І в дощ, і в сніг – босоніж: Як на Запоріжжі спортивний лікар спокутує помилки юності

На вулиці на 62-річного мелітопольського лікаря Букіна не звертаєш уваги рівно до того часу, поки не опускаєш погляд до землі. На тлі теплих черевиків та кросівок його босі ноги на листопадовому асфальті змушують здригнутися. Утім, сам лікар не дрижить, спокійнісінько стоїть собі та розповідає, як "дістався такого життя". "Як усі нормальні люди, коли розуміють, що не можуть більше вести нездоровий спосіб життя та шукають здоровий", – знизує плечима Букін.

     

Ходити босоніж лікар спробував 2015 року, коли відчував певне погіршення стану здоров’я та був неприємно здивований результатами обстеження. Що саме налякало, не каже. Але з 2016-го ходить без взуття вулицями регулярно, за будь-якої погоди й запевняє: здоров’я та настрій значно покращилися.

Власне босі ноги – це не якась особлива методика, а лише один із проявів цілої системи, яку напрацював для себе Букін. Вивчивши традиційну медицину у Вітебському медичному інституті (Білорусь), він із 1990-х років зацікавився медициною нетрадиційною. Добре орієнтується і у протоколах "батька медицини" Гіппократа, і в афірмаціях Луїзи Хей – авторки популярної в 1990-х книги "Зціли своє життя", в яких вона пов’язала хвороби з думками людини.

Методика Букіна неоригінальна: правильні думки, правильна їжа, достатнє вживання рідини, фізичні вправи, насамперед, ходіння. Босі ж ноги – то його родзинка. Звикнув до такого ходіння не одразу, бувало, що після прогулянки босоніж у холодну пору року годинами не міг зігрітися. "Під ковдрами лежав дві години, тілу жарко, а ноги крижані. Зараз усе навпаки, навіть якщо тілу холодно, ноги горять цілий день", – розповідає лікар.

Букіна не лякають прогулянки ані за температури десять градусів морозу, ані розпеченим до 50 градусів асфальту. Каже, неприємно лише, коли сніг починає танути та доводиться йти холодними калюжами з крижаною крихтою.

Босоногі прогулянки Букіна починалися з 10 хвилин, нині лікар ходить 40 хвилин – стільки триває щоденний шлях з дому на роботу та назад. У руках незмінно несе пакет із взуттям, але взувається нечасто. "Розумієте, це вже певний образ. Знайомі, коли бачать мене взутим, дивуються", – пояснює Букін.

Ходіння босоніж – це й "підживлення" від енергій природи, й спокутування гріхів молодості, адже лікар зізнається: "вживав та зловживав". Як свої колишні помилки сприймає Букін осколки, які можуть потрапити під босі ноги. "Наступаю тільки на ті колючки, осколки й цвяхи, які сам розкидав колись в житті, якщо поранився, це означає: сам десь колись "накосячив", – посміхається лікар.

Ходіння по різних поверхнях заради здоров’я уже давно перекочувало з нетрадиційної медицини у традиційну як різновид масажу. Букін радить не зневажати це, влаштувати собі у квартирі чи на присадибній ділянці поверхні з гальки, піску, битої цегли тощо і ходити по них.

Для тих же, хто докорінно хоче змінити життя з нездорового на здорове, у лікаря Букіна дві поради. Перша: не починати зміни різко. Друга: не прив’язувати їх до понеділка, нового року чи дня народження. За Букіним, кращий початок для змін у житті – молодий місяць, тоді ці зміни будуть тривалими та якісними.

Читайте також:

"З літака дивлюся, чи добре хазяйнують": Як запорізький фермер у 60 років став пілотом;

Потапці, тетеря, нардек: Як запорізький шеф-кухар актуалізує старовинну козацьку кухню;

Пам'ять глини та полум'я: Як у Запоріжжі за найдавнішими технологіями народжується кераміка.