Архіви КДБ: Як німці визнали єврея фольксдойче, а запорізькі чекісти - зрадником

Під час німецької окупації чимало громадян СРСР - етнічних німців і навіть тих, хто мав мішене походження - оформлювалися як фольксдойче. Одразу після звільнення територій радянськими військами на цих людей почалося полювання

Архіви КДБ: Як німці визнали єврея фольк…

Реєстрація в якості фольксдойче надавала привілеї, також дозволяла при виїзді до Німеччини отримати Райхсдойче, тобто німецьке громадянство. Представники німецької нацменшини, а також люди, які мали певну "частку" німецької крові, намагалися зареєструватися як фольксдойче. Щойно на окуповані території поверталася радянська влада, на цих людей починалося справжнє полювання. Не оминули ці процеси і Запорізьку область. Уже на початку 1944 року, відповідно до отриманої згори директиви №11, відділ по боротьбі з бандитизмом (ББ) запорізького управління НКВС почав роботу у цьому напрямку. Лише упродовж лютого 1944 року "чекісти" виявили та заарештували 11 людей, відповідно було оформлено 11 слідчих справ. Про найбільш характерні з них співробітники ББ доповідали своїм зверхникам в республіканському Наркоматі. Ці доповіді збереглися в архівах КДБ.

Отже, серед виявлених фольксдойче був Василь Емріх, уродженець Новомосковського району Дніпропетровської області, що мешкав у Запоріжжі. У жовтні 1941 року він сам прийшов до міської управи й зареєструвався як фольксдойче. Отримав німецький паспорт, працював перекладачем кондукторського резерву станції "Південна" у Запоріжжі. Станом на кінець лютого 1944 року слідча справа №758 на Емріха була завершена й направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Утім, проста констатація факту реєстрації Емріха фольксдойче когось "нагорі" не задовольнила. На доповідній запорізьких чекістів напроти інформації про арешт Емріха олівцем було написано: "А де пособницька діяльність? Не встановлена?".

Водій із Запоріжжя Олександр Тааг, за даними слідства, у вересні 1941 року вступив до німецької армії й три місяці був перекладачем. З квітня 1942 року по червень 1943 року працював начальником охорони фірми "Германа-Герінга" (Запорізький судоремонтний завод). Тут проявив себе як добросовісний робітник, зокрема доповідав адміністрації про тих, хто запізнювався на роботу. Останні через це штрафувалися або навіть відправлялися до концтаборів. Тааг сам етапував десятьох робітників до концтабору. Слідча справа №767 на Таага із звинуваченням у зраді Батьківщини також була направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.

Уродженець та житель села Верхня Хортиця (тепер – частина Запоріжжя) Валентин Луц оформив належність до фольксдойче у 1941 році на початку окупації. У червні 1943-го добровільно поступив до школи поліцейських при СС міста Запоріжжя. Провчившись там понад місяць, був відправлений до Нікополя на посаду поліцейського, де й працював до 15 жовтня 1943 року. Слідча справа за №766 на Луца із звинуваченням у зраді Батьківщини також була направлена на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.

Ще один заарештований, Євген Бреннер, виявився досить колоритною фігурою. Уродженець Мінська, єврей, капітан дальнього плавання, у липні 1942 року за станом здоров'я звільнився з Чорноморського торгівельного флоту і разом із дружиною переїхав до Краснодарського краю, де працював у колгоспі електромонтером. Німців чекати не хотів і 1 серпня того ж року спробував евакуюватися разом з частинами Червоної армії, причому без дружини. Однак з якихось причин це йому не вдалося. Тож зрештою Бреннер вирішив якось пристосуватися до нових умов та залишився в окупації. У серпні 1942 року у П'ятигорську прийшов до німецького коменданта з легендою, що він етнічний німець Арнольд Бреннер, колишній житель Таганрогу, служив у робітничому батальйоні Червоної армії на Північному Кавказі, звідти дезертирував і хоче повернутися додому у Таганрог. Комендант надав документи для повернення. До Таганрогу Бреннер прибув у вересні 1942 року й проживав там до січня 1943-го без визначених занять. У січні викликав до себе дружину і вже разом із нею евакуювався із німцями до Верхньої Хортиці. Тут як фольксдойче проживав до квітня 1943 року, ніде не працював. У квітні переїхав до Запоріжжя і влаштувався продавцем до спеціального німецького магазину, який обслуговував фольксдойче. Слідчу справу №757 на Бреннера за ознаками зради Батьківщині передали прокурору для дачі висновку та направлення на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР.

Для того, аби директиву по фольксдойчам оперативно виконували не лише в обласному центрі, а й на периферії, на початку березня оперативні співробітники Відділу ББ були направлені у густо населені німцями-колоністами райони області. Оперуповноважений Черкасов виїхав до Пологівського районцу, оперуповноважений Альошин – до Гуляйпільського, Яковлєв – до Оріхівського, Гірко – до Запорізького, Шмиров – до Приморського, слідчий Єдінак – до Мелітопольського. Відряджені чекісти мали надати практичну допомогу з виявлення фольксдойче та в оформленні слідчих справ міським та районним відділам НКВС.

На головному фото: магазин для фольксдойче в Києві, stepandstep.ru.

Читайте також:

Як на Запоріжжі полювали на колаборантів;

Як запорізького теслю калмики "здали";

Як запорізьких "чекістів" за погану роботу "видрали".

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme