Запорізькі веломандрівники посіяли козацькі дуби у Туреччині

Жолуді від знаменитого сімсотрічного Запорізького дубу, як сувенір, взяли з собою в подорож Туреччиною відомий запорізький письменник, мандрівник і краєзнавець Володимир Супруненко та його напарник Василій Носенко. Впродовж місяця вони на велосипедах проїхали близько двох тисяч кілометрів. Днями повернулися, і ось звітували про подорож на зустрічі із своїми шанувальниками в Запорізькій обласній універсальній науковій бібліотеці, повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя.

“Саша Притула (Олександр Притула, президент ВГО "Всеукраїнська федерація "Спас" – авт.) дав нам жолуді з Запорізького дубу, щоб ми посадили дорогою нашої подорожі. Перший ми закопали в Колхідському національному парку. Потім у ботанічному саду Батумі. Далі у Діярбакирі, столиці Курдистану, а також на Кіпрі. Кіпрське телебачення нас знімало. Там навіть встановили табличку з написом “Запорізький дуб”. Обіцяли поливати”, - відзвітував Володимир Супруненко.

“Ми, коли саджали дуби, скрізь під кожен жолудь клали кусочок сала, щоб краще росли”, - додав Василій Носенко.

Запорізький дуб, на жаль, майже всох. Але від нього лишилися жолуді, які місцеві патріоти вирішили висаджувати скрізь і всюди, щоб продовжити рід реліктового дерева.
“У 1994 році під Запорізьким дубом ми дали самі собі клятву, що будемо відроджувати українську бойову культуру та розсаджувати дубочки в Україні та за її межами. Уже ростуть наші дуби в багатьох краях, і не тільки в Україні. Зокрема, у Йордані та Шанхаї. Ректор Шанхайського університету посадив. Китайці постійно звітують. І ось, Володимир та Василь повезли жолуді та посадили на шляху своєї мандрівки Туреччиною”, - уточнив керівник сучасного Українського козацтва Олександр Притула.

Тож, висаджування запорізьких дубів стало головною “фішкою” цієї мандрівки. Наприкінці квітня Володимир Супруненко та Василій Носенко поромом з Одеси переправилися в Грузію, звідки уже на велосипедах поїхали до Туреччини. “Є таке прислів’я: якщо хочеш дізнатися, де твій дах протікає, треба побувати під чужим. Тому поїхали не по традиційній Туреччині, де люблять комфортно відпочивати туристи, а на схід, що межує з Іраном, Сирією. Здолали десь двісті кілометрів на велосипедах. Цілком доступна територія для бажаючих там подорожувати. Гарні, привітні люди”, - сказав Володимир Супруненко.

За словами мандрівників, перше, що їх вразило, там ніде нема парканів, двері у будинках відчинені. У них був випадок, коли, щоб сховатися від зливи, зайшли до однієї з осель, що трапилася першою по дорозі. Обсохли, на кухні попили чай – господарів у домі не було. Коли злива вщухла, вийшли з дому і поїхали далі. Для тамтешніх країв, це звичайне явище.

А ось з місцевим населенням розмовляли, якщо не по-англійськи, то їхньою мовою. “Дуже швидко вивчили турецьку і навіть курдську мови. Як не дивно, курдська мова має паралелі із санскритом. Наприклад, “лелека” по-курдські “лелейка”, або “дякую” по курдські “спас”. Коли ми віталися і люди дізнавалися, що ми з України, стрічали, як рідних”, - зазначив Володимир Супруненко.

Раніше портал Depo.Запоріжжя повідомляв, що запорізький етнограф Володимир Супруненко вирушив у велопробіг Україна - Туреччина. Стартував велосипедист 15 квітня.