Пекло під Вінницею: Що насправді стоїть за пожежею на військових складах

У Калинівці під Вінницею з 22:00 26-го вересня горить 48-й арсенал Міноборони

Пекло під Вінницею: Що насправді стоїть…

Це, насправді велика трагедія. І хоч на ранок 27-го вересня, після пекельного вечора і ночі, під час якої у посиленому режимі працювали рятувальники, пожежники, медики, поліцейські, волонтери та представники влади, робити висновки зарано, декілька речей вже простежуються.

По-перше, евакуація людей була організована досить вдало, оперативно спрацювали рятувальники і волонтери, були надіслані автобуси, а на місце події виїхав глава Уряду Володимир Гройсман, голова СБУ Василь Грицак, очільник Генштабу Віктор Муженко... Щоправда, уникнути постраждалих не вдалося.

По-друге, для ЗСУ наслідки цієї пожежі також оцінити важко. З одного боку - це був найбільший склад боєприпасів після Балаклії, 48-й арсенал Міноборони (в/ч А-1119). Всього у 20 км від Вінниці, в місті Калинівка, на площі 60 га. зберігалися боєприпаси, зокрема за неофіційною інформацією - "Гради", "Смерчі", "Урагани", артилерійські, авіаційні снаряди, ЗУ та ін. Сховище - відкрите. За словами журналіста Юрія Бутусова, норми завантаження були перевищені у кілька разів. Якщо говорити про цей склад, то в 2010-му році почався процес демілітаризації ракетних комплексів 9К72 "Scud", до Росії вивозилося тоннами ракетне паливо меланж. На утилізацію до війни виділялися сотні тисяч, ба навіть мільйонів гривень. Брали у цьому участь і міжнародні партнери. Важко уявити масштаб пожежі, якби цього тоді не відбувалося. Окрім цього, у ЗМІ ще в 2007-му році писали, що цей склад у дуже поганому стані. І, справді - йому вже 80 років (з 1938-го року). Також відомо, що у свій час з цих складів вивезли хімічну зброю. На щастя.

Перша думка щодо ситуації із пожежею на складі, яка може виникнути одразу - це російський слід. Безумовно, Росії дуже вигідно знищувати склади з боєприпасами, позбавляючи українську армію необхідного боєкомплекту. Взяти хоча б пожежу у Балаклії в березні цього року. Там зберігався основний запас 125-мм танкових снарядів. У Калинівці зберігалися боєприпаси до різних видів озброєнь - деякі з них ми назвали вище. До Балаклії було Сватове у жовтні 2015-го.

22-го вересня був знищений склад боєприпасів ОТУ "Маріуполь" поблизу села Новоянисоль. Тепер Калинівка. Цікаво, що 26-27 вересня на території Вінниці та прикордонних районів області проходять Антитерористичні навчання. Їх організовує координаційна група Антитерористичного центру при СБУ у Вінницькій області за участю Національної поліції, Нацгвардії, ДСНС, ЗСУ, прикордонників, інших регіональних суб'єктів боротьби з тероризмом, органів влади та самоврядування. Ось такі от навчання вийшли, не кажучи вже про день народження президента України Петра Порошенка...

У Генштабі вже заспокоювали, що площа займання складає близько 10 відсотків від загальної площі арсеналу, а у половині охоплених вогнем сховищ боєприпаси відсутні. Втім, для потужних вибухів було достатньо і цього. Наприклад, для таких.

Що сталося під Вінницею має дізнатися слідство. За вибух на складах у Сватовому полетіли голови, за події у Балаклії - цього не сталося. Згадувати всі вибухи за часи Незалежності не хочеться - їх було достатньо. Але історія останніх вибухів, як показує Калинівка, мало чому навчила військове командування. Зокрема, в плані організації безпеки на стратегічних об'єктах. І мова не тільки про охорону - склади достатньо добре охороняються. Можна скільки завгодно говорити про професіоналізм умовних диверсантів, якщо це були вони, та все ж у Балаклії снаряди зберігалися під відкритим небом, під сонцем, у не зовсім належних умовах. За певними даними, у Калинівці була та сама історія. Якщо сталася службова халатність і пожежа виникла через неї - то це тим більше свідчить про відсутність будь-яких висновків із страшних історій минулого. Тим більше, що складу вже купа років...

Це четвертий склад за два роки, який горить. Тим більше - це стратегічний склад. Існує й інший, конспірологічний варіант, що активно просувається деякими "експертами", за яким певні зацікавлені люди замітали сліди "таємничого зникнення" снарядів на фоні звинувачень Amnesty International у продажі Україною зброї Південному Судану. Але це банальне "зрадофільське" припущення, у яке не хочеться вірити сьогодні. Знову ж таки, всі версії має перевірити слідство.

Втім, Україна отримала черговий удар, котрий з одного боку нагадав, що в країні війна і у нас є чому вибухати - окрім Калинівки ще достатньо військових складів, а з іншого продемонстрував консолідованість суспільства, вдалі дії влади та волонтерів у масштабній трагедії. Втім, негативу все ж таки більше - під час війни, хоча і перемир'я, ЗСУ втрачають боєприпаси через пожежу, у той час як бойовики активно отримують їх від Росії, укріплюють позиції, заливають їх бетоном і взагалі не думають про військові ресурси. Питання, "а чим ми воюватимемо завтра?", стає доцільним. Окрім цього, пожежі на складах можуть підняти на поверхню ще одне питання - теоретичне надання Україні американської зброї, котре хоч і не стоїть у терміновому порядку денному, та все ж... Після таких історій плани можуть відкластися ще на більш тривалий час, бо банально чи зможе Україна вберегти цю зброю, якщо нам її колись дадуть?

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme