Зробив добро і тікай: Як розкрилася таємниця запорізької волонтерки

Вовняні жилети під броніки хлопцям на передову з самих перших днів війни в’яже запоріжанка Ганна Ліпатова. Причому, робить це самотужки, ніде цього не афішуючи. "Повсюди трубити, мовляв, допомагаю армії… А навіщо? У народі кажуть, зробив добро і тікай. Я роблю те, що можу. Зв’язала, віддала… Бо, якщо не підтримувати своїх, доведеться годувати чужу армію ", - переконана вона.  

Про Ганнині жилети так би ніхто й не дізнався, якби не забракло їй ниток. Майстриня "засвітилася" у соцмережі – попросити людей допомогти: якщо хто має якісь залишки, невеличкі клубочки вовняних ниток, з яких уже нічого не сплетеш, передати їй. "Власне з таких клубочків я й розпочала в’язати жилети. Не пам’ятаю, десь чула, що під бронежилети добре вдягати вовняні жилетки. Без рукавів, щоб було зручно і тепло. А у мене зібралося дуже багато клубочків. В’яжу я з дитинства. Мене бабуся навчила. Весь мій вовняний одяг зроблений власноруч. Ніколи не купувала. Тож, зібралося безліч залишкових клубочків. З них нав’язала з десяток жилеток. А коли скінчилися мої запаси, просила знайомих, колег на роботі. Ті приносили, хоч я й не уточняла, для чого. Тепер змушена була написати у "Фейсбуці". Сподіваюся, зібрати клубочки на нові жилети", - розповідає Ганна.

Волонтери запропонували збирати клубочки у місцевому хостелі для військових - Солдатському привалі, що залізничному вокзалі “Запоріжжя I”. Цей волонтерський центр добре всі знають – і на передовій, і в тилу, чудова транспортна розв’язка, зручно всім. До того ж, навіть добродії з інших міст та сіл зможуть передавати сюди вовняні нитки, приміром, потягом на Запоріжжя. Ганна обіцяє нав’язати стільки жилетів під "броніки", скільки стане на те ниток.

Кожну жилетку Ганна в’яже тиждень, а то й півтора. "Тут мені підкинули багато червоних ниток. Але з такого яскравого кольору не добре, далеко видно. В’яжу червоні шкарпетки. А жилетки – з сірих, коричневих, чорних ниток. Обов’язково з двома кишенями. Зверху, на серці – маленьку у вигляді національного прапорця. Туди можна щось маленьке найпотаємніше покласти. А знизу жилетки – кишеня побільше, щоб вмістилася пачка цигарок, або сірники, запальничка. До речі, в кожну жилетку завжди у кишеню кладу пачку сигарет. Я не знаю, кому дістаються ці мої жилетки та з якою ціллю вони їх на себе вдягають, але ж вони з вовни, теплі, зігрівають під "броніками". Волонтери, коли забирають, часто навіть не знають, хто я. Телефоном домовляємося, приїжджають, у коридорі беруть пакунки та їдуть далі", - зізнається Ганна.

На фронт Ганна передає не тільки свої в’язані шкарпетки та жилетки під бронежилети. Коли почалася війна, більшість запорізьких активістів Майдану були призвані на службу. Вони переважно поповнили артилерійську 55-ту бригаду. Для них тоді волонтери збирали та відвозили все необхідне: харчі, одяг, миючі засоби тощо. "Ми з татом провели в домі ревізію, відібрали речі, без яких можемо обійтися. А це чавунні казани, металеві тарілки… Консервація. Багато чого. Постіль також. Все передавали волонтерам. А ще пекли пироги та млинці. Тато мені допомагав куховарити. Складав млинці та пиріжки у коробки. Дрібнив поролон на подушки. Не знаю, як у "п’ятдесятп’ятці" дізналися, що тато у молодості служив артилеристом на Далекому Сході, але уже третій рік поспіль хлопці з 55-ї бригади постійно вітають його з Днем артилериста. Татові 79 років, йому дуже приємна така увага", - розповідає Ганна.

Різні речі, необхідні солдатам у польових умовах, Ганна з батьком збирають, пакують та передають й зараз. "Ось, в коридорі підготували нові пакунки, волонтери мають під’їхати, забрати. Тут багато подушок, які ми з татом нашили. Навіть ганчірки спакували. Це мені тато надолужив, щоб не викидала, бо цими ганчірками, як він сказав, меншими солдати будуть автомати чистити, а більшими - гармати. Тато мені підказує, за що йому вдячна, бо не все знаю", - відказує Ганна.

За переконанням Ганни та її батька, такихпомічників армії, як вони, в Україні дуже багато, і це неабиякої потужності народна сила, що приведе до перемоги над російським агресором – повернення Криму та звільнення від путінських вояків Донбасу. "Хто не переступив через Бога, у того совість чиста. Розумієте?" - наголошує Ганна.

За майже три роки, що триває російсько-українська війна, забезпечення наших захисників значно покращилося. Про це кажуть не лише представники влади, але і самі бійці. Проте що б не отримували наші військові централізовано, але по-справжньому зігрівають їх такі ось жилетки, шкарпетки, рукавички, що плетуть у сотнях українських міст, містечок, сіл тисячі Ганн, Тетян, Олен, Марій, Оксан, Світлан…