Архіви КДБ: Як на Запоріжжі німецький агент у радянській міліції працював

Розшук активних колаборантів - радянських громадян, що добровільно та свідомо працювали на іноземців-окупантів - в СРСР тривав роками та навіть десятиріччями, адже за радянськими законами багато із скоєного під час війни не мало терміну давнини. Відомості про те, як знаходили та "розробляли" тих людей радянські "лицарі плаща і кинджалу", збереглися у архівах КДБ.

У квітні 1948 року Відділ контррозвідки МДБ 7-го бомбардувального авіакорпусу інформував Управління МДБ Запорізької області про те, що розробляє чоловіка на прізвище Рукавішніков, який може бути агентом німецької розвідки Петром Рукавішніковим, оголошеним у розшук ще 21 жовтня 1944 року. У запиті нишпорок з авіакорпусу йшлося, що у Запорізькій області мешкає брат Рукавішнікова, колег просили його знайти та надати на нього детальну характеристику.

Незабаром працівники Михайлівського відділення МДБ відшукали людину на ім'я Петро Рукавішніков. На той час чоловікові виповнилося 32 роки. Народився він у Чувашії в селі Калініно, колись був комсомольцем, мав освіту 4 класи, був одруженим. У 1934 році його засудили за хуліганство, але це не завадило йому влаштуватися на роботу водієм до Михайлівського райвідділу МВС.

З автобіографії водія Рукавішнікова, яку отримали "гебісти" у райвійськкоматі, випливало, що він з 1939 по 1941 роки служив у 284-му окремому саперному батальйоні 19-ї армії, під час бойових дій потрапив у оточення. Але вийшов звідти і у вересні 1942 року був зарахований до 961-го стрілецького полку, де й служив до 1944 року. Проаналізувавши отримані дані, гебісти "вирахували", що Петро впродовж дев'яти місяців перебував на території, яку контролювали німці. Безперечно, це дало неабияке підґрунтя для підозри у можливій зраді.

Уже в серпні 1948 року 4 Управління МДБ СРСР поінформувало запорізьких "колег", що Рукавішнікова нібито впізнав агент "Алєксандрін". Той твердив, що водій Михайлівського райвідділу МВС був агентом німецької розвідки. Одночасно до Запоріжжя надійшла агентурно-розшукова справа на Рукавішнікова із даними, що той навчався у німецькій диверсійній школі, а потім у складі групи диверсантів з трьох осіб 24 грудня 1944 року був закинутий літаком у тил радянських військ з диверсійним завданням.

Не вагаючись, "гебісти" таємно затримали Петра Рукавішнікова. Його доправили до УМДБ Запорізької області й допитали. На першому допиті затриманий заперечував, що був на території, контрольованій німцями, та перебував у полоні, намагався свої свідчення довести наявними у нього воєнним квитком та червоноармійською книжкою. Стверджував, що весь час війни з 1941 по 1945 роки безперервно перебував на службі у червоній армії, де отримав урядові нагороди – медалі: "За відвагу", "За взяття Кенігсбергу" й "За перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні 1941-1945 рр".

Але після низки допитів заявив, що дійсно був у полоні. Слідчі МДБ "розговорили" затриманого. За протоколом, він повідомив, що 23 вересня 1941 року неподалік міста Могильов потрапив у полон, утримувався в таборі військовополонених у місті Гомель. Восени 1942 року у складі команди з 30-40 людей його відправили на роботу до німецького шпиталю, де він був до зими 1943 року, а потім разом із медичним закладом переїхав до Вільнюса. Восени 1943 року спробував втекти, однак невдало, тож знову повернувся до табору військовополонених.

У листопаді того ж року Руковішнікова завербував співробітник німецької розвідки. Полонений потрапив до підрозділу "Абвергрупа-205", який сформували ще у липні 1942 року. Від лютого 1943 року "двістіп'яті" були підпорядковані іншому підрозділу - "Абверкоммандо-203". Основна задача групи, до якої зарахували Рукавішнікова, полягала у діяльності проти Західного та Білоруського фронтів.

Після вербовки Рукавішнікова доправили для навчання до німецької диверсійної школи, що на той час дислокувалася неподалік міста Дрогичин у Білорусі. Тут він перебував до літа 1944 року, а потім ця школа разом із слухачами переїхала до села неподалік міста Млава (Польща). Рукавішніков вивчав диверсійну справу до грудня 1944 року. Після закінчення навчання отримав червоноармійське спорядження, документи на власне прізвище, а також вибухівку та зброю. У складі групи з трьох випускників школи літаком його закинули в тил Червоної армії для диверсій на залізниці на території Білорусі.

На допиті Рукавішніков заперечував, що здійснив будь-які диверсії після висадки в тилу радянських військ. Пояснив це просто: після приземлення один з агентів від них втік, тому він з іншим агентом з групи, Миколою Чесноковим, побоюючись розкриття, прийшли до першої-ліпшої комендатури, де й розповіли легенду, що нібито відстали від своєї військової частини. Там Рукавішнікова направили до запасного полку, звідти він потрапив до 935-го артилерійського полку й служив до червня 1946 року. Демобілізувався та виїхав до Михайлівки.

У вересні 1948 року німецький агент Рукавішніков був заарештований. Чи був він засуджений, чи "гебісти" використовували його в якихось своїх цілях, наразі не відомо.