ворожу антирадянську діяльність. Наступного дня Бурак вже був відправлений за кордон.

Поки КДБ вовтузився із Бураком, "неблагонадійне" Запоріжжя готувало "чекістам" нові "сюрпризи": невідомі представники "Свідків Єгови" масово поширили містом релігійні видання. Співробітники КДБ фіксували, що у поштових скриньках житлових будинків на вулицях Червоногвардійській (тепер – Перша Ливарна), Гоголя, Горького (тепер – Поштова) та інших, а це центр міста, жителі знаходили надруковані на ротаторі листівки з текстами з журналу "Сторожова вежа" за 1972 та 1978 роки. Загалом, співробітники КДБ нарахували чотири десятки таких листівок та намагалися знайти тих, хто друкував та поширював заборонену інформацію, а також місця виготовлення.

Залишилося у доповідних КДБ за 1978 рік ще одне повідомлення, пов'язане із боротьбою з релігійними течіями та рухами. З Вільнянського району області від "сєксота" надійшла інформація про те, що 17 вересня у селі Петро-Михайлівка заплановане весілля громадян Ротової й Катрича - баптистів-розкольників. Автор донесення доводив, що весілля – лише привід для проведення "масового зборища". Планувалося, що гостей буде близько 200 осіб.

Місцеві партійні та радянські органи за допомоги КДБ вживали усіх можливих заходів, аби обмежити кількість учасників весільного святкування та запобігти будь-яким релігійним проявам. Та попри це, на весіллі зібрали близько ста гостей, які співали релігійних пісень з використанням підсилюючої апаратури. Дехто чинив опір представникам влади, які намагалися завадити весіллю. Урешті решт, були затримані двоє гостей - Станкевич та Береговий. Їм "пошили хуліганку", народний суд присудив обом арешт на 15 діб.

У листопаді "засвітився" "антирадянський" Мелітополь. Серед білого дня 23 листопада у поштових скриньках житлових будинків на вулиці Червоноармійській (тепер – Івана Богуна) й Продольній (проспект 50-річчя Перемоги) були виявлені 15 аркушів з учнівського зошита із написом "КПРС – ворог народу". Наступного дня було виявлено ще 33 аркуші з цим же текстом, тепер вже на вулицях Карла Маркса (Михайла Грушевського), Богдана Хмельницького та Байбулатова. Один з аркушів було залишено на прилавку універмагу на вулиці Хмельницького. Знайшлися свідки, які назвали прикмети поширювачів. Тих, начебто було двоє – років 16-ти. Обох шукали і КДБ, і залучені дружинники та міліція.

І вже зовсім "під завісу" 1978 року "відмітився" сучасний Великобілозерський район (тоді він ще входив до складу Кам'янко-Дніпровського). 27 грудня о 21:00 у вікно будинка директора радгоспу ім. Ватутіна - члена райкому Компартії та депутата районної Ради Чернадчука поцілили з мисливської рушниці. Дробом було розбито вікно спальної кімнати. На момент пострілу в будинку нікого не було. Стрілка встановили досить швидко: ним виявився проживаючий навпроти головний зоотехнік радгоспу Сторчак. Будучи добряче напідпитку, він пальнув з необережності. КДБісти не змогли знайти компрометуючих даних на Сторчака, які б викривали в ньому антирадянського терориста. Тож винуватця затримала міліція. Утім, слідство проводили прокуратура району за участі КДБістів.

Ось так, згідно зі зведеннями радянської спецслужби, закінчувався на Запоріжжі 1978 рік. Які сюрпризи готував край комітетчикам у наступні роки, Depo.Запоріжжя розповість незабаром.

Читайте також:

Як на Запоріжжі тікали військові, билися студенти Уганди, а "зеків" вітали "бандерівці";

Як запорізькі "чекісти" на "сіоністську" поему полювали;

Як запорізьких "чекістів" за погану роботу "видрали"