Як військовополонені й репатріанти піднімали з руїн "Запоріжсталь" (ДОКУМЕНТИ)

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини

Як військовополонені й репатріанти підні…

Міф про великий подвиг народу під час відновлення народного господарства після Другої світової війни - один з основоположних в радянській міфології. І такий же "правдивий", як легенди про комсомольців, що створювали міста-сади на теренах Сибіру або крайньої півночі до війни. Важко сказати, чи знали пересічні радянські громадяни, чиїми руками будувалися всілякі "беломорканали", але в тому, хто відновлював і будував підприємства і об’єкти соцсфери в їхніх містах у 1945-50-х, були обізнані. Проте якимось дивним чином спогади про полонених німців та репатріантів уже наприкінці 60-х були витіснені з пам’яті народної і замінені штампом про великий трудовий подвиг радянської людини. Як насправді і чиїми руками відбувалося відновлення народного господарства, вирішив пригадати портал Depo.Запоріжжя на прикладі найбільшого місцевого підприємства – "Запоріжсталі" та за допомогою архівних документів.           

Металургійний комбінат "Запоріжсталь" припинив роботу у серпні 1941 року, уже в жовтні десятки тисяч тонн унікального устаткування були відправлені в тил – запорізьке металургійне обладнання змонтували на заводах Росії. Після війни почалося відновлення металургійного заводу у Запоріжжі. Ішло воно під недремним оком МДБ та чимало нервувало чекістів, адже майже половину відновників складали ненадійні, а то і, взагалі, "ворожі елементи".  

У спеціальному повідомленні в ЦК КП(б)У на ім’я Лазаря Кагановича від 10 липня 1947 року Міністр держбезпеки УРСР Савченко інформував про хід відновлювальних робіт на "Запоріжсталі". Зокрема, відмітив що тут задіяні близько 40 тисяч осіб, а з них: військовополонених німців, японців й угорців 9 тисяч, репатріантів – понад 3,2 тисячі, окремий робітничий полк з репатріантів (1,8 тисячі) та засуджених за різні злочини – 1,7 тисячі осіб.

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 1

Особливе занепокоєння органів держбезпеки викликало те, що військовополонені, серед яких були й офіцери, використовувалися на монтажних роботах на відповідальніших ділянках: теплоелектроцентралі (ТЕЦ), водопостачанні, доменної печі й слябінга. Адже вони таким чином мали вільний доступ до енергогосподарства, устаткування й інших найбільш важливих агрегатів, що могли призвести до вельми небажаних наслідків. До того ж охорона великої території будівництва лишала бажати кращого. Тож працівники МДБ побоювалися, що ворожі елементи можуть скористатися слабкою охороною для здійснення диверсійних й шкідницьких актів на найважливіших об’єктах заводу.

"Диверсантів" з числа військовополонених німців та угорців ловили постійно. Так, по 10 років таборів отримали Фердинанд Діпшліч, якому закинули скоєння диверсійного акту на лебідці слябінгу, та Кароль Фельдвідський, який зізнався у навмисному виведені з ладу транспортера.

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 2

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 3

Разом із тим, вистачало випадків, які, дійсно, могли бути підготовкою до диверсійних актів. Так, у травні-червні 1947 року на підприємстві були навмисно виведені з ладу одразу кілька електромоторів на різних об’єктах. 

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 4

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 3

Усі випадки ретельно фіксувалися, вівся розшук осіб, які були причетні до пошкодження устаткування ТЕЦ. Крім того, за пропозицією органів МДБ для запобігання можливим диверсіям керуючий трестом "Запоріжбуд" Димшиць видав у червні 1947 року наказ про заборону допуску полонених на монтажні й допоміжні роботи ТЕЦ. Також була посилена цілодобова охорона і введена система перепусток, яка обмежила доступ в приміщення ТЕЦ особам, які не мали відношення до роботи там.

Постійно траплялися "диверсії" і на заводській залізниці, щоправда, усім було зрозуміло, що виною тому, не чиїсь злі наміри, а банальне недбальство і слабка організація залізничного сполучення на території заводу. Внаслідок цього, лише з лютого по червень 1947 року сталося близько 30 випадків сходження з рейок паровозів, вагонів, обривів і зіткнення поїздів. А також інших аварій, через які зривалася своєчасна доставка на будівельні ділянки устаткування й матеріалів. Ставалися й зовсім кричущі факти недбальства. Так на ”Запоріжсталь” із Німеччини прибула велика кількість устаткування на суму 8 мільйонів рублів. Його кинули без будь-якого обліку й нагляду. Більше того, серед цього устаткування були будівельні механізми, яких дуже потребували  на відновлюванні. Однак до роботи вони не залучалися.

Зате емдебісти прискіпливо стежили за настроями на відновлювальних майданчиках, особливо серед репатріантів, яким було, з чим порівнювати умови радянської праці. Й вони порівнювали. Тож МБД постійно виявляло осіб, які систематично проводили антирадянську агітацію, що, звісно ж, була направлена на вихваляння порядків в американській зоні окупації Німеччини й дискредитацію заходів партії та радянського уряду. “Такого життя, як в американців, я більше, напевно, не побачу. Якщо б знав, що мене відправлять в СРСР, ніколи б сюди не поїхав, краще б покінчив життя самогубством”, - зізнавався майстер Татаров, якого з німецького полону звільнили американці та який деякий час служив в американській армії.   

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 4

Навіть німецька окупація виявлялася кращою, за умов, в яких опинилися працівники "Запоріжсталі" під визволителями. "“Народ страждає від голоду, холоду, а уряд намагається підняти індустріалізацію. Кому це треба?!", - обурювався конструктор Недельський, шо працював на "Запоріжсталі" за часів німецької окупації.

Післявоєнне відновлення найбільшого підприємства Запоріжжя відбувалося під недремним оком МДБ, і це не дивно, адже майже половину відновників складали військовополонені, репатріанти, особи засуджені за різні злочини - фото 5

Утім і самі емдебісти фіксували, що організація роботи була жахливою: "поїзда невпорядковані, вагони сильно забруднені, сидіння відсутні і внаслідок великого скупчення людей в поїздах, часто робітники змушені на роботу йти пішки і запізнюються на 30-40 хвилин. Такі запізнення ніким не враховуються, а адміністрація примирилася з таким явищем".

Тож не дивно, що з цього "славного трудового фронту" масово дезертирували. Так, лише за 5 місяців 1947 року з "Запоріжсталі" через незадовільні матеріально-побутові умови й погане харчування, втекли близько 2,3 тисяч відновників. 

Всі новини Запоріжжя сьогодні читайте на Depo.Запоріжжя

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme