Запорізький "Стоунхендж": ТОП-7 найвідоміших пам'яток давнини, що зібрані в одному місці

Четвертий рік поспіль ентузіасти військово-патріотичного товариства "Великий степ" реконструюють біля села Салтичія у Чернігівському районі Запорізької області мегаліти - дослівно, "великі камені" - об'єкти кам'яної культури древнього людства. Їхні прототипи розкидані по всіх материках, і лише в запорізькому степу сьогодні можна одночасно побачити найвідоміші кам'яні пам'ятки.

1. Храм чотирьох стихій

Чотирьом елементам - вогню, землі, повітрю і воді - люди почали вклонятися ще до того, як навчилися будувати. Згодом стихії знайшли втілення у храмах, деякі з них збереглися дотепер, найкраще - на Алтаї. Утім, відлуння древніх вірувань можна побачити в будь-якій християнській церкві, адже вівтар - це не що інше, як символ чотирьох стихій, їх символізують його боки. У запорізькому степу Храм чотирьох стихій побудований у повній відповідності до древніх вірувань. Північна частина присвячена землі, її символізують камені. Східна - повітрю, його символом є дзвін. Південна - вогню, його символізує вогнище. Тут же споруджено вівтар на честь бога вогню і війни Ареса, символом якого є меч. Західний бік храму присвячений воді. У центрі споруди головний вівтар, він об'єднує стихії і символізує п'ятий елемент світобудови - людину.

Центральний вівтар Храму

Кожен, хто опиниться в храмі, має змогу власноруч вшанувати усі стихії.

2. Сонячне колесо

Древні слов'яни називали цей символ сонця Колесом Сварога. Утім, він позарелігійний і позанаціональний, адже дуже древній. Поділене на вісім секторів коло відображає уявлення древніх людей про обертання всесвіту. Колесо малювали древні люди у печерах, сьогодні його можна побачити на одязі священнослужителів. Древні символи сонця найкраще збереглися у Північній Америці. У запорізькому степу Сонячне колесо викладено з маленьких камінців, долучитися до його створення може кожен охочий - покласти свій камінчик у композицію.

3. Лабіринт

Найвідоміші і найрозповсюдженіші об'єкти древньої культури - лабіринти. Вони зустрічаються майже на всіх континентах. До сьогодні збереглися в англійському парковому мистецтві. Найближчі до нас реконструйовані кам'яні лабіринти розташовані на Соловецьких островах на Росії. Утім, запорізький не йде в жодне порівняння з ними: діаметри найвідоміших соловецьких коливаються від 5 до 30 метрів, а довжина внутрішніх доріжок не перевищує 400 метрів, діаметр нашого - 40 метрів, а довжина доріжок - понад кілометр. До того ж він ще й надзвичайно складний: доріжки, здається, ось-ось виведуть з лабіринту, але неочікувано знову приводять у центр. Навіть швидким кроком запорізький лабіринт не здолати швидше ніж за 10 хвилин. Реконструктори називають його найдовшим кам'яними лабіринтом з нині існуючих та вважають справжньою перлиною "колекції".

4. Піраміди

Ще один з широко відомих мегалітичних об'єктів традиційно має три функції. По-перше, піраміда - це поховання, по-друге, - родова усипальниця і місце поминання, по-третє, - геодезичний об'єкт, що допомагав древнім орієнтуватися у просторі. Ті ж самі функції виконували в степу кургани. Реконструктори побудували поблизу села Салтичія три кургани-піраміди. Своїм розташуванням вони повторюють піраміди Гізи, які, у свою чергу, є земною проекцією трьох зірок сузір'я Оріона, так званого пояса.

5. Алея менгірів

Менгір - довге каміння, або ж, в англомовній археології, tanding stones - стояче каміння. Вертикально поставлені каміння - найстаріші мегалітичні об'єкти. Вчені досі сперечаються щодо їхнього призначення. Найчастіше їх вважають культовими спорудами, пов'язаними з культом Сонця, а також астрономічними. Менгіри поширені у Західній Європі, найвідоміше місце їхнього розташування - місцевість Карнак у Франції, також в Азії і Африці. В Україні найвідоміші менгіри можна побачити у Криму. Найчастіше менгіри зустрічаються у вигляді так званих алей, тобто паралельних рядів каменів. Саме алея менгірів побудована у запорізькому степу неподалік села Салтичія.

Менгіри використовували десятки народів і племен, що пройшли запорізьким степом: кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, болгари, авари, печеніги, половці тощо. Згодом каменям почали надавати антропоморфологічних, тобто, людських рис. За кілька сторіч менгіри перетворилися на відомих багатьом скіфських баб, які, до слова, зовсім не жінки.

6. Кромлех

Окрім алеї менгірів реконструйовано в запорізькому степу і коло з вертикальних каменів. Це окремий об'єкт мегалітичної культури, також дуже древній, - кромлех. Спільної думки щодо кромлехів у вчених знову ж таки немає. Є кілька припущень: кромлех - це огорожа храму під відкритим небом, друге - це обсерваторія, третє - споруда, що захищає від руйнування те, що знаходиться в його середині, наприклад, курган. Сам термін "кромлех" - кельтський. Поширені автентичні кромлехи на території сучасної Великої Британії.

7. Дольмен

Дольмени - від бретонського "кам'яні столи" - це загальна назва кам'яних древніх споруд, що складалися з вертикальних брил, перекритих зверху плитою. "Кам'яні столи" поширені на території сучасної Європи. Знаменитий Стоунхендж - древня обсерваторія - також складається з дольменів. Згідно з дослідженнями, значна частина дольменів - це древні гробниці. Саме мегалітичну гробницю відтворили у запорізькому степу реконструктори. Біля входу розташований кам'яний стіл, на який клали тіло померлого для проведення останніх обрядів.

Власне Стоунхенджа - висячих каменів (саме так перекладається його назва зі староанглійської - ред.) - в запорізькому степу немає. Однак реконструктори не виключають, що згодом з'явиться і він. Адже ентузіасти хочуть побудувати тут справжній Парк мегалітів. На сьогодні втілили у життя приблизно 10% від задуманого, будувати збираються ще чверть сторіччя. Усі паркові пам'ятки - відтворення кам'яних споруд кінця неоліту та періоду енеоліту, тобто IV-III тисячоліть до нашої ери. Будують їх з каменів-ровесників епохи: поблизу села Салтичія на поверхню виходить древня гранітна плита. Колись тут працював гранітний кар'єр, каміння, що майже не підлягало обробці, використовували для виробництва валиків для великих друкарень. Згодом видобуток згорнули, працював кар'єр близько 20 років - шкоди природі завдати не встиг. Сьогодні на цій ділянці немає жодних ознак сучасної цивілізації - лише древнє каміння, вічні небо, сонце і степ.