Мелітопольські "автономісти": Як КДБ закривав рота кримським татарам (ДОКУМЕНТИ)

За допомогою унікальних архівних документів портал Depo.Запоріжжя відтворив фрагменти руху кримськотатарського народу за право на самовизначення та протидії цьому руху з боку Комітета держбезпеки. Події відбувалися в Запорізькій області наприкінці 1960-х.  

Жителі радянської України готувалися до зустрічі нового 1969 року. На календарі було 31 грудня. Саме в цей день голова республіканського КДБ Нікітченко підписав інформаційне повідомлення для Центрального Комітету КПУ. Щоправда, до першого секретаря Петра Шелеста цей документ потрапив лише 6-го січня. Як не крути, а святкували усі.

Між тим, повідомлення, як для керівництва республіки, було тривожним.  У ньому йшлося про те, що в місті Мелітополь Запорізької області, серед кримських татар, що там проживають, поширюються тенденційні й підбурювальні матеріали, які публікують прихильники відновлення кримської автономії ("автономісти"). Зокрема КДБ звертав увагу партійного керівництва на "Інформацію №78", "Інформація №79", "Звернення кримсько-татарського народу до людей доброї волі, до демократів та комуністів" та "Інформацію про запланований перепис населення СРСР". Водночас кадебешники рапортували, що вжили заходів щодо недопущення поширення вказаних документів. То що ж так непокоїло радянські спецслужби?

В "Інформації №78", що поширювалася серед кримських татар Мелітополя, містився звіт про роботу представників кримськотатарського народу, які відвідали Москву в період з 15 по 31 жовтня 1968 року. Зокрема, повідомлялося, що вони навідалися до низки партійних та урядових установ (ЦК КПРС, Верховної Ради й Ради Міністрів СРСР) та передали туди документи, в яких відображено бажання кримських татар повернутися на батьківщину. Паралельно подібні листи надходили до Москви від кримських татар з місць їхнього поселення. Основною тезою звернень була наступна: "Мы, виноградари, овощеводы, механизаторы колхоза, обращаемся к Вам: верните нас в родной Крым, а продолжателей бериевской политики - к ответственности по всей строгости закона страны Советов".

Крім того, згуртовані кримські татари виступали проти репресій. Зокрема, у поширеній "Інформації" йшлося про те, що протест проти незаконного арешту Байрамова, Решата, Баєва, Гемера й Юсупова Мубеіна на адресу ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР й Генерального прокурора СРСР направили 147 кримських татар із Запорізької та Херсонської областей.

Загальне гасло інформаційного бюлетеня полягало у вірі в те, що керівництво компартії повернеться до "ленінських" принципів національної політики й "мы будем жить у себя на национальной Родине – в Крыму".

В "Інформації №79" представники кримськотатарського народу звітували про свою діяльність. Також акцентували увагу читачів на репресивних діях проти активістів кримськотатарського руху та звичайних громадян.

Окремий, великий, блок був присвячений пам’яті відомого правозахисника Олексія Костеріна (активного борця за повернення депортованих народів – ред.),  який помер 10 листопада 1968 року. З "Інформації" дізнаємося, що на похорони приїхали представники кримських татар, зокрема, із Запорізької області. На могилу Костеріна було покладено вінок з написом "Великому другу крымских татар А.Е. Костерину от крымских татар Запорожской и Херсонской областей".

Також у цьому бюлетені наводився список відповідальних представників для координації діяльності за повернення на Батьківщину та захисту прав.

Але найбільш дошкульним для КДБ та КПУ став документ під назвою "Звернення кримськотатарського народу до людей доброї волі, до демократів та комуністів". У ньому містився детальний аналіз злочинної сутності політики радянського керівництва по відношенню до кримських татар. Це, зокрема, стосувалося заборони на відзначення днів пам’яті жертв депортації, виключення з партії активістів руху за повернення на рідні терени тощо.

Незважаючи на всі зусилля КДБ та репресії, своєї боротьби кримські татари не припиняли. Яскравим доказом цього є останній документ, вилучений КДБ у Мелітополі. У ньому містяться поради кримським татарам  щодо чергового перепису населення, що мав відбутися у січні 1969 року: всіма силами добиватися у графі "національність" відмітки "кримський татарин/кримська татарка". Таким чином киримли намагалися запобігти "розчиненню" у загальній масі татар Радянського Союзу.

Ті, хто тоді крок за кроком виборювали своє право на самовизначення, напевно, не завжди вірили в те, що на власні очі побачать результати своїх зусиль. Проте боротьба тривала і має залишатися у нашій пам’яті яскравим прикладом того, що і за самих чорних часів варто боротися за свою землю і свій народ.