Архіви КДБ: Як у Мелітополі "закрутили гайки" кримськотатарській молоді, що мріяла про Батьківщину

Одним із важливих наслідків подолання комуністичного спадку стало відкриття доступу до документів радянських органів державної безпеки. Піонерами в цьому питанні на пострадянському просторі були країни Балтії. Утім, й Україна не пасе задніх, особливо після "архівної революції" 2015 року. Логічною відповіддю на виклики цифрової ери є удоступнення документів для широкого загалу, зокрема, викладення їх у "всесвітню павутину".

Серед оприлюднених нещодавно документів КДБ колишньої Литовської РСР є матеріали, які стосуються Запорізької області. Зокрема, у 30-томній справі на жителя Москви, відомого правозахисника Сергія Ковальова, міститься лист литовських "чекістів" до запорізьких колег, датований 28 березня 1975 року. У ньому й розкривається суть справи.

Справа проти правозахисника Сергія Ковальова з архіву КДБ Литовської РСР

Отже, кримінальну справу проти Сергія Ковальова, члена ініціативної групи з захисту громадянських прав у СРСР, було відкрито за участь у виготовленні збірника "Хроніка біжучих подій" та переправленні закордон самвидавівської збірки "Хроніка католицької церкви Литви". Запит, надісланий Литовським КДБ до Запоріжжя, був пов'язаний із тим, що у 32-му випуску "Хроніки біжучих подій" було подано матеріали про судовий процес над кримськими татарами у Мелітополі. Відповідно, литовські "чекісти" прохали запорізьких колег надати інформацію про ці справи (здійснити їхній огляд), а також надати копії обвинувального висновку та вироку. "Чекісти" вивчали ці матеріли 22 квітня 1975 року. Фігуранти справи в цей час відбували присуди.

Стосувалася справа трьох жителів Мелітополя – кримських татар, які народилися на півострові у 1930-х роках: Ескандера Куртумерова, Ібазера Халікова та Регаєта Рамазанова. Чоловіків обвинувачували у проведенні антирадянської пропаганди, а саме в участі у зборах татарської молоді, де вони, відповідно до термінології КДБ, висловлювали "збочені" погляди на національну політику СРСР, озвучували неправдиві думки, що очорнювали радянську дійсність.

Із протоколів допитів свідків, які були присутніми на зборах молоді, випливає, що засуджені обурювалися фактом депортації з Криму, а також умовами проживання в Узбекистані й загалом відсутністю прав на автономію. Очевидно, також не сподобалося "чекістам", що кримськотатарська молодь порівнювала безправ’я кримських татар з  правовим становищем негрів в США.

А ось висловлювання Куртумерова вже могло бути розцінене, як заклик до організованого спротиву. Зокрема, свідки казали, що молодик наголошував на такій самій боротьбі за повернення на батьківщину, що її проводило старше покоління. Разом із тим переймався, що старші нині під наглядом КДБ. Куртумеров наполягав, що молоді також треба включатися у боротьбу. За словами свідків, пропонував навіть план: територію Мелітополя й прилеглу розбити на сектори, скласти списки кримських татар, писати звернення до урядових інстанцій, допомагати грошима тим, хто їздить до Москви (добиватися повернення на батьківщину, – ред.) тощо.

Вдома у заарештованих були знайдено різні рукописні, "антирадянські" твори. У Куртумерова – "Історія", "Крим" тощо. Окрім того, були зафіксовані "явно брехливі написи" у різних книгах, зокрема Ойзермана "Марксистсько-ленінське розуміння свободи", Кулагіна "Покоління оптимістів" та журналі "Питання історії". Халіков зберігав виготовлені ним тексти "Протест", "Злочинці торжествують", "Записка Голові Ради національностей Верховної Ради СРСР" та  інші. Рамазанов, в свою чергу, виготовив звернення "Людям доброї волі", роздрукував його та розсилав до різних радянських органів. Для підтвердження того, що саме заарештовані були авторами (чи копіювальниками вказаних текстів) було проведено також графологічну експертизу.

Справа трьох кримських татар з Мелітополя розглядалася Запорізьким обласним судом у відкритому засіданні 28 листопада 1973 року. Було заслухано свідків, які підтвердили свідчення, надані раніше слідчим. Самі підсудні погоджувалися не з усім. Тим не менш, Куртумеров був засуджений до 2 років колонії загального режиму, а Халіков та Рамазанов – до 2,5 року. З кожного засудженого за адвокатський супровід процесу було стягнуто по 25 рублів.

Вирок Запорізького обласного суду по справі Куртумерова, Халікова і Рамазанова

Касаційна скарга засуджених розглядалися 27 грудня того ж року. Очікувано Верховний Суд УРСР залишив вирок у силі. Оригінал слідчої справи станом на 1975 рік зберігався у Запорізькому обласному суді.

Читайте також:

Як радянська агентура "розв’язувала" кримське питання;

Як татари заважали радянському керівництву насолоджуватися "віджатим" Кримом;

Мелітопольські "автономісти": Як КДБ закривав рота кримським татарам;

Як кримські татари 30-річчя депортації "зустрічали".