Архіви КДБ: Як гуляйполець опановував книжковий "бізнес" і мало до буцегарні "не загримів"

Документальний спадок, який залишили по собі радянські органи державної безпеки, неймовірно багатющий. Навіть, якщо говорити лише про архівно-слідчі справи. Поруч із документами, що розповідають про сотні, тисячі загублених життів, уявних та справжніх ворогів радянського режиму, іноді трапляються дещо комічні, принаймні, як на ті трагічні роки, справи. Одну таку вивчив портал Depo.Запоріжжя.

Її "головним героєм" був 61-річний мешканець запорізького Гуляйполя Мойсей Чебанов, заарештований 8 грудня 1943 року. Справу стосовно Чебанова за пару тижнів до його арешту, 18 листопада, прийняв для провадження молодший лейтенант держбезпеки оперуповноважений Гуляйпільського РВ НКВС Васильєв. Чебанову НКВС закидав антирадянську агітацію, а саме - поширення явно контрреволюційно-націоналістичної літератури шляхом… продажу на базарі. Подібне формулювання важко назвати поширеним, тож справа привертає увагу. З'ясувалося, що в даному випадку "чекісти" нічого не вигадували й не притягували за вуха. Гуляйполець Мойсей дійсно торгував на базарі махрово-антисемітськими книжками.

Чебанов народився 1882 року у селі Луганське сучасного Бахмутського району Донецької (тоді – Сталінської) області. До 1932 року працював на тамтешній залізниці, потім переїхав до Таганрога, де залишився і під час німецької окупації. У червні 1943 року разом із німцями евакуювався до міста Гуляйполе Запорізької області. Тут Чебанов заселився у хату, яка раніше належала комусь із працівників окупаційної адміністрації. Попередній хазяїн вже чкурнув із німцями далі, тож Мойсей залишився повновладним господарем кинутого тим майна. Серед речей було багацько книжок. На них Чебанов вирішив підзаробити. Зібрав та виніс на місцевий ринок на продаж.

Пізніше на допитах Мойсей казав слідчому, що книжки пропонував не для читання, а як матеріал для самокруток, тож з їхнім змістом не розбирався. Проте дві партійні діячки Фурса та Харевич, які завітали на гуляйпільський ринок, зацікавилися книжками саме як літературою, а не папером. Зміст зрозуміли. Одну придбали за 15 рублів і з нею в руках одразу попрямували до райвідділку НКВС. І не дивно, оскільки Чебанов "примудрився" продати їм одне з найбільш відомих агітаційних видань, яке до 1944 року поширювало нацистське Рейхсміністерство у справах окупованих східних територій – "Україна в жидівських лабетах". Про зміст книги, яка досі зберігається у справі як речовий доказ, говорити окремо немає сенсу – вона є типовим пропагандистським виданням. Чого варті одні лише ілюстрації.

Сам факт продажу такої книги давав слідчому підстави звинуватити Чебанова у антирадянській агітації. Справа впевнено йшла до завершення. Тим більше, підслідний винним себе швиденько визнав. Прокурор Гуляйпільського району Зубковський підтримав версію слідства про антирадянський характер дій Мойсея і пропонував направити справу на розгляд Військового трибуналу.

Та Чебанову пощастило. Старший слідчий Слідчого відділу УНКДБ по Запорізькій області Єрецький, розглянувши справу, несподівано визначив, що вина торгівця книжками не доведена і отриманої інформації не достатньо для передачі справи на розгляд суду. Через це було ухвалене рішення Чебанова з-під варти звільнити, а справу передати на зберігання в архів. Слідство було закінчено 4 лютого 1944 року, а вже 17 лютого, згідно з розпискою про отримання особистих речей, Мойсей Чебанов вийшов на волю. Так щасливо, хоча й безприбутково, закінчився книжковий "бізнес" гуляйпольця.

Читайте також:

Як німці визнали єврея фольксдойче, а запорізькі чекісти - зрадником;

Як запорізькі "чекісти" на "сіоністську" поему полювали;

Як на Запоріжжі "сіоністську змову" викривали.