Архіви КДБ: "Неблагонадійна" Херсонщина симпатизувала махновцям та ОУНівцям

У фонді друкованих видань Галузевого державного архіву Служби безпеки України зберігаються датовані 1950 роком матеріали з оглядом областей УРСР. Відомий дослідник історії радянської репресивної системи Роман Круцик назвав їх досить влучно – "чекістське досьє окупованої України".

Є окреме досьє й на Херсонську область, яка на той час була доволі молодою адміністративно-територіальною одиницею. Створено її було 30 березня 1944 року в складі територій, які до того перебували в Миколаївській та Запорізькій областях.

"Досьє" області складалося з двох томів. У першому, що мав назву "Політико-економічна характеристика Херсонської області", містилися загальні відомості: фізико-географічний огляд, коротка кліматична характеристика, температура повітря й вологість, опади, вітри, корисні копалини, коротка політична характеристика, адміністративний поділ, область до німецької окупації, період відновлення, сільське господарство, транспорт та зв'язок, культура та побут, науково-дослідні та дослідні станції тощо.

Другий том – "Політ-економічна характеристика міст і районів Херсонської області", являє собою збірку однакових таблиць, заповнених спеціально для кожної адміністративної одиниці. Вони дають уяву не лише про настрої херсонців на різних відрізках історії, але й про те, наскільки невпевнено почувалася радянська влада в Україні. Адже привидів для цього було досить.

Білозерський район Херсонщини непокоїв КДБ через антирадянську активність жителів під час революції. Згадується, зокрема, повстання проти радянської влади у 1921 році. Під час німецької окупації тут діяв привід ОУН та нацистські розвідувальні органи. На момент підготовки огляду чекісти також хвилювалися через зв'язки населення з закордоном, обумовлені близькістю до моря та роботою жителів у Торгівельному флоті.

Бериславський район також мав у своїй "біографії" факти повстанського руху та боротьби проти радянської влади. У КДБ зазначали, що до Жовтневого перевороту 75% земель перебувала у користуванні міцних селянських господарств, по-чекістському – куркулів. У період колективізації були ліквідовані 2700 (!) таких господарств. У досьє зафіксовано, що 1919 року сім сіл району, де мешкали німці, були охоплені повстанням проти радянської влади. Під час Другої світової війни в районі діяли німецькі розвідоргани, у 1943 році німецьке населення району прийняло німецьке підданство та евакуювалося у тил разом із німецькими військами.

Мав стійкі традиції антирадянської боротьби і Великоолександрівський район. Під час революції тут діяли великі повстанські загони, а під час німецької окупації у Великій Олександрівці діяв окружний провід ОУН. Крім того, ОУНівці мали на території району схрон зі зброєю.

Великолепетиський район під час революції більше симпатизував махновцям, тут було створено два загони, які воювали у складі армії Нестора Махна. Під час німецької окупації тут працювали осередки Організації українських націоналістів. Окрім того, чекісти зазначали, що виявили в районі після війни "значну кількість агентури противника, німецьких посібників та зрадників Батьківщини".

Таким чином, навряд чи радянська влада станом на 1950 рік почувала себе впевнено в одній з "наймолодших" областей України.

У наступних публікаціях Depo.Запоріжжя розповість, чим лякали чекістів інші райони Херсонщини та безпосередньо обласний центр.

Читайте також:

Як запорізьке місто у моря до складу УНР просилося;

Як на Запоріжжі полювали на колаборантів;

Як пересічні запоріжці у 1945 році "естафету" ОУН підхопили.